Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №156/1056/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1056/26

Провадження № 3/156/491/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого (згідно з відомостями протоколу), паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07.03.2007 Сокальським РВ УМВС України в Львівській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) у матеріалах справи відсутні,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

20.08.2026 року о 15:30 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , яке виразилося у висловлюванні в його бік нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

Констатовано, що такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що зафіксовано у матеріалах справи та самому протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про неможливість прибуття до суду з поважних причин від останнього не надходило. Надіслав до суду заяву, що вину визнає та щиро кається у вчиненому, обіцяє більше такого не вчиняти.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень працівниками поліції 20.08.2026 року, гр. ОСОБА_1 , скориставшись своїми конституційними правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, відмовився від надання письмових пояснень та підпису, про що свідчать відповідні записи в адмінматеріалах.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, при розгляді справи не є обов`язковою, якщо є відомості про її належне сповіщення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним вважається строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття рішень та вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005) наголошує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні судові органи. Нездатність суду протидіяти недобросовісно створюваним учасниками перепонам для руху справи є порушенням ст. 6 Конвенції. У справі «Пономарьов проти України» (рішення від 03.04.2008) суд зазначив, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Також у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989 вказано, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду та утримуватися від дій, що ведуть до затягування справи.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу, відмовився від підписання документів та надання пояснень на місці вчинення правопорушення, не виявив бажання з`явитися до суду чи подати будь-які заперечення, з метою уникнення затягування розгляду справи в межах строків, передбачених ст. 277 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а також з`ясування: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-які діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Цією ж статтею визначено, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

ІV. Висновок суду

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою органів Національної поліції з дотриманням вимог статей 254–256 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 430910 від 20.08.2026 року, у якому зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, а також факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису;

- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 20.08.2026 року, у яких він детально описав неправомірні дії свого сина, який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, влаштував конфлікт, ображав його нецензурними словами, чим завдав психологічних страждань;

- супровідним листом Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області від 21.08.2026 року № 4248 про направлення адміністративних матеріалів до суду;

- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 20.08.2026 року, в яких він відмовився надавати будь-які свідчення з посиланням на ст. 63 Конституції України, що є його процесуальним правом, проте жодним чином не спростовує фактичних обставин справи, викладених у протоколі та поясненнях потерпілого.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суддя беззаперечно встановлює, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька. Докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та повністю доводять його вину за стандартом «поза розумним сумнівом».

V. Накладення стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення (вчинення домашнього насильства відносно літнього батька), особу порушника (працездатний, вперше притягується до адміністративної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан (непрацевлаштований, постійного доходу не має), суддя вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Саме таке стягнення відповідає меті та принципам накладення адміністративної відповідальності, є необхідним і достатнім для виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень. Суд виходить з необхідності забезпечення балансу між інтересами суспільства та правами громадян на безпечне життя без насильства.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення має право одночасно вирішити питання про направлення особи на проходження програми для таких осіб. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, суд не вбачає крайньої необхідності для направлення його на проходження програми для кривдників на цьому етапі.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн, які підлягають стягненню з правопорушника на користь держави.

Керуючись частиною 1 статті 173-2, статтями 33, 40-1, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суд —

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати штрафу – 15 днів з дня вручення копії цієї постанови. У разі несплати штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови суду відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, а саме – 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Волинській області/смт Іваничі/21081100; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA108999980313050106000003484.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору становить 3 (три) місяці з дня її винесення згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, та потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська