Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №695/3604/17 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3604/17

номер провадження 2/695/9/26

14 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю секретаря с/з Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Кривоносівської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 після смерті якої відкрилася спадщина за законом, до складу якої, серед іншого, ввійшов житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, розміром 2,5209 га в адмінмежах Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

ОСОБА_3 був сином ОСОБА_2 та спадкоємцем першої черги після її смерті, який вступив в управління її майном, а відтак прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном (ст. 549 діючого на той час ЦК УРСР 1963 року).

Однак ОСОБА_3 оформити належним чином свої спадкові права не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої, серед іншого, ввійшло вказане вище майно.

Позивач є дочкою ОСОБА_3 та на підставі ст.,ст. 524, 529, 548 ЦК УРСР, який діяв на той час, спадкоємцем першої черги після його смерті. Позивач вступила в управління, користування та володіння належними ОСОБА_3 речами домашнього обіходу і вжитку, а також садибою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а тому вважає, що прийняла спадщину після смерті свого батька, вчинивши усі необхідні дії.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказує, що в ході оформлення права на спадщину з`ясувалось, що державний нотаріус Золотоніської районної нотаріальної контори не має можливості оформити її право на успадковане майно, а тому у неї виникла необхідність звернутися до суду із даним позовом.

Відповідно до ухвали суду від 09.02.2018 року (головуючий суддя Степченко М.Ю.) по даній цивільній справі було зупинено провадження до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 695/3603/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та № 695/3602/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради про встановлення факту фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 року справу передано для розгляду судді Середі Л.В. у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну, на який призначено суддю Степченка М.Ю..

Ухвалою судді Середи Л.В. від 17.04.2025 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2026 замінено відповідача по справі - Кривоносівську сільську раду на правонаступника Зорівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області, надано строк для подання відзиву.

Позивач 14.09.2026 надала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення копії позовної заяви з додатками та судових викликів, у судове засідання не з`явився, відзив на позов чи будь-які клопотання не подав. Будучи органом місцевого самоврядування (територіальною громадою), відповідач володіє штатом представників, проте проігнорував свій обов`язок щодо забезпечення участі в судовому процесі або надання пояснень. З огляду на зазначене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача у загальному порядку, без ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності, згідно з якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Принцип диспозитивності передбачає, що позивач на власний розсуд визначає не лише предмет, а й підстави позову, якими є фактичні обставини, що обґрунтовують його вимоги. Таким чином суд позбавлений процесуальної можливості виходити за межі цих вимог, самостійно змінювати підставу спадкування або застосовувати інші способи захисту, про які позивач не просить.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Реалізуючи, передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 910/10683/21, від 10 грудня 2024 року у справі № 910/15208/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 924/101/24).

Причиною звернення до суду із вказаною позовною заявою позивач зазначає неможливість оформлення своїх спадкових прав у позасудовому порядку внаслідок того, що державний нотаріус Золотоніської районної нотаріальної контори не має можливості оформити її право на успадковане майно.

Згідно з матеріалами справи та на підставі частини п`ятої статті 82 ЦПК України, судом враховуються такі фактичні обставини.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2024 по справі 3695/3602/17, предметом розгляду якого було вимога ОСОБА_1 встановити факт фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном (яке набрало законної сили), встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 від 24.11.2000р.) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаним рішенням суду також встановлено, що із сертифіката на право на земельну частку (пай) (серія ЧР №0327194), ОСОБА_2 , на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 15.07.1996р. за №185 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності с/г підприємства ім. Мічуріна, розміром 2.69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Відповідно до листа виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 29.08.2017р. за №02-54/02-09/218 ОСОБА_2 , згідно рішення виконавчого комітету сільської ради від 22.03.2001 за №17 «Про надання в приватну власність земельних часток (паїв) співвласникам землі колишнього КСП ім. Мічуріна», була передана у власність земельна ділянка - пай, площею 2,5209 га.

Щодо права власності на будинок, то у вказаному рішенні суду від 26.04.2024 зазначено, що «позивач також стверджує, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів належності вказаного майна ОСОБА_2 жодною із сторін надано не було.»

У матеріалах даної справи про визнання права власності на спадкове майно наявна довідка виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради від 19 вересня 2017 року № 360, відповідно до якої ОСОБА_3 дійсно успадкував майно після померлої ОСОБА_2 , 1919 р.н., шляхом користування її речами та вжитку, а саме проживання в житловому будинку в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , після її смерті.

Суд зауважує, що належних доказів права власності за ОСОБА_2 на вказаний будинок не надано. Наявна в матеріалах даної справи довідка виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради від 19 вересня 2017 року № 360 сама по собі не спростовує встановлених судом обставин та не є достатнім доказом, оскільки матеріали справи позбавлені будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження володіння чи користування спадковим майном.

