Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №539/3634/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3634/26

Провадження № 2/539/2518/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика»), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю., приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 40649, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2020 року № 614118516, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

Стягнення заборгованості за вказаним виконавчим написом проводиться за період з 16 квітня 2021 року до 12 травня 2021 року. Сума заборгованості становить 35 067,80 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 440 грн, прострочена заборгованість за комісією - 0 грн, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 22 627,80 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту, за комісією, за несплаченими відсотками за користування кредитом та за штрафами і пенями - 0 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача у розмірі 1 200 грн, а загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», становить 36 267,80 грн.

Позивач зазначав, що на підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. 06 грудня 2021 року відкрила виконавче провадження № 67776384 та звернула стягнення з ОСОБА_1 36 267,80 грн, при цьому заява стягувача про примусове виконання рішення в особі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у матеріалах виконавчого провадження відсутня. У межах виконавчого провадження виконавцем винесено постанови: від 06 грудня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника основної винагороди; від 26 жовтня 2023 року про арешт коштів боржника; від 20 жовтня 2025 року про зняття арешту з коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 16 липня 2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»), а саме по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої. Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а заборгованість повинна бути безспірною.

ОСОБА_1 вказував, що у матеріалах виконавчого провадження № 67776384 відсутній сам кредитний договір від 12 травня 2020 року № 614118516, а також розрахунок заборгованості за кредитом на обґрунтування розміру утвореної заборгованості саме у розмірі 35 067,80 грн з кожною з її складових. Відсутні й належні докази переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»: у виконавчому написі зазначено, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 19 серпня 2020 року № 94 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, реєстр прав вимоги від 16 квітня 2021 року № 5, є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», проте самі зазначені договори відступлення прав вимоги відсутні, що унеможливлює доведення правомірності звернення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі № 614118516.

Позивач посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, вказану постанову Кабінету Міністрів України в цій частині визнано незаконною та нечинною. Отже, діюча редакція Переліку документів передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, тоді як кредитний договір від 12 травня 2020 року № 614118516, укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», нотаріально не посвідчувався, а тому не міг бути документом, який підтверджує безспірність вимог кредитора.

Крім того, позивач зазначав, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в договорі адресу боржника, проте доказів надсилання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень немає, як немає і відомостей про отримання ним такого повідомлення. Ненадання доказів повідомлення боржника унеможливлює вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора, висловити незгоду з сумою боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості.

Позивач також наголошував, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача.

Крім цього, позивач указував, що згідно з інформацією, наданою Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (місто Київ), відповідно до пункту 2 частини першої статті 30, статті 301 Закону України «Про нотаріат» наказом міжрегіонального управління від 02 листопада 2021 року № 1633/6 нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2 припинена з 02 листопада 2021 року.

Належним відповідачем у справі позивач вважав ТОВ «ФК «Позика», оскільки ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 червня 2026 року у справі № 539/2923/26 про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ «ФК «Позика», яке звернулося до суду з відповідною заявою, набуло права грошової вимоги до позивача за кредитним договором № 614118516 у сумі 35 067,80 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: позов задовольнити; визнати виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., зареєстрований у реєстрі за № 40649, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «ФК «Позика» на його користь сплачений судовий збір за подання позову в сумі 1 331,20 грн.

ТОВ «ФК «Позика» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених у справі вимог та просило відмовити у їх задоволенні.

Відповідач вказував, що при вирішенні спору про захист прав споживача банківських послуг суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення виконавчого напису.

ТОВ «ФК «Позика» вказувало, що позичальник за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами й Паспортом споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації (проживання).

Відповідач зазначав, що відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську чи незалежну професійну діяльність, а вказаний Закон прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

ТОВ «ФК «Позика» стверджувало, що первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірив не лише особисті дані позивача, а й платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірив, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Одночасно з підписанням договору товариство надіслало на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронний лист з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів і правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, а тому заповненням анкети-заяви позивач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач вказував, що частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На момент вчинення виконавчого напису нотаріусом кредитний договір сторонами не оспорювався, а отже, кредитний договір від 12 травня 2020 року № 614118516 є чинним відповідно до статті 203 ЦК України. Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути і сплатити проценти за користування ним, чого позичальник не виконав.

ТОВ «ФК «Позика» наголошувало, що позивач, підписавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, а тому поняття безпідставності недоречно використовувати до відповідача, оскільки останній мав підстави для стягнення боргу за кредитним договором. Відповідач також посилався на положення статті 1212 ЦК України, за якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, та на умови виникнення зобов`язань з безпідставного набуття чи збереження майна (набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна).

Крім того, відповідач посилався на статтю 526 ЦК України, за якою зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та вказував, що якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Позика» просило прийняти відзив на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рух справи

25 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Позика», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю., приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року справу № 539/3634/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20 серпня 2026 року, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, третім особам - пояснення щодо позову або відзиву.

14 серпня 2026 року до суду надійшов відзив ТОВ «ФК «Позика» на позовну заяву. У судовому засіданні 20 серпня 2026 року суд оголосив зміст позовних вимог, дослідив матеріали справи та оголосив відзив на позовну заяву, що надійшов від відповідача, після чого розгляд справи відкладено на 15 вересня 2026 року для надання позивачу часу для підготовки відповіді на відзив.

Учасники справи у судове засідання 15 вересня 2026 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач та треті особи про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі не надали.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 24 травня 2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 40649, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 12 травня 2020 року № 614118516, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за вказаним кредитним договором.

У виконавчому написі зазначено, що його вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Крім цього, у виконавчому написі зазначено, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 19 серпня 2020 року № 94, є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, реєстр прав вимоги від 16 квітня 2021 року № 5, є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно з виконавчим написом строк платежу за кредитним договором від 12 травня 2020 року № 614118516 настав, боржником допущено прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 16 квітня 2021 року до 12 травня 2021 року; сума заборгованості складає 35 067,80 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 440 грн, прострочена заборгованість за комісією - 0 грн, прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 22 627,80 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 0 грн, строкова заборгованість за комісією - 0 грн, строкова заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 0 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями - 0 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача у розмірі 1 200 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 36 267,80 грн. Датою набрання виконавчим написом законної сили (датою внесення відомостей у реєстр нотаріальних дій) зазначено 24 травня 2021 року, строк пред`явлення виконавчого напису до виконання - три роки.

На підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. винесла постанову від 06 грудня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 67776384 з виконання виконавчого напису від 24 травня 2021 року № 40649 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 36 267,80 грн, якою, зокрема, зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і стягнуто з боржника виконавчий збір (основну винагороду приватного виконавця) у розмірі 3 626,78 грн.

Постановою приватного виконавця від 06 грудня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що під час відкриття виконавчого провадження понесено мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 500 грн, які визначено для боржника ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця від 06 грудня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, виходячи з розрахунку 36 267,80 грн х 10 %, з ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду приватного виконавця у сумі 3 626,78 грн.

Постановою приватного виконавця від 26 жовтня 2023 року накладено арешт на грошові кошти (електронні гроші) ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках (електронних гаманцях), а також на кошти (електронні гроші) на рахунках (електронних гаманцях), що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця), витрат виконавчого провадження та штрафів, яка становить 40 394,58 грн.

Постановою приватного виконавця від 20 жовтня 2025 року, за наслідками розгляду заяви боржника, знято арешт з рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», на який надходять виплати заробітної плати боржника.

Постановою приватного виконавця від 20 жовтня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20 відсотків доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 40 394,58 грн.

Постановою приватного виконавця від 16 липня 2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, з посиланням на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 червня 2026 року, якою замінено стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на ТОВ «ФК «Позика», внесено відповідні зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження щодо найменування стягувача, його коду ЄДРПОУ, адреси та банківських реквізитів.

Особу позивача підтверджено копією паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 , виданого 01 лютого 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 20 липня 2026 року № 2026/012142857 зареєстрованим місцем проживання позивача з 25 квітня 2002 року є: АДРЕСА_1 .

