Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №695/2819/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2819/26

Номер рядка у звіті 357

16 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Золотоноша Черкаської області, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, освіта вища, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судима,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Соснівського районного суду Черкаської області від 15.01.2026 у справі № 712/14278/25, що набрала законної сили 27.01.2026, ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із чим до неї було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 1 рік, без конфіскації автомобіля.

Однак 19.03.2026 ОСОБА_4 біля 17 години 40 хвилин, будучи позбавлена права керування транспортними засобами, усупереч постанові Соснівського районного суду Черкаської області від 15.01.2026 у справі № 712/14278/25, що набрала законної сили 27.01.2026, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керувала автомобілем марки PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі по вул. Сумгаїтська, 12, м. Черкаси, на якій була зупинена працівниками поліції, не маючи права керування таким видом транспортного засобу, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6867513 від 19.03.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Вона ж 07.04.2026 біля 18 години 12 хвилин, будучи позбавлена права керування транспортними засобами, усупереч постанові Соснівського районного суду Черкаської області від 15.01.2026 у справі № 712/14278/25, що набрала законної сили 27.01.2026, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керувала автомобілем марки PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі сполучення Бориспіль-Черкаси-Сміла H16 12 км, що в адміністративних межах с.Благодатне Золотоніського району, на якій була зупинена працівниками поліції, не маючи права керування таким видом транспортного засобу, у результаті чого відносно ОСОБА_4 складено адміністративні матеріали за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, ОСОБА_4 вчинила умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Суд установив, що обвинувачена правильно розуміє зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті, і повністю визнає свою вину, щиро кається й готова понести покарання за скоєне.

Суд поставив на обговорення питання стосовно доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обвинуваченій роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку, а саме позбавлення права оспорювати встановлені фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, урахувавши, що обвинувачена ОСОБА_6 не оспорює фактичні обставини справи, і правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви в добровільності її позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченої.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй правопорушення визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб його вчинення, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається та в подальшому не буде допускати подібних порушень. Також повідомила, що має можливість сплатити штраф, тому просила застосувати до неї штраф як вид покарання.

Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини.

Ураховуючи поведінку обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження, її позицію щодо визнання винуватості, надання нею викривальних щодо себе показань як на стадії досудового розслідування так і в суді, беручи до уваги критичне ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, суд дійшов висновку про наявність обставин кримінального правопорушення, що їй інкримінуються. Тому суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні у повному обсязі, а її дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.382 КК України.

За змістом ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 зазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, у ході досудового розслідування не встановлено. Ураховуючи приписи ст. 337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це є виходом за межі висунутого обвинувачення та призведе до погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, виходячи з обставин вчиненого кримінального правопорушення, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особу винної, яка характеризується позитивно за місцем проживання, є несудимою, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а також бере до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які покарання обтяжують.

Суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, з огляду на що вважає достатнім призначення покарання у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті. На думку суду, саме такий захід впливу є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Оскільки стосовно обвинуваченої запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 532 КПК України, ст. 50, 65-67, 382 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази, а саме ДВД диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер від 07.04.2026 зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1