Більше того, вищевказаним вище рішенням суду від 26 квітня 2024 року у справі № 695/3602/17 (яке набрало законної сили) та яким розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у задоволенні вказаного позову судом було відмовлено. Під час судового розгляду зазначеної справи судом було взято до уваги лист сільського голови Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 23.03.2018 за №02-54/02-09/88, відповідно до змісту якого сільська рада не може підтвердити факт фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном ОСОБА_1 , яке залишилося після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що по АДРЕСА_1 домоволодіння відсутнє, тому житлом ОСОБА_1 користуватись не може та присадибною земельною ділянкою за зазначеною адресою не користується.

Також судом береться до уваги, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2019 року у справі № 695/3603/17 (яке набрало законної сили) встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічним батьком ОСОБА_1 . Судом також встановлено, що позивачка була усиновлена, у зв`язку з чим її прізвище та по батькові були змінені за даними усиновлювача.

Інші докази у даній справі відсутні.

Відтак матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Сама по собі довідка виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району від 19.09.2017 за №360 не спростовує встановлених судом обставин та не є достатнім доказом належності вказаного майна первісному спадкодавцю.

Більше того, факт правомірного вступу позивачки у володіння та управління спадковим майном після смерті її батька ОСОБА_3 не лише не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а повністю спростований наведеним вище рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2024 року у справі № 695/3602/17. У межах зазначеної справи судом було встановлено відсутність самого фізичного домоволодіння за вказаною адресою та неможливість будь-якого фактичного володіння чи користування ним, що виключає можливість констатації факту прийняття спадщини в порядку управління таким майном.

Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася в 2000р. а після смерті ОСОБА_3 в 2001р., а тому до таких відносин необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.06.2003р. і не була прийнята ніким зі спадкоємців.

Таким чином при вирішенні вказаної справи підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце , коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020р. у справі №305/235/17 вказано, що статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Однак, як вказано вище, належними доказами факт управління або володіння спадковим майном позивачем не доведено.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на ту процесуальну обставину, що до участі у вирішенні цього спору в якості відповідача не було залучено іншу зацікавлену особу - ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді справі №695/3602/17 та заперечувала право ОСОБА_1 на спадкування зазначеного у позовній заяві майна, стверджуючи, що саме вона є дочкою ОСОБА_2 , здійснювала догляд за нею та після її смерті прийняла спадщину.

Крім того, наявність заперечень з боку ОСОБА_4 , яка обґрунтовує власні спадкові права на спірне майно, свідчить про наявність між сторонами спору про право. Водночас, з огляду на засади диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений процесуального обов`язку чи повноваження на самостійну ініціативу щодо залучення співвідповідачів до участі у справі. Позивачка ж, попри те, що їй було достовірно відомо про процесуальну позицію ОСОБА_4 ще під час розгляду попередніх судових справ, навіть після відмови у задоволенні позову в аналогічній справі не вчинила жодних процесуальних дій та не звернулася до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_4 в якості співвідповідача чи відповідача у даній справі.

Не вчинила таких дій позивачка і після постановлення судом ухвали від 31.07.2026 про поновлення судового розгляду справи, що унеможливлює вирішення судом спору про право за відсутності належного суб`єктного складу учасників.

Відповідно до положень статті 561 ЦК УРСР та Закону України «Про нотаріат», оформлення спадкових прав після прийняття спадщини здійснюється у позасудовому порядку шляхом звернення до державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відтак зверненню до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно має передувати вчинення нотаріальних дій та отримання від нотаріуса відмови у видачі такого свідоцтва через відсутність необхідних правовстановлюючих документів чи інші перешкоди.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові в позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

У позовній заяві позивач вказує, що державний нотаріус Золотоніської районної нотаріальної контори не має можливості оформити право позивача на успадковане майно.

Разом із тим матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до будь-якої нотаріальної контори із питанням оформлення спадщини, відтак позов пред`явлений позивачем передчасно, адже позивачем не доведено порушення або невизнання її прав.

Про обов`язкове встановлення судами, у даній категорії справ, факту наявності у позивача перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку неодноразове звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах. Суд зазначав, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку ( Постанова ВС від 25.07.2023по справі № 128/3465/21).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова ВС від 15.03.2023 в справі № 753/8671/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС від 5.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивачки до нотаріуса, а факт фактичного вступу в управління спадковим майном повністю спростований рішенням суду та матеріалами справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 10, 12-13, 77-81, 141, 259, 263-265, 267-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Середа Л.В.