Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №932/5257/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7734/26 Справа № 932/5257/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 травня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (суддя першої інстанції Потоцька С.С.).

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 18 травня 2026 року матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди – повернути ОСОБА_1 .

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника Смагіна В.Г., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що місцевий суд розглянувши клопотання про продовження строку для подання відзиву від 15.07.2024 року під час підготовчого засідання від 23.04.2026 року, протокольною ухвалою судом Відповідачу ( ОСОБА_1 ) поновлено строк для подання відзиву на первісний позов, а також встановлено 5 календарних днів для подання до суду та направлення (вручення) первісному Позивачу доказів, що обґрунтовують відзив та були долучені до попередніх зустрічних позовів, повернутих судом.

Зустрічний позов від 23.04.2026 року подано у передбачений процесуальним законом строк, тобто строк для подання

ОСОБА_2 , просив ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 травня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну каргу не надходив.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення позовної заяви.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення зустрічної позовної заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з зловживання представником ОСОБА_1 процесуальним правом на подання зустрічного позову..

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.1ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно положень ч.ч. 2,3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 910/2987/18 взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто підстави їх виникнення є такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частин першої та другої ст.193 цього кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Як вбачається за матеріалів справи, Ухвалою від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра зі зустрічним позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди.

За подання зустрічного позову від 04.08.2025 сплачено судовий збір у розмірі 5 251, 75 гривень платіжною інструкцією № 7MB3-PP37-6A5T-TAT0 від 04.08.2025.

Ухвалою суду від 18.08.2025 зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди – повернута ОСОБА_1 разом із доданими до такої заяви документами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.12.2025 ухвала від 18.08.2025 залишена без змін.

22.08.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра зі зустрічним позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди.

За подання зустрічного позову 20.08.2025 сплачено судовий збір у розмірі 5 251,75 гривень на підставі платіжної інструкції № 5B29-EXP1-1TT8- 98A3 від 20.08.2025.

Ухвалою суду від 15.09.2025 зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди – повернута ОСОБА_1 разом із доданими до такої заяви документами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2026 ухвала від 15.09.2025 залишена без змін

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення судового збору, який сплачений за подання зустрічних позовних заяв.

У судовому засіданні 23.04.2026 представник ОСОБА_1 в третій раз заявив про подання зустрічного позову. Протокольною ухвалою від 23.04.2026 визнано зловживанням представником ОСОБА_1 процесуальним правом на подання зустрічного позову та відмовлено у прийнятті зустрічного позову

Представником позивача ОСОБА_1 23.04.2026 через канцелярію суду подані у третій раз матеріали зустрічного позову.

Ухвалою від 18.05.2026 заява представника позивача про повернення судового збору за подання зустрічних позовів задоволена.

При цьому, як убачається зі змісту зустрічної позовної заяви, у такій не зазначено поважних причин пропуску строку на її подачу, а посилання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про наявність протокольної ухвали про поновлення строку для подання відзиву, що стало підставою для подання втрете зустрічної позовної заяви, оскільки матеріали справи не містять належних доказів прийняття такої ухвали судом із поновленням йому строку для подання відзиву.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено, що представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 втрете звертається зі зустрічною позовною заявою з пропуском процесуального строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті такого та повернення зустрічної позовної заяви, що не позбавляє її права на звернення до суду з позовом, в загальному порядку.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: "право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1,2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику".

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що подаючи апеляційну скаргу, відповідач не навів і не послався на жодну обставину чи факт, який би доводив наявність поважних причин, які унеможливлювали чи об`єктивно перешкоджали останньому в подачі зустрічного позову у встановлений судом строк.

Слід звернути увагу, що повернення зустрічного позову не свідчить про обмеження ОСОБА_1 права на суд, адже відповідач може звернутись до суду з самостійним позовом у загальному порядку.

Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ позивача до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що спільний розгляд позовів є доцільним та виникають з одних правовідносин, спір наявний між одними й тими ж сторонами та виключає повторність процесуальних дій і понесення судових витрат у подвійному розмірі, є безпідставними, оскільки нічим не обґрунтовані та в контексті пропуску строку для пред`явлення зустрічного позову взагалі не мають жодного значення по суті спірних правовідносин.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра віл 18 травня 2025 року без змін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Керуючись ст.ст. 367- 369, 374,375, 381- 384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонова

Л.П. Никифоряк