Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №369/7096/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7096/25

Провадження № 2/369/3791/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

секретаря Худинець Д.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» — звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є суб`єктом ринку природного газу та з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП), від 04.07.2017 № 880. За результатами державного конкурсу, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії»; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» товариство визначено постачальником «останньої надії» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування. Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» на позивача покладено обов`язок здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та базової річної пропозиції.

Позивач вказував, що з 01.05.2022 газифікований об`єкт побутового споживача з EIC-кодом 56XM18F134334691, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , включено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», та відкрито на ім`я споживача ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 . За період з вересня 2022 року по липень 2024 року (включно) за вказаною адресою відповідачем спожито природний газ в обсязі 8 375,50 куб. м на загальну суму 66 642,93 грн, вартість якого не оплачена.

Позивач зазначав, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, який укладається за правилами договору приєднання (ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України) відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Ціна природного газу для побутових споживачів товариства становила 7,95689 грн за 1 куб. м (накази про встановлення ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 30.04.2021 № 38, від 14.04.2022 № 95, від 28.04.2023 № 54, від 22.04.2024 № 46 — на періоди з 01.05.2021 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 30.04.2024 та з 01.05.2024 по 30.04.2025 (включно) відповідно). Обсяг спожитого природного газу визначається за даними Оператора газорозподільної системи — Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», які передаються оператору газотранспортної системи та імпортуються постачальником у білінгову систему «Газоліна».

Позивач також зазначав, що в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ від 09.09.2024 № 119/4.3.1-44736-2024/180449419 на суму 66 642,93 грн, яка залишилася невиконаною; заперечень щодо суми боргу відповідач не надав. Постачання природного газу на об`єкт споживача припинено з 12.07.2024, проте борг не сплачено.

Раніше постачальник звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.01.2025 матеріали цивільної справи № 381/5821/24 передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області; ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2025 у справі № 381/5821/24 у видачі судового наказу відмовлено. Сплачений при поданні заяви про видачу судового наказу судовий збір у розмірі 302,80 грн зараховано до суми судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 2 ст. 164 ЦПК України.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 66 642,93 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копії ухвали про відкриття провадження невідкладно надіслано особам, які беруть участь у справі; відповідачу роз`яснено право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Ухвала про відкриття провадження по справі, позовна заява з додатками направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також сторони мають можливість дізнатись про час розгляду справи з офіційного сайту суду. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що газифікований об`єкт побутового споживача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (EIC-код 56XM18F134334691), з 01.05.2022 включено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії», та на ім`я споживача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . За зазначеною адресою відповідач зареєстрований за місцем проживання, що підтверджується відомостями управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.01.2025, наведеними в ухвалі Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.01.2025.

Згідно з п. 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, об`єкт побутового споживача — це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у спірний період втратив право користування зазначеним об`єктом, звертався до постачальника із заявою про припинення газопостачання або заперечував факт споживання природного газу.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу акцептуванням договору є підписання заяви-приєднання до умов договору, та/або оплата (часткова оплата) споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу, що визначається за даними Оператора газорозподільної системи. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який є однаковим для всіх побутових споживачів України; такий договір є публічним договором приєднання у розумінні ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Судом встановлено, що позивач як постачальник виконував свої зобов`язання належним чином і здійснював постачання природного газу на об`єкт відповідача, натомість відповідач вартість спожитого природного газу не оплачував, унаслідок чого за період з вересня 2022 року по липень 2024 року (включно) утворилася заборгованість у розмірі 66 642,93 грн, що підтверджується витягом з білінгової системи «Газоліна» — «Фінансовий стан» по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Згідно із зазначеним витягом загальний обсяг спожитого природного газу за даними Оператора ГРМ становить 8 375,50 куб. м, який за ціною 7,95689 грн за 1 куб. м складає 66 642,93 грн; пільг, субсидій та оплат за спірний період не нараховувалося і не здійснювалося. Розрахунок заборгованості перевірений судом, ґрунтується на даних Оператора ГРМ про обсяги розподіленого (спожитого) природного газу та на цінах, встановлених наказами постачальника у межах граничних умов, визначених постановою НКРЕКП від 07.04.2021 № 572, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Судом також встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ від 09.09.2024 № 119/4.3.1-44736-2024/180449419 на суму 66 642,93 грн, яка залишилася невиконаною. Постачання природного газу на об`єкт споживача припинено з 12.07.2024, при цьому заборгованість за фактично спожитий до припинення газопостачання природний газ не погашена.

Відповідно до п. 4.3 Типового договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Згідно з п. 4.6 Типового договору при розрахунку за квитанціями абонентської книжки споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, строк виконання грошового зобов`язання відповідача за кожен розрахунковий період настав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 617, 625 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів та неможливість виконання ним грошового зобов`язання не звільняють його від відповідальності. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги, до яких належить і постачання природного газу, передбачений також п. 5 ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, згідно з якими індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відсутність окремо підписаного письмового договору про постачання природного газу сама по собі не є підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплатити фактично спожитий природний газ. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду:

— у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зазначено, що споживачі зобов`язані сплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі;

— у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-11733св19) щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ вказано, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається шляхом заявочного приєднання споживача до умов договору, а за відсутності підписаної заяви-приєднання свідченням згоди споживача на приєднання до умов договору (акцептування) є фактичне споживання природного газу та/або оплата рахунків;

— у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23) підтверджено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, а наданий виконавцем розрахунок, який не спростований належними доказами та якому не протиставлено інший розрахунок, є належним доказом розміру заборгованості;

— у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 757/64234/21-ц (провадження № 61-2908св25) підтверджено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, а розрахунок заборгованості, який стороною не заперечувався та не спростовувався, покладається в основу висновків суду;

— у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2025 у справі № 914/2380/24 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії» зазначено, що обов`язок оплати вартості отриманого природного газу виникає в силу закону та відповідно до умов типового договору і не залежить від факту підписання акта та виставлення рахунка на оплату;

— у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 904/1809/24 сформульовано висновок, що факт споживання природного газу є акцептом публічної оферти постачальника, унаслідок чого відносини між постачальником «останньої надії» та споживачем є договірними, і немає підстав вважати такі правовідносини недоговірними, якщо постачальник продовжував постачати природний газ.

Отже, факт постачання позивачем та споживання відповідачем природного газу свідчить про укладення між сторонами договору постачання природного газу побутовому споживачу шляхом акцептування споживачем умов публічного договору приєднання, а відтак у відповідача виник обов`язок оплатити вартість фактично спожитого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати спожитого природного газу, відсутності заборгованості або іншого її розміру, а так само доказів того, що обсяги природного газу визначені Оператором ГРМ неправильно, суду не надав, наданий позивачем розрахунок не спростував та іншого розрахунку не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заборгованість у розмірі 66 642,93 грн — стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений при поданні позовної заяви (з урахуванням зарахування судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу).

Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 629, 633, 634, 641, 642 ЦК України, ст. 12, 15 Закону України «Про ринок природного газу», ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 76–81, 141, 247, 263–265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з вересня 2022 року по липень 2024 року (включно) за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 66 642,93 грн (шістдесят шість тисяч шістсот сорок дві гривні 93 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; адреса для листування: 25001, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 1А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