Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №156/740/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/740/26

провадження № 2/156/581/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у сел. Іваничі цивільну справу № 156/740/26

за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2

до Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

учасники справи - не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є рідною сестрою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадковим майном є 1/2 частина жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок у цілому належав на праві особистої власності батькові позивачки та її брата — ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті спадщину в рівних частинах прийняли двоє його дітей: позивачка ОСОБА_1 , яка оформила свої спадкові права у встановленому законом порядку (спадкова справа № 139/2007), та її брат ОСОБА_4 , який прийняв спадщину фактично, оскільки проживав разом із батьком на момент відкриття спадщини, проте за життя не звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Після смерті брата ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його 1/2 частину житлового будинку. Його син, ОСОБА_3 , який є спадкоємцем першої черги за законом, на момент смерті батька проживав окремо, у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, на спадкове майно не претендує та жодних дій щодо фактичного управління будинком не вчиняє, через що вважається таким, що спадщину не прийняв. Оскільки спадкоємець першої черги спадщину не прийняв, право на спадкування перейшло до позивачки як єдиного спадкоємця другої черги. Проте позивачка проживала окремо від брата та пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який обчислювався з 11 березня 2023 року по 11 вересня 2023 року. При її зверненні до нотаріальної контори у травні 2026 року державним нотаріусом Іваничівської ДНК було винесено постанову від 13 травня 2026 року № 122/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск зазначеного строку.

Позивачка вважає причини пропуску строку поважними, оскільки звістка про смерть рідного брата спричинила їй сильний психоемоційний стрес та призвела до суттєвого погіршення стану здоров`я. Крім того, пропуск строку безпосередньо пов`язаний із введенням в Україні воєнного стану, постійними повітряними тривогами, загальною нестабільністю та похилим віком позивачки, що створювало для неї значні труднощі у пересуванні та самостійному зборі документів поза межами дому. Вона також помилково вважала, що оскільки її брат за життя не оформив право власності на свою частку, вона не може успадкувати її без тривалих судових процесів та додаткових архівних документів.

На підставі викладеного позивачка просить суд визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її брата.

ІІ. Позиція учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У матеріалах справи міститься заява представника позивачки адвоката Білецької І. М. від 16.09.2026 року про здійснення розгляду справи без її участі та участі позивачки, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.

Від відповідача Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області 14.09.2026 року надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника, не заперечують щодо задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 05.08.2026 року подав заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечує щодо задоволення позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 29.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, витяги зі Спадкового реєстру про наявність спадкової справи до майна спадкодавця, а також заповітів/спадкових договорів, посвідчених від імені спадкодавців.

27.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони подали заяви про розгляд спарви без їхньої участі, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Їх батьками були: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Родинні зв`язки між ними та померлим батьком підтверджуються копією свідоцтва про народження від 02.07.1963 року та відповіддю на адвокатський запит від 26.05.2026 р. (а.с.14).

22.05.1986 року виконавчим комітетом Іваничівської селищної Ради народних депутатів Волинської області батькові позивача — ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ) було видано Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок. Відповідно до вказаного документа, йому на праві особистої власності належав жилий будинок у цілому з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Право власності на вказану нерухомість було належним чином зареєстроване у Луцькому міжміському бюро технічної інвентаризації (БТІ), про підтверджує реєстровий напис на документі від 16 червня 1986 року за реєстровим № 456 (записано в реєстрову книгу).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер (а.с.9), у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок.

Після смерті батька спадщину у рівних частках (по 1/2 частині житлового будинку) прийняли двоє його дітей: позивачка ОСОБА_1 та її рідний брат — ОСОБА_4 .

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину на 1/2 частини будинку у встановленому законом порядку шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини (спадкова справа №139/2007, а.с. 51-55). ОСОБА_4 , також належала 1/2 частина вказаного будинку, оскільки він прийняв спадщину фактично — шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем (батьком) на момент відкриття спадщини. Факт їхнього спільного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 станом на 06.12.2006 року підтверджується офіційною довідкою Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) Іваничівської селищної ради № 117101245042026 від 20.04.2026 року (а.с.11).

Однак за життя ОСОБА_4 не звернувся до нотаріальної контори для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому 1/2 частину будинку, хоча набув право власності на 1/2 частини будинку з моменту відкриття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 також помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме — на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_4 мав сина — ОСОБА_3 (третя особа у справі), який є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України. Проте ОСОБА_3 на момент смерті свого батька проживав окремо, за вказаною адресою спадкового майна зареєстрований не був, у визначений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини чи про відмову від неї до органів нотаріату не звертався, що підтверджується відповіддю з Іваничівської ДНК від 11.07.2026 про відсутність в нотконторі спадкової справи на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отже, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, ОСОБА_3 вважається таким, що не прийняв спадщину.

Як стверджує позивачка, своїх спадкових прав ОСОБА_3 не заявляє, на спадкове майно не претендує та жодних дій щодо фактичного управління будинком не вчиняє.

Згідно з довідкою ЦНАП Іваничівської селищної ради від 20.04.2026 р. № 117101246042026, ОСОБА_4 у період з 28.02.1990 р. по 13.03.2023 р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 один. На момент його смерті інших зареєстрованих осіб у будинку не було.

Оскільки спадкоємець першої черги спадщину не прийняв, право на спадкування за законом перейшло до спадкоємців другої черги, а саме до позивача — рідної сестри померлого (ст. 1262 ЦК України). Інших спадкоємців першої чи другої черг немає.

У травні 2026 року позивач звернулася до Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її брата.

13.05.2026 року державним нотаріусом Кононенко Л.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 122/02-31. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва з тих підстав, що вона пропустила встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для подачі заяви, оскільки на день смерті спадкодавця (11.03.2023 року) вона була зареєстрована та проживала окремо від нього.

Позивач вважає, що вказаний строк нею було пропущено з поважних, об`єктивних та незалежних від її волі причин. Шестимісячний строк для прийняття спадщини обчислювався з 11 березня 2023 року по 11 вересня 2023 року. Протягом усього цього періоду вона не мала об`єктивної можливості звернутися до нотаріуса у зв`язку з наступними обставинами:

Як стверджує позивач, у цей період у неї суттєво погіршився стан здоров`я; звістка про смерть рідного брата спричинила сильний психоемоційний стрес, що призвело до поганого самопочуття. Крім того, пропуск строку пов`язаний із введенням в Україні воєнного стану, регулярними повітряними тривогами, загальною нестабільністю та тривалим психологічним шоком від раптової втрати близької людини. Будучи особою похилого віку, позивач відчувала значні труднощі в пересуванні та тривалий час перебувала в пригніченому стані, за станом здоров`я самостійно не могла займатися збором документів та відвідуванням установ за межами дому. Щойно стан позивачки стабілізувався — вона почала процедуру оформлення документів.

Так як брат позивачки за життя не отримав документів на свою 1/2 частину будинку, у неї не було на руках жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували його право власності. Вона помилково вважала, що оскільки будинок належав їх батькові, а вона вже оформила свою частку, то оформлення частки брата потребує тривалого судового процесу, що вимагало багато часу для пошуку додаткових документів в умовах воєнного стану.

У свою чергу позивач ОСОБА_1 бажає прийняти спадщину та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак після смерті брата у шестимісячний строк не звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини через сильний психоемоційний стрес та суттєве погіршення стану здоров`я у зв`язку зі смертю брата, введенням в Україні воєнного стану, постійними повітряними тривогами, загальною нестабільністю та похилим віком позивачки, що створювало для неї значні труднощі у пересуванні та самостійному зборі документів поза межами дому. Вона також помилково вважала, що оскільки її брат за життя не оформив право власності на свою частку, вона не може успадкувати її без тривалих судових процесів та додаткових архівних документів.

У зв`язку з такими обставинами, позивачка змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.

Відзиву від відповідача Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області не надходило. Надійшло клопотання, в якому зазначено, що не заперечують щодо задоволення позову.

Пояснень від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 не надходило. Наявна заява, в якій вказано про не заперечення щодо задоволення позову.

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК).

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

VI. Висновки суду

Беручи до уваги викладені у позовні заяві обставини щодо пропуску позивачкою ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини, які підтверджуються матеріалами справи, враховуючи те, що позивачка є спадкоємцем майна за законом другої черги після смерті брата ОСОБА_4 , а спадкоємець першої черги ОСОБА_3 у встановленому законом порядку спадщину після смерті батька не прийняв, суд вважає, що вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, адже пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини. Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд виснував, що є всі підстави для задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку терміном два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

VІІ. Судові витрати

Враховуючи думку позивачки та виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 2 (два) місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Представник позивачки: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04335186, місцезнаходження: вул. Грушевського, 13, с-ще Іваничі Володимирський р-н, Волинська обл.,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя І.Є. Малюшевська