Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №358/1472/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1472/26 Провадження № 2-о/358/99/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.

за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника – адвоката Орло Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім.І.С.Нечуя-Левицького» про встановлення факту постійного проживання, -

В С Т А Н О В И В:

В липня 2026 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт її постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в період з 01.09.1987 по 21.06.1991 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вона є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 04.10.1993. Для обгрунтованого звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідним є підтвердження факту її проживання в м.Богуслав у зазначений вище період, оскільки підтвердження її реєстрації відсутні. Таким чином встановлення даного факту має для неї юридичне значення.

В судовому засіданні заявник та її представник – адвокат Орло Ю.В. підтримали вимоги заяви, з підстав у ній зазначених, та просили задовольнити. Заявник додатково зазначила, що в період з 01.09.1987 по 21.06.1991 вона навчалася на денній формі навчання в закладі професійної освіти, який в теперішній час має назву КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім.І.С.Нечуя-Левицького». Мешкала в період навчання у гуртожитку. Однак, відомості про це не зберіглися оскільки не є документами тривалого зберігання.

В судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надходило.

З урахуванням думки учасників судого розгляду та положень ст.223 ЦПК України, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Суд, вислухав доводи заявника, її представника, показання свідків, дослідив матеріали справи, повно і всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено наступне.

Заявник у справі ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зеленьки Миронівського району Київської області, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_2 . - а.с.7.

Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади від 03.06.2026, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.08.2012. – а.с.8.

04.10.1993 ОСОБА_1 видане Чорнобильське посвідчення (категорії 4) серії НОМЕР_1 , та вона має статус громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Період проживання зазначений 1986-1993. – а.с.9.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , заявник у справі 17.11.1990 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 та змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». – а.с.10.

Згідно копії довідки № 16-06/24/150 від 09.06.2026, яка видана Зеленьківським старостинським округом № 6 Миронівської міської ради - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та проживала на території, яка відносилась до 01.01.2015 до території посиленого радіологічного контролю, згідно Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106, в селі Зеленьки Обухівського району (колишній Миронівський) Київської області з 26.04.1986 року по 02.11.1988 рік. – а.с.11.

Згідно довідки КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім. І.С. Нечуя -Левицького» № 277 від 18.06.2026 - ОСОБА_5 дійсно навчалася в Богуславському педагогічному училищі з 01.09.1987 року по 26.06.1991 рік на денній формі навчання. ОСОБА_6 була зарахована до Богуславського педагогічного училища на 1 курс спеціальності «Дошкільне виховання» (наказ про зарахування №122 від 20.08.1987). 26.06.1991 р. ОСОБА_5 відрахована з числа студентів у зв`язку із закінченням терміну навчання (наказ про відрахування №173 від 26.06.1991), присвоєна кваліфікація вихователя дошкільних закладів. – а.с.13.

Згідно вказаного листа - інформація про факт проживання в гуртожитку ОСОБА_5 відсутня оскільки, згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 термін зберігання відповідних документів (журнали обліку, ордери на поселення) є тимчасовим і не перевищує кількох років.

Згідно довідки виконавчого комітету БМР № 23-31/686 від 24.06.2026 - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: м. Богуслав (який відносився до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991р., до 31.12.2014 р. ), АДРЕСА_2 з 29.08.2012 р. по теперішній час. Крім того, вона була зареєстрована та проживала в період: 03.09.1991 р. по 24.06.1997 р., АДРЕСА_3 . 3 24.06.1997 р. по 24.06.1998 р., АДРЕСА_4 . 3 26.11.1999 р. по 10.11.2005 р., АДРЕСА_5 . 3 10.11.2005 р. по 22.08.2012 р., АДРЕСА_6 . – а.с.17.

Період проживання заявника в гуртожитку Богуславського педагогічного училища під час навчання, підтверджується: копією диплома НОМЕР_4 від 26.06.1991 року, копією акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 05.06.2026 року та копією заяви від 01.07.1987 року з відміткою про потребу в гуртожитку. – а.с.14,15,16.

Крім того, згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_7 в м.Богуслав, Київська область. – а.с.22.

В судовому засіданні факт постійного проживання заявника на території посиленого радіоекологічного контролю в АДРЕСА_1 в період з 01.09.1987 по 21.06.1991 підтвердили, також, під присягою свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Надані свідками покази узгоджуються з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, тому суд не має підстав ставити їх під сумнів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» м. Богуслав, Київської області належить до зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.

Особи, які проживали або працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають право на пільги і компенсації, встановлені законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно положень ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р. посвідчення потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а. від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «...єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення. самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «...право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №500/8031/21.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а заяву такою, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлений факт того, що заявник ОСОБА_1 дійсно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 01.09.1987 по 21.06.1991 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки є підставою для реалізації права відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на звернення до відповідних органів ПФУ для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Керуючись ст. 18, 76-81, 229, 247, 263-265, 293-294, 315-316, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала на території посиленого радіоекологічного контролю в період з 01.09.1987 по 21.06.1991 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець