Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №368/732/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/732/26

2-а/368/20/26

Рішення

Іменем України

"10" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області у складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій,-

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 - за відомчим обліком МО України), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та відомостей про розшук.

Мотивував позов тим, що відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), номер в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»): НОМЕР_4 .

26.04.2026 позивач прибув за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де від сусідки дізнався, що на початку серпня 2025 року невстановленими особами було залишено повістку, яка знаходилась, зі слів сусідки, у неналежному місці, а саме - була вставлена у паркан домоволодіння.

Оглянувши зазначену повістку № 4414733 від 21.07.2025, сформовану ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ відповідача), встановив, що його викликали на 31.07.2025 о 09:00 год. для уточнення даних.

При цьому, зазначена повістка не вручалася позивачу особисто, під підпис, у встановленому законом порядку, а також не була передана через роботодавця чи іншим належним способом, що свідчить про відсутність належного повідомлення позивача про необхідність прибуття.

Оновивши застосунок «Резерв+» виявив, що в його електронному військово- обліковому документі, сформованому через офіційний мобільний застосунок «Резерв +», наявна інформація про те, що з 30.07.2025 його розшукує ТЦК та СП, а також відображено відмітку про порушення правил військового обліку з причин неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

Структурному підрозділу відповідача було достеменно відомо, як про фактичне місце проживання позивача, так і місце його роботи, однак, як вбачається із повістки № 4414733 від 21.07.2025, невідомою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 (Кагарлик) рукописним текстом внесено саме місце реєстрації позивача.

Вважає дії відповідача протиправними, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про порушення мною правил військового обліку як громадянином у зв`язку з неприбуттям 31.07.2025 на 09:00 год. до ТЦК та СП за повісткою, а також дії є незаконними та такими, що суперечать не тільки нормам законодавства.

Так, 18.05.2024, у першу добу функціонування застосунку «Резерв+», він оновив свої облікові данні, зокрема вказав місце свого фактичного проживання.

З 26.06.2024 позивач був офіційно працевлаштований та працював у Шевченківському районному суді м. Києва.

У свою чергу роботодавець у відповідності до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі - Порядок 1487), повідомив відповідний ТЦК та СП за місцем військового обліку працівника, зазначеного у його документі про прийняття на роботу військовозобов`язаного.

Станом на 21.07.2025 позивач залишався працівником Шевченківського районного суду м. Києва. Тож на момент формування повістки відповідач володів не тільки інформацією про місце роботи позивача, місце проживання, а також про інші данні, які на зазначену дату були незмінними.

Тобто, у відповідача були відсутні об`єктивні підстави для виклику позивача для уточнення даних, що підтверджується знімком з екрану застосунку «Резерв+» станом на 19.07.2025 з якого вбачається, що на зазначену дату данні було уточнено вчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок з`явитися виникає лише за умови належного повідомлення.

Згідно з Порядком 1487 повістка повинна бути вручена під підпис або іншим способом, що підтверджує її отримання. Залишення повістки біля паркану чи у будь якому іншому місці не є належним врученням.

Незаконність дій відповідача також полягає у передчасності оголошення у «розшук». Позивача оголошено у «розшук» 30.07.2025, тобто до дати явки - 31.07.2025 за повісткою № 4414733 від 21.07.2025, яку як зазначалося вище не було належним чином вручено.

Відповідно до вимог законодавства та практики його застосування, виклик особи до ТЦК та СП має здійснюватися завчасно, у строк, достатній для забезпечення реальної можливості особи прибути за викликом. Як правило, така практика передбачає вручення повістки не менш ніж за декілька днів до визначеної дати явки.

Вважає, що відповідач оголосив позивача у «розшук» саме на підставі повістки № 4414733 від 21.07.2025, оскільки жодних повісток ані на передодні 21.07.2025 ані після 31.07.2025 позивачу не надсилалось.

Таким чином, оголошуючи позивача у «розшук» до настання події відповідач фактично знехтував конституційним принципом за яким юридична відповідальність можлива лише за наявності правопорушення.

В подальшому відповідач також не вжив жодних заходів аби викликати позивача через роботодавця, або у інший законний спосіб для уточнення даних та складання протоколу у порядку ст. 254-256 КУпАП.

А відсутність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить не лише про порушення формальної процедури, а про повну відсутність належного адміністративного провадження як такого. За таких обставин відповідач не мав жодних правових підстав для вчинення будь-яких дій щодо позивача, зокрема оголошення його у «розшук».

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК та СП.

Водночас, у спірних правовідносинах повністю відсутній юридичний факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, відносно позивача не складався, а будь-яке рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідних матеріалів не приймалося.

За таких обставин, звернення відповідача 30.07.2025 до Національної поліції України щодо оголошення позивача у так званий «розшук» у зв`язку з його неприбуттям 31.07.2025 не ґрунтується на вимогах закону та не породжує жодних правових наслідків, оскільки не спирається на встановлений у передбаченому законом порядку факт вчинення адміністративного правопорушення.

Сам по собі факт неприбуття особи не є безумовною підставою для висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, а тим більше - для застосування заходів, які за своєю правовою природою є втручанням у права та свободи особи. Такий висновок можливий виключно за результатами належної адміністративної процедури, що включає складання протоколу, збирання доказів та прийняття рішення уповноваженим органом.

Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність навіть стадії офіційного фіксування події правопорушення, що виключає можливість формування будь-яких облікових чи реєстраційних відомостей як таких, що ґрунтуються на правомірних діях суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, дії відповідача, спрямовані на ініціювання «розшуку» позивача, є свавільними, непропорційними та такими, що вчинені поза межами наданих повноважень, оскільки підміняють собою передбачену законом процедуру притягнення до адміністративної відповідальності та створюють для позивача негативні правові наслідки за відсутності встановленого правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, спірні правовідносини свідчать про те, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомості про «розшук» позивача за відсутності будь-якого встановленого у передбаченому законом порядку факту вчинення останнім адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до реєстру вносяться виключно визначені законом персональні дані, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню суб`єктом владних повноважень. Внесення будь-яких додаткових відомостей, які не передбачені законом або не ґрунтуються на належно встановлених юридичних фактах, є прямим порушенням принципу законності.

Більше того, застосування заходу у вигляді «розшуку» є похідним від наявності ознак адміністративного правопорушення та можливе виключно в межах відповідного адміністративного провадження, яке передбачає складання протоколу, збирання доказів та прийняття рішення уповноваженим органом. Відсутність такого провадження виключає можливість будь-яких подальших обмежувальних дій.

Аналогічна правова позиція висловлена адміністративними судами, зокрема у справі № 300/6708/25, в якій суд дійшов висновку, що внесення до реєстру відомостей про «розшук» особи без факту її притягнення до адміністративної відповідальності суперечить вимогам законодавства та свідчить про здійснення суб`єктом владних повноважень дискреції поза межами, визначеними законом.

Таким чином, дії відповідача є свавільними, непропорційними та такими, що не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки вчинені без належної правової підстави, не з метою, з якою такі повноваження надані, та без урахування прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше трьох місяців з дня вчинення правопорушення. У даному випадку граничним строком притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є 31.10.2025.

Таким чином, навіть за умови гіпотетичного існування правопорушення (що заперечується позивачем), відповідач втратив право на реалізацію владних повноважень у частині притягнення до адміністративної відповідальності, а отже будь-які подальші дії, спрямовані на притягнення позивача до відповідальності або підтримання статусу «розшук», є протиправними та такими, що не породжують жодних юридичних наслідків.

Системний аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що дії відповідача є протиправними та незаконними, які полягають у грубому порушенні встановленої законом процедури повідомлення позивача, свідомому ігноруванні актуальних облікових даних, невикористанні передбачених законодавством механізмів належного вручення повістки, а також у безпідставному та передчасному оголошенні позивача у «розшук» за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що в сукупності свідчить про перевищення відповідачем своїх владних повноважень та порушення прав позивача.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, просили розгляд справи проводити у їх відсутність. Подали відзив, та вважають вимоги Позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне:

«Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи). орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас, суд, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно ч. 4 ст. 48 КАС України визначено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 КАС України передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача».

Вважаємо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем по справі з огляду на наступне.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки було утворено на базі діючих на той час військових комісаріатів шляхом їх перетворення відповідно до Закону України від 30 року 2021 року № 1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку».

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Нормативним актом, що регулює правові засади діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є постанова Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України " «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів " комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

ІНФОРМАЦІЯ_5 хоч і не має статусу юридичної особи, проте є відокремленим підрозділом та відповідно до КВЕД здійснює діяльність у сфері оборони, що підтверджується довідкою № 182/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_5 є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Оскаржувані ОСОБА_1 дії щодо внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та відомостей про розшук були здійснені посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 , як до вищестоящого органу, стосовно оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_7 не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 , а тому не є належним відповідачем по справі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи наступним.

Відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів були виключені ІНФОРМАЦІЯ_8 . Громадянин не є порушником правил військового обліку, відомості про «розшук» були скасовані.

Позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 та призваний на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану в Україні.

Позивач знятий з військового обліку на підставі (абз. 3 п. 2 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу) та не є військовозобов`язаним.

Судом встановлено, що позивач перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Кагарлик), номер в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»): НОМЕР_4 .

26.04.2026 позивач прибув за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де дізнався, що на початку серпня 2025 року невстановленими особами було залишено повістку № 4414733 від 21.07.2025, сформовану на бланку ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ відповідача) з підписом і печаткою про його викликали на 31.07.2025 о 09:00 год. для уточнення даних.

Зазначена повістка не вручалася позивачу особисто, під підпис, у встановленому законом порядку, а також не була передана через роботодавця чи іншим належним способом.

Оновивши застосунок «Резерв+» позивач виявив, що в його електронному військово- обліковому документі, сформованому через офіційний мобільний застосунок «Резерв +», наявна інформація про те, що з 30.07.2025 його розшукує ТЦК та СП, а також відображено відмітку про порушення правил військового обліку з причин неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

Із повістки № 4414733 від 21.07.2025, рукописним текстом внесено місце реєстрації позивача.

18.05.2024, у першу добу функціонування застосунку «Резерв+», позивач оновив свої облікові данні, зокрема вказав місце свого фактичного проживання.

З 26.06.2024 позивач був офіційно працевлаштуваний та працював у Шевченківському районному суді м. Києва.

У свою чергу роботодавець у відповідності до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі - Порядок 1487), повідомив відповідний ТЦК та СП за місцем військового обліку працівника, зазначеного у його документі про прийняття на роботу військовозобов`язаного.

Згідно записів у трудовій книжці станом на 21.07.2025 позивач залишався працівником Шевченківського районного суду м. Києва. Тож на момент формування повістки відповідач володів не тільки інформацією про місце роботи позивача, місце проживання, а також про інші данні, які на зазначену дату були незмінними.

Позивача оголошено у «розшук» 30.07.2025 на підставі повістки № 4414733 від 21.07.2025.

14.05.2026 засобами поштового зв`язку позивачем було отримано відповідь структурного підрозділу відповідача від 08.05.2026 № 2/1219, у якій зазначено:

«Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , наявні порушення правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), оскільки військовозобов`язаний не з`явився за повісткою у зазначені у ній місце та строк 31.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), чим порушив вимоги абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (також у реєстрі зазначена інформація — відмова від отримання повістки)».

Відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів були виключені ІНФОРМАЦІЯ_8 . Громадянин не є порушником правил військового обліку, відомості про «розшук» були скасовані.

Позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 та призваний на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану в Україні.

Позивач знятий з військового обліку на підставі (абз. 3 п. 2 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу) та не є військовозобов`язаним.

Дослідивши матеріали справи, а також оцінивши встановлені під час розгляду обставини справи суд приходить до таких висновків. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.

Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:

оформлення військово-облікових документів;

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду;

направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

призову на військову службу;

проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

для взяття на військовий облік у період мобілізації;

визначення призначення на особливий період;

проходження медичного огляду.

Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487.

Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:

оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку № 1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

для оформлення або ведення військово-облікових документів;

для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

для призову на військову службу;

для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм. Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка типу "для звірки" із зазначенням мети "уточнення даних". Таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою; натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому спірної повістки виконав обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачами не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв`язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За таких умов підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов`язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.

Крім того, спірна повістка не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених частиною десятою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктом 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487. Використання загальної та невизначеної формули "для уточнення даних" не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику та, відповідно, не створює обов`язку позивача з`являтися за такою повісткою.

Таким чином, формування та направлення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, а також за відсутності правових підстав для повторного уточнення його персональних і військово-облікових даних, слід визнати протиправним, а занесення відомостей про неприбуття за таким викликом та пов`язані з цим дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки такими, що вчинені на підставі документа, який не породжує юридичних наслідків.

Поняття "розшук", яким оперують інформаційні системи не передбачене та не визначене положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Хоча частина п`ята статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.

Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами. Єдина надіслана повістка містила невизначену формулу "для уточнення даних", яка не належить до випадків, передбачених статтею 210-1 КУпАП. Відтак правові підстави для звернення ТЦК до Національної поліції із вимогою здійснення адміністративного затримання були відсутні.

Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку № 1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.

Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.

Таким чином, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.

Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.

Вказаний обов`язок міг бути виконаний шляхом:

звернення до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника / військовозобов`язаного, або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Невиконання такого обов`язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.

Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) здійснюється шляхом складання протоколу та розгляду справи, і не передбачає можливості примусового затримання та доставлення правопорушника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі заходи прямо визначені лише для випадків правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та лише за умови дотримання вимог статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що колегія суддів зазначала раніше.

Водночас згідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Натомість матеріалами справи знову ж підтверджено, що позивачем цей обов`язок був виконаний.

Суд дійшов висновку, що дії відповідачів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними.

Щодо доводів позивача про те, що повістка не була йому вручена, то позивач самостійно уточнив свої персональні дані, зокрема адресу місця проживання, тому саме за цією адресою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки був уповноважений здійснювати офіційне листування та направляти повістку. Якщо позивач фактично проживає за іншою адресою, обов`язок повідомити про це та внести відповідні зміни до військово-облікових даних покладається безпосередньо на нього. Відповідачі не надали доказів - відеозапису доведення акта відмови позивача від отримання повістки а також відеозаписи відмови військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки або доказів проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати позивачем повістку.

Питання фактичного вручення повістки не впливає на оцінку законності дій відповідачів, оскільки спірні дії є протиправними в силу відсутності правових підстав для їх вчинення.

Як встановлено матеріалами справи, щодо позивача не виносилася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а до реєстрів було внесено лише відомості про застосування заходів адміністративного примусу у вигляді можливого затримання і доставлення відповідно до ст. 260 263 КУпАП.

Суд враховує, що внесення таких відомостей об`єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також могло спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції. За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту.

Сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути правомірним, за умови дотримання вимог закону. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:

невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;

вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймається саме керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як спеціально уповноваженою посадовою особою, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.

Разом з цим, застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов`язковим, а має здійснюватися лише у разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.

Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.43 КАС України передбачена адміністративна процесуальна правосуб`єктність

1. Здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

ІНФОРМАЦІЯ_4 є юридичною особою публічного права. ІНФОРМАЦІЯ_5 є його відокремленим підрозділом. Відокремлений підрозділ не наділений правосубєктністю , а тому не може виступати стороною у процесі згідно правових висновків які наведені в постанові Обєднаної палати КЦС Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №524/7691/23.

За вказаних обставин позов задоволити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 12, 25, 168, 171, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 - за відомчим обліком МО України), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та відомостей про розшук.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого Київського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 15.09.2026 року.

Суддя: В.І. Кириченко