Направлення копій позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам підтверджено фіскальними чеками Акціонерного товариства «Укрпошта» від 25 липня 2026 року про відправлення рекомендованих листів з повідомленням на адреси ТОВ «ФК «Позика», приватного нотаріуса Грисюк О. В. та приватного виконавця Лукмасло Т. Ю., а сплату судового збору - чеком переказу коштів Акціонерного товариства «Укрпошта» від 25 липня 2026 року на суму 1 331,20 грн, з призначенням платежу «судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Лубенський міськрайонний суд Полтавської області».

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Разом з тим матеріали справи не містять: кредитного договору від 12 травня 2020 року № 614118516, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ; доказів нотаріального посвідчення цього договору; розрахунку заборгованості за ним; договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 19 серпня 2020 року № 94 та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01; засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення; первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового або повного погашення (квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо); доказів надіслання боржнику та отримання ним письмової вимоги (повідомлення) про усунення порушення виконання зобов`язання.

До відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» додано лише довіреність на представника Кролевця Р. І., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копію довіреності та докази відправки відзиву учасникам справи. Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві, відповідач до суду не подав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів № 1172), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог стягувача.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Перевіряючи доводи сторін у межах предмета доказування у цій справі, суд виходить з такого.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів № 1172 було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів № 1172, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 24 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а отже, на час його вчинення діюча редакція Переліку документів № 1172 передбачала можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Доводи відзиву про те, що кредитний договір від 12 травня 2020 року № 614118516 укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом переходу позичальника на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомлення з правилами та паспортом споживчого кредиту і подання заявки з персональними даними, не спростовують позовних вимог, а навпаки, підтверджують, що вказаний договір нотаріально не посвідчувався. Отже, сам відповідач фактично визнав ту обставину, на якій ґрунтується позов, - виконавчий напис вчинено на договорі, який не посвідчений нотаріально.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір від 12 травня 2020 року № 614118516 нотаріально не посвідчувався (протилежного суду не доведено), наявні підстави вважати про недотримання порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що має наслідком визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Посилання відповідача на положення пункту 4 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та на постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 суд відхиляє, оскільки правові висновки, викладені у цих постановах, стосуються порядку укладення електронного правочину та підстав стягнення заборгованості за таким договором у позовному провадженні (визнання кредитного договору недійсним), тоді як предметом спору у цій справі є дотримання умов і порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису, тобто позасудового способу примусового стягнення коштів. Дотримання сторонами письмової форми електронного правочину не замінює нотаріального посвідчення договору і само по собі не свідчить про безспірність заборгованості.

Крім того, жодна з обставин, викладених у відзиві (перехід позичальника на сайт товариства, ознайомлення з правилами та паспортом споживчого кредиту, подання заявки, перевірка кредитором персональних даних і платіжної картки, надсилання позичальнику на електронну адресу примірника договору, перерахування кредитних коштів), не підтверджена жодним доказом. Відповідач не подав до суду ні кредитного договору, ні заявки (анкети-заяви) позичальника, ні паспорта споживчого кредиту чи правил надання коштів у позику, ні доказів надсилання електронного листа на адресу позичальника, ні первинних документів про перерахування коштів. За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому наведені у відзиві твердження є лише поясненнями сторони, не підкріпленими доказами.

Доводи відповідача про чинність кредитного договору та про те, що на момент вчинення виконавчого напису цей договір сторонами не оспорювався (стаття 203 ЦК України), також не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у цій справі не є дійсність кредитного договору. Чинність договору сама по собі не підтверджує ані існування заборгованості, ані її розміру, ані безспірного характеру, тобто не є достатньою умовою для вчинення виконавчого напису. Так само не спростовує позову посилання відповідача на статтю 1054 ЦК України щодо двостороннього характеру кредитного договору та обов`язку позичальника повернути кредит.

