Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №163/1660/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1660/26

Провадження № 2/163/616/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник ТОВ «Він ФІНАНС» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 18480,51 гривень заборгованості за кредитним договором № 721893 від 21 березня 2019 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що указаний кредитний договір № 721893 від 21 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна». За умовами цього договору Банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 4000,00 гривень, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Крім того, 21.08.2019 укладено додаткову угоду №24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр права вимоги про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №721893 від 21.03.2019 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» .

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс» (наказ №55-к від 25.07.2024, протокол №1706 від 25.07.2024 року).

ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань не виконав, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 14 424,00 грн, з них: 4 000,00 грн - тіло кредиту, 8 424,00 грн –заборгованість за процентами, 2 000,00 грн - пеня і штрафи. Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 2 824,74 грн та 3 % річних в розмірі 1 231,77 грн. Загальна сума заборгованості – 18 480,51 грн.

Крім цього, позивач просить поновити строк позовної давності для подання цього позову до суду.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 13 липня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправ-лення копію ухвали від 13 липня 2026 року відповідач отримав 25 липня 2026 року.

У визначений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи з викликом сторін сторони не подали, тому у від-повідності до положень ст.279 ЦПК суд розглянув справу за наявними у справі матеріа-лами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

21.03.2019 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №721893, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Основні умови кредитування згідно цього договору:

- сума кредиту – 4 000,00 грн. (п. 1.1 Договору);

- строк кредиту – 30 днів, проте діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п. 1.2);

- клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів та у разі наявності – неустойки (штрафів та пені). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень, строк користування кредитом може бути продовжений з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк (30 днів), при цьому відсотки нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 1.6, п.1.7);

- знижена процентна ставка - 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору (п. 1.3.1);

- стандартна процентна ставка – 1,8% від суми позики за кожен день користування кредитом (п. 1.3.2) та застосовується з четвертого дня прострочення заборгованості, але не більше ніж до дев`яностого дня прострочення (п. 3.6.2);

- кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта (п. 1.5);

- повернення кредиту та сплата процентів за користуванням кредитом здійснюватимуться згідно графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1);

- у випадку прострочення повернення суми кредиту, клієнт зобов`язаний сплатити неустойку:

- пеню в розмірі 3 % від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення (п.4.4.1);

- на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 150 грн (п. 4.4.2);

- на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн. (п. 4.4.3);

- на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн. (п. 4.4.4);

- штрафи та пеня за договором нараховуються, але не можуть перевищуквати 2000,00 грн (п.4.5).

На виконання умов кредитного договору 21.03.2019 ТОВ «Авентус Україна» надало (перерахувало) ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн.

12.04.2018 ТзОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (фактор) уклали договір факторингу №1, на підставі якого, з врахуванням додаткової угоди №24 від 21.08.2019, до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №721893 від 21.03.2019 до ОСОБА_1 (довідка за вих. №84/25-АГ від 03.04.2025, реєстр прав вимог №24 від 21.08.2019).

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «Він Фінанс» (наказ №55-к від 25.07.2024, протокол №1706 від 25.07.2024).

За розрахунком позивача (згідно даних позовної заяви), заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14 424,00 грн, з них: 4 000,00 грн - тіло кредиту, 8 424,00 грн - проценти за користування кредитом, 2 000,00 грн - пеня і штрафи. Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 2 824,74 грн та 3 % річних в розмірі 1 231,77 грн. Загальна сума заборгованості – 18 480,51 грн.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства, серед іншого, відноситься судовий захист цивільного права та інтересу.

Цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності (ст.2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 21 березня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту в електронній формі.

Крім цього, позивач надав документи, якими підтверджено набуття ТОВ «Він Фінанс» право вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

Із витребуваної судом з АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 21.03.2019 було зарахування коштів на суму 4 000,00 гривень.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не заперечив та не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та нарахованими поцентами, не надав доказів сплати зазначеної суми.

Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму тіла кредиту та процентів, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

На підтвердження складових заявленої до стягнення кредитної заборгованості в сумі 14 424,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 4 000,00 грн, заборгованості за відсотками – 8 424,00 грн та заборгованості за пенею та штрафами – 2 000,00 грн позивач надав підписаний електронним підписом відповідача договір № 721893 від 21.03.2019 та розрахунок заборгованості, станом на дату відступлення права вимоги. Згідно даних позовної заяви на підтвердження інфляційних втрат в сумі 2 824,74 грн та 3% річних в сумі 1 231,77 грн позивач здійснив розрахунок через калькулятор сайту https://ips.ligazakon.net/calculator/ff за період з 21.04.2019 по 23.02.2022. Загальна заборгованість становить 18 480,51 гривень.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що договір про надання фінансового кредиту №721893 від 21 березня 2019 року, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , було продовжено на умовах, викладених у п. 1.6 , п. 1.7 указаного договору. Розрахунок заборгованості не містить інформації про сплату процентів, пені, штрафу, що є умовою продовження зазначеного договору. З огляду на викладене, строк кредитування закінчився 20 квітня 2019 року. Відтак заборгованість відповідача за нарахованими відсотками становить 12,00 гривень (4 000,00 х 0,01% х 30 днів).

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній деталізований розрахунок щодо нарахування штрафу чи пені, що унеможливлює перевірку судом правильності нарахування неустойки та періоду її нарахування. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №24 від 21 серпня 2019 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 6 160,00 гривень, що складається із заборгованості основної суми боргу – 4 000,00 грн та заборгованості по відсотках – 2 160,00 грн; неустойка у розрахунок не входить. Отже, дана неустойка нарахована після уступки прав вимоги та після закінчення строку кредитування.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року), право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після цієї дати або вимоги про дострокове повернення нараховуються лише 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України).

Окрім цього, суд зазначає, що кредитор не має права нараховувати одночасно штраф і пеню за одне і те ж правопорушення.

З огляду на наведене, суд відмовляє позивачу в частині стягнення заборгованості за пенею та штрафами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2 824,74 грн та суми 3% річних в розмірі 1 231,77 грн за період з 21 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку, наведеного у позовній заяві, позивачем при обчисленні інфляційних втрат та 3% річних за основу взято борг, який включає тіло кредиту, відсотки та неустойку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року №914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Велика Палата ВС у справі №127/15672/16-ц визначила, що 3% річних та інфляційні втрати нараховуються до фактичного виконання грошового зобов`язання, оскільки прострочення є триваючим правопорушенням. Позовна давність у 3 роки застосовується до суми, нарахованої безпосередньо перед зверненням до суду, при цьому судове рішення не зупиняє нарахування втрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 21 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Належить зазначити, що строк позовної давності позивачем у цій справі не пропущений з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частини 1 та 5 статті 261 ЦК України визначають, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У цій справі строк дії кредитного договору закінчився 21.04.2021 та після цього строку розпочався відлік загального трирічного строку позовної давності.

Разом з цим Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами і доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (з подальшими змінами і доповненнями) карантин на всій території України був встановлений з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Карантинні обмеження закінчилися 30.06.2023, тобто до цього дня загальний строк позовної давності був продовжений.

Крім цього, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщин» пункт 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладений у новій редакції, а саме «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Загальновідомим фактом є те, що з 24 лютого 2022 року по цей час в Україні безперервно триває воєнний стан. В останнє воєнний стан в Україні продовжений Указом Президента України 23 липня 2024 року №469/2024 строком на 90 діб з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року.

Наведені законодавчі приписи свідчать, що починаючи з 12 березня 2020 року по цей час перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупинений.

Позивач звернувся із цим позовом до суду 03 липня 2026 року, що в сукупності із зупиненим строком позовної давності та строком закінчення дії кредитного договору, свідчить, що визначений законом трирічний строк позовної давності позивач не пропустив, а тому заявлене ним клопотання про поновлення цього строку є зайвим в силу закону.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму 4 012,00 гривень (4000,00 грн + 12,00 грн).

У зв`язку з частковим задоволенням позову згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений за позовом судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 21,71 % таких вимог.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» 22 березня 2024 року договором №33 про надання правової допомоги; додатковою угодою до цього договору від 22 березня 2024 року; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 11306/10 від 02.11.2023 року; детальним описом робіт (наданих послуг), відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 5000,00 грн, що включає підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Окрім положень цієї норми слід врахувати те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім цього суд враховує, що поданий в інтересах ТОВ «Він Фінанс» позов для адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» є типовим, оскільки як свідчить загальнодоступний в мережі інтернет Єдиний державний реєстр судових рішень аналогічних по своїй суті позовів це адвокатське бюро в інтересах цього ж позивача подавало значну кількість.

Тому, враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, проте беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 721893 від 21 березня 2019 року в загальній сумі 4 012 (читири тисячі дванадцять) гривень, яку становлять:

- 4 000 (чотири тисячі) гривень заборгованості за тілом кредитом;

- 12 (дванадцять) гривень заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» 578 (п`ятсот сімдесят вісім) гривень 01 копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Він Фінанс»; місце знаходження - вулиця Авіаконструктора Ігоря Сіковрського, буд.8, місто Київ; код ЄДРПОУ – 38750239;

відповідач – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь