Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №359/7793/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7793/26

Провадження № 1-кп/359/662/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111100000773 від 30.05.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницький, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

30.05.2026 приблизно о 10 годині 00 хвилин, в умовах достатньої видимості, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «BMW» модель «528» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі «М-03» сполученням «Київ-Харків» від села Гора Бориспільського району в напрямку міста Бориспіль на 30 км. зазначеної автодороги, перебуваючи в крайній правій смузі руху, проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, також порушуючи вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, відповідно до якого «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», не обрав безпечної швидкості та дистанції при русі та допустив попутне зіткнення з автомобілем марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , яка рухалась попереду в попутному напрямку, в його смузі руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 – малолітній ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - лінійного перелому лобної кістки з обох сторін з переходом на скроневі кістки білатерально, перелому верхньої стінки орбіти, інтраорбітальної емфіземи, підшкірної гематоми лобної області мозкового черепа більше виражено ліворуч товщиною до 6,3 мм, геморагічних субдуральних нашарувань в області лобних часток з обох сторін до 4 мм. товщиною, пухирців газу в субдуральних просторах в лобній ділянці, які оцінюються в сукупності і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Порушення, водієм ОСОБА_4 вимог пункту 13.1 ПДР України знаходилися у причинному зв`язку зі створенням аварійної ситуації і настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення малолітньому потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, не оспорює жодні фактичні обставини кримінальних правопорушень, погоджується із правовою кваліфікацією дій та підтвердив, що дійсно 30.05.2026 близько 10 години 00 хвилин, він керував автомобілем марки «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Здійснюючи рух на 30 км по автодорозі «М-03» сполученням «Київ-Харків» від села Гора Бориспільського району в напрямку міста Бориспіль зазначеної автодороги, перебуваючи в крайній правій смузі руху допустив попутне зіткнення з автомобілем марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, в його смузі руху. ОСОБА_4 визнає, що ним порушено вимоги пункту 13.1 ПДР України, внаслідок чого малолітній потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений, захисник, прокурор, представник потерпілого не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Суд звертає увагу на те, що щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (аналогічна думка викладена в Постанові ВП ВС №629/847/15к).

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого, засудив свою поведінку, добровільно в повному обсязі відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду, а тому щире каяття та добровільне відшкодування шкоди суд визнає обставинами, які пом`якшують його покарання. Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченим вчинено необережний злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Відповідно до характеристики за місцем проживання заяв, скарг, компрометуючих матеріалів у сільську раду не надходило. Згідно медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, визнання ним вини, наявності обставин, що пом`якшують покарання, доводи та позицію представника потерпілого, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Суд звертає увагу, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 керуючи джерелом підвищеної небезпеки, наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, вчинив кримінальне правопорушення, хоч і з необережності, але шляхом порушення вимог ПДР в нескладній дорожній обстановці допустив зіткнення з іншим автомобілем, що призвело до спричинення малолітньому потерпілому, зокрема, тяжких тілесних ушкоджень. Отже, зазначені обставини мають значення під час вибору заходу примусу та для забезпечення його мети, а сукупність цих обставин свідчить про те, що обране засудженому покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту як самим засудженим, так і іншими особами.

У судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від реального відбування основного покарання з випробуванням. В обґрунтування своєї позиції учасники провадження послалися на те, що ОСОБА_4 вчинив необережний злочин за відсутністю обтяжуючих обставин, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та повністю відшкодував шкоду.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Враховуючи тяжкість та особливість цього злочину, зокрема характер діяння, наслідки які настали, обстановку, спосіб та місце його вчинення, зважаючи на індивідуальні особливості обвинуваченого, приймаючи до уваги думку учасників провадження, суд приходить до висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства. На думку суду, виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування основного покарання, у зв`язку із чим на підставі ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 3 ст. 55, 77 КК України строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід обчислювати з моменту набрання законної сили вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Накладений арешт на автомобіль марки «BMW» модель «528» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 ; автомобіль марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 – скасувати.

Речові докази, а саме: автомобіль марки «BMW» модель «528» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 – повернути; автомобіль марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 – повернути власнику.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження. Крім того, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у сумі 29312,64 грн.

Керуючись ст. 368, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_4 ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2026, скасувати.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки слід обчислювати з моменту набрання законної сили вироком.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2026 на автомобіль марки «BMW» модель «528» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 ; автомобіль марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 – скасувати.

Речові докази, а саме: автомобіль марки «BMW» модель «528» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 – повернути; автомобіль марки «Nissan» модель «Micra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_6 без стягнення витрат, пов`язаних із зберіганням транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у сумі 29312,64 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1