Доводи відзиву, що ґрунтуються на положеннях статей 526, 1212 ЦК України (щодо належного виконання зобов`язання, умов виникнення зобов`язань з безпідставного набуття чи збереження майна та неможливості застосування поняття безпідставності до відповідача), не стосуються предмета спору у цій справі, оскільки позовних вимог про повернення безпідставно набутих (стягнутих) коштів ОСОБА_1 не заявляв, а тому суд такі доводи до уваги не бере.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц не спростовує, а підтверджує обґрунтованість позову, оскільки наведений у ній правовий висновок покладає на суд обов`язок перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала заборгованість взагалі та чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Виконуючи цей обов`язок, суд встановив, що розмір заборгованості у сумі 35 067,80 грн жодним належним доказом не підтверджено. Матеріали справи не містять ні кредитного договору, з умов якого можна було б установити розмір кредиту, процентну ставку та порядок нарахування процентів, ні розрахунку заборгованості, ні засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника, ні первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового чи повного погашення. За таких обставин перевірити, з чого саме складається заявлена до стягнення сума, неможливо, при цьому з виконавчого напису вбачається, що за період стягнення з 16 квітня 2021 року до 12 травня 2021 року сума нарахованих та несплачених відсотків (22 627,80 грн) майже вдвічі перевищує суму простроченої заборгованості за тілом кредиту (12 440 грн), що за відсутності договору та розрахунку виключає висновок про безспірність такого нарахування.

Не підтверджено належними доказами і перехід до стягувача права вимоги за кредитним договором. Зазначений у виконавчому написі ланцюг відступлення прав вимоги містить очевидні суперечності: договір відступлення прав вимоги від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, за яким право вимоги нібито перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», датований раніше, ніж договір відступлення прав вимоги від 19 серпня 2020 року № 94, за яким право вимоги перейшло від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Самі ж договори відступлення прав вимоги, а також реєстр прав вимоги від 16 квітня 2021 року № 5 до суду не подані. Отже, суду не доведено, що особа, яка зверталася до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, була кредитором у зобов`язанні, а її право вимоги існувало на момент такого звернення.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про порушення кредитних зобов`язань станом на 2021 рік та надсилання йому письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов`язання. Неотримання боржником такої вимоги об`єктивно позбавило його можливості подати нотаріусу свої заперечення, висловити незгоду з розміром боргу або повідомити про наявність спору щодо заборгованості, що свідчить про порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись у відзиві на дотримання вимог закону при зверненні до нотаріуса та на надання останньому всіх необхідних документів, відповідач як правонаступник стягувача, за ініціативою якого вчинено оспорюваний виконавчий напис і який мав би подати нотаріусу всі необхідні документи, не подав до суду жодного доказу на підтвердження цих обставин та на спростування доводів позивача.

Враховуючи викладене, слід погодитися з доводами позивача щодо спірності заборгованості, розмір якої було визначено кредитором при зверненні до нотаріуса. Наданими суду документами не підтверджено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем у розмірі 35 067,80 грн. Отже, існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 715/880/23.

Оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса були порушені права та інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, оскільки саме на підставі цього напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на кошти боржника та звернуто стягнення на його доходи.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності, суд робить висновок, що спірний виконавчий напис приватного нотаріуса не відповідає закону і його вчинено безпідставно, відповідач не спростував доводів позову та не довів права вчинити виконавчий напис на підставі документів, що підтверджують безспірність права вимоги, тому суд визнає спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов повністю.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований у реєстрі за № 40649, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2020 року № 614118516, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 16 квітня 2021 року до 12 травня 2021 року у розмірі 35 067 (тридцять п`ять тисяч шістдесят сім) гривень 80 копійок, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 440 (дванадцять тисяч чотириста сорок) гривень, прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 22 627 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять сім) гривень 80 копійок, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень, а всього загальної суми 36 267 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят сім) гривень 80 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, 17, літера Б; ЄДРПОУ - 39493634).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна (місцезнаходження: Полтавська область, місто Полтава, вулиця Симона Петлюри, 5, офіс № 4).

Третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Європейська, 11/2).

Суддя М. М. Пилипчук