Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №526/1885/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1885/26

Провадження № 2/526/1312/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя мати склала заповіт, яким заповідала все майно позивачу. Позивач отримала на деяке майно свідоцтво у нотаріуса, але щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності на вказаний будинок. Просить визнати за нею право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі , постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначене на 06.07.2026.

Ухвалою суду від 06.07.2026 витребувано від Липоводолинської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.08.2026.

Ухвалою суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 10.01.1976 та після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище « ОСОБА_6 ».

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії заповіту від 22 листопада 1985 року вбачається, що ОСОБА_2 зробила таке заповідальне розпорядження – належний їй житловий будинок з допоміжними спорудами, що знаходиться в с. Миколаївка Гадяцького району Полтавської області заповідає ОСОБА_1 .

З довідки Краснолуцької сільської ради від 11.06.2026 № 44 вбачається, що ОСОБА_2 згідно погосподарської книги № 5 Гречанівської сільської ради за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 та погосподарської книги № 3 Гречанівської сільської ради за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , у 1992-1996 роках проживала без реєстрації в с. Миколаївка. В домоволодінні утримувалася птиця, кролі, свині. Земельна ділянка орієнтовною площею 0,49 га знаходилася в користуванні ОСОБА_2 .

З довідки Краснолуцької сільської ради від 04.05.2026 № 33 вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно даних погосподарського обліку належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.09.2008 (спадкова справа № 330/345, реєстр. 1042), вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 та спадщина складається з земельної ділянки кадастровий номер 5320482400:00:004:0060 площею 4,09 га на території Гречанівської сільради Гадяцького району Полтавської області.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.09.2008 (спадкова справа № 330/345, реєстр. 1043), вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 та спадщина складається з права на майновий пай в сумі 7504-00 грн. в пайовому фонді майна СПОП «Велика Перемога».

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.08.2008 (спадкова справа № 330/345, реєстр. 950), вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 та спадщина складається з грошових внесків, що знаходяться на зберіганні у Гадяцькому відділенні ТВБВ № 3232/037 ВАТ «ДЕРЖОЩАДБАНК» в м. Гадяч Полтавської області.

Згідно копії технічного паспорту від 08.05.2025 (ТІ01:2508-0324-5777-0290) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 51,2 кв.м., житлову площу 21,1 кв.м.

Постановою нотаріуса від 26.03.2026 № 119/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не надано документів, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до усталеної судової практики спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

У постановах від 29 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 183/6031/16 Верховний Суд, надавши аналіз наведеним нормам права, виснував, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 вказано, про те, що "при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. […] Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній "спрощеній" процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації".

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

За ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.200 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», п. 22.31 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що у позивача існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме: вищевказаний житловий будинок, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, а також визнання позовних вимог відповідачем, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок (літ. А-1) загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 21,1 кв.м., прибудову (літ. «а»), ганок (літ. «а1»), літня кухня (літ. Б), погріб (літ. «п/г»), сарай (літ. «В»), вбиральня (літ. «У»), хвіртка (№1), огорожа (№2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков