Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №541/3315/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3315/26

Номер провадження3/541/759/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Морозовська О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дрезден Федеративна Республіка Німеччина, громадянина України, військовослужбовця, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

29.07.2026 з 08:00 солдат ОСОБА_1 , перебував на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) виконував посадові (службові) обов`язки. 29.07.2026 о 10:30 за адресою: АДРЕСА_2 , на території військової частини НОМЕР_3 під час перевірки особового складу в процесі спілкування було виявлено солдата ОСОБА_1 , командиром підрозділу військової частини НОМЕР_4 з ознаками наркотичного сп?яніння після спілкування було виявлено зовнішні ознаки наркотичного сп?яніння, а саме: збудження, порушення мовлення, ходи, поведінка, що не відповідала обстановці.

Так, 29.07.2026 близько 10:30 після виявлення ознак наркотичного сп?яніння у солдата ОСОБА_1 , для спростування або підтвердження підозри у перебування в стані наркотичного сп?яніння, солдату ОСОБА_1 , в установленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння у медичному пункті військової частини НОМЕР_3 , на що останній погодився, та після проходження огляду з результатами огляду був згоден. Під час проведення огляду солдат ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщені медичного пункту військової частини НОМЕР_2 огляд пройшов, скарг та заяв не виказував, про факт вживання психотропних речовин не заперечував.

29.07.2026 о 11:20 вказаний військовослужбовець, в присутності лікаря пройшов медичне освідчення скарг та заперечень не мав щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп?яніння (Акт №83 від 29.07.2026).

Таким чином, внаслідок своєї недисциплінованості, грубо порушуючи вимоги статей 11, 49. 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29.07.2026 о 08:00, солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, виконував обов?язки служби та посадові (службові) обов?язки в стані наркотичного сп?яніння, в установленому законом порядку медичний огляд на стан сп?яніння пройшов, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не визнав повністю. Крім того, він заперечив проти наявного в матеріалах справи клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 7) та надав пояснення по суті. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що 29.07.2026 року під час проходження служби не перебував у стані наркотичного сп`яніння. З результатами проведеного огляду він не погоджується та заперечує, оскільки жодних наркотичних чи психотропних речовин не вживав і не вживає.

Захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Акрітов К.К. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Оскільки, диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність військовослужбовців та інших визначених осіб виключно за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, або за вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів. Відповідно до Акту медичного огляду № 83 від 29.07.2026 року, за результатами лабораторних тестів у ОСОБА_1 було виявлено бензодіазепін. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, якою затверджено «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», речовини групи бензодіазепінів віднесені до лікарських засобів (транквілізаторів) і не входять до таблиць наркотичних засобів чи психотропних речовин, вживання яких є підставою для кваліфікації дій за ст. 172-20 КУпАП., віднесені до підконтрольних речовин із седативним ефектом. Вживання медичних препаратів (ліків) не утворює об`єктивної сторони даного правопорушення. Оскільки склад правопорушення є бланкетним, а факт вживання саме алкоголю, наркотичних засобів чи психотропних речовин належними та допустимими доказами не доведений, провадження у справі підлягає закриттю

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне порушення, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення і в його діях вбачається склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

протоколом серії ЧНП/М № 16 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 29 липня 2026 року (а.с. 1-2);

актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 83 від 29 липня 2026 року, відповідно до якого, під час проведеного 29 липня 2026 року о 11 год. 20 хв. огляду, встановлено перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння (а. с. 3);

протоколом № 83 на освідчення наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 від 29 липня 2026 року (а. с. 4);

копією військового квитка на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 (а.с. 5-6).

Доказів, які б могли спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного адміністративного правопорушення, останнім суду не надано.

Доводи захисника — адвоката К.К. про те, що речовина бензодіазепін не є наркотичним засобом, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, суд відхиляє з огляду на таке.

Диспозиція статті 172-20 КУпАП встановлює відповідальність військовослужбовців не лише за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, а також за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 83 від 29.07.2026 у ОСОБА_1 встановлено заключний діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин». Згідно з медичними стандартами та Постановою КМУ № 770, бензодіазепіни віднесені до підконтрольних речовин, однак із седативним ефектом, які безпосередньо впливають на центральну нервову систему, викликають розлади поведінки, тощо. Матеріали справи не містять жодних доказів (медичної карти, чинного рецепта лікаря, призначень медиків), які б свідчили про правомірне вживання даного препарату з лікувальною метою у встановлених дозах.

Відтак, твердження захисника про відсутність складу правопорушення є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, дію якого було продовжено, та який діє по теперішній час.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_4 солдат ОСОБА_1 , відповідно вимог ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України (зокрема - положень ст. 3 про те, що людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю) та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов?язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов?язки.

Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме: його перебування на території військової частини та виконання ним обов`язків військової служби та посадових (службових) обов`язків в стані наркотичного сп`яніння, суд вважає доведеною.

При накладенні адміністративного стягнення, суддя враховує положення ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Враховуючи особу винного, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП правопорушник зобов`язаний сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору, оскільки він являється військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 (а.с. 5-6).

Беручи до уваги те, що військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив правопорушення під час виконання службових обов`язків, він підлягає звільненню від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-20, 213, 221, 252, 268, 283 КУпАП, суддя, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, рахунок для сплати штрафу: н/р (IBAN) UA058999980314080542000016305, код ЄДРПОУ 37959255, код вид платежу 21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), назва отримувача коштів - ГУК Полтавської обл./Миргородський р-н /21081100.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя О. А. Морозовська