Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №202/10810/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8056/26 Справа № 202/10810/25 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної /військової/ адміністрації, Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , про визнання незаконною відмови у передачі земельної ділянки в оренду, скасування державної реєстрації права державної власності та права постійного користування земельною ділянкою (суддя першої інстанції Слюсар Л.П.),

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» в особі представника, адвоката Бондара Іллі Азізовича, звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , про визнання незаконною відмови у передачі земельної ділянки в оренду, скасування державної реєстрації права державної власності та права постійного користування земельною ділянкою, в якій просила:

визнати незаконною відмову Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, оформлену листом Департаменту економічного розвитку № 3468/0/31 25 від 07 серпня 2025 року, надану ОСОБА_1 за результатами розгляду клопотання від 07 липня 2025 року про передачу в оренду земельної ділянки державної власності площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108 по фактичному місцезнаходженню нерухомого майна, яке належить їй на праві приватної власності, розташованого по АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності за державою в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022467) на земельну ділянку площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108, розташовану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 630825212101, номер запису про право власності 9577577;

скасувати державну реєстрацію за АТ «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ 21560045) іншого речового права – права спільного постійного користування земельною ділянкою площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108, розташованою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 630825212101, номер запису про інше речове право: 9578599.

06.05.2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яку просили прийняти до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог та надали позовну заяву зі зміненими позовними вимогами:

визнати незаконною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної /військової/ адміністрації, яка полягає у неприйнятті жодного управлінського рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 липня 2025 року про передачу в оренду земельної ділянки державної власності площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108 по фактичному місцезнаходженню нерухомого майна, яке належить їй на праві приватної власності, розташованого по АДРЕСА_1 .

визнати відсутнім у АТ «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ 21560045) наявність іншого речового права – права спільного постійного користування земельною ділянкою площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108, розташованою по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 630825212101, номер запису про інше речове право: 9578599).

Скасувати державну реєстрацію права власності за державою в особі Дніпропетровської обласної державної /військової/ адміністрації (код ЄДРПОУ 00022467) на земельну ділянку площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108, розташовану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 63082521210, номер запису про право власності 9577577.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 19 травня 2026 року у прийнятті заяви про зміну предмету позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , про визнання незаконною відмови у передачі земельної ділянки в оренду, скасування державної реєстрації права державної власності та права постійного користування земельною ділянкою – відмовлено.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась позивачка, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без налженого дослідження заяви про зміну предмету позову.

Скарга мотивована тим, що позивачка скористалась своїм процесуальним правом, визначеним частиною 3 статті 49 ЦПК, та подала до закінчення підготовчого засідання письмову заяву про зміну предмета позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну предмета позову, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм.

ОСОБА_2 , просив ухвалу Індустірального районного суду м. Дніпра від 19 травня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від представника Дніпропетровської обласної державної адміністрації – Чикаренко О.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що аналіз первісної позовної заяви та поданої заяви про зміну предмета позову свідчить, що Позивач фактично змінює не лише спосіб захисту, а й самі обставини, на яких ґрунтується позов. Позивачка фактично пропонує суду виходити з двох різних юридично значущих обставин: у первісній позовній заяві – рішення органу існує, воно оформлене листом та є незаконним; однак, нібитито, після зміни лише предмету позову – належного рішення органу взагалі не існує, а має місце бездіяльність.

ОСОБА_4 , просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від представника АТ «Укрпошта» - Бондаренко Г.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що вимогу Позивача визнати відсутнім у АТ «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ 21560045) наявність іншого речового права – права спільного постійного користування земельною ділянкою площею 0,0830 га з кадастровим номером 1210100000:04:168:0108, розташованою по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 630825212101, номер запису про інше речове право: 9578599) АТ «Укрпошта» не визнає, оскільки зі свого боку, надіслало до Дніпропетровської обласної військової адміністрації клопотання від 20.01.2025 № 1.12.003.002.-2100-25 про припинення права постійного користування земельною ділянкою в порядку ст.ст. 120,141,142 Земельного кодексу України, в якому просила прийняти рішення/розпорядження про припинення АТ «Укрпошта» права постійного користування часткою, що складає 62,34 % або 0,0517 га у праві спільного постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0830 га, кадастровий номер 1410100000:04:168:0108, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з набуттям іншою особою ( ОСОБА_1 ) права власності на нерухоме майно, що розташовано на вказаній земельній ділянці.

ОСОБА_5 просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 492/1529/19, від 09 жовтня 2024 року у справі № 712/13378/23 зазначено, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви про зміну предмету позову, наслідками якої є повернення, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, у поданій позивачем заяві про зміну предмету позову, наявний перехід від вимоги про визнання незаконною відмови до вимоги про визнання бездіяльності, що не є уточненням способу захисту.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як вбачається із частини 4 вказаної вище статті, зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Частиною 1 статті 189 ЦПК України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що у вказаній вище справі має місце підготовче засідання.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 361/161/13-ц, провадження № 61-37352сво18.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога.

Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, Провадження № 14-473 цс 18.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач, звертаючись до суду та подаючи заяву про зміну предмета позову, самостійно визначає яке його право та охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, відмовляючи ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну підстав позову.

При цьому позивачка не змінює фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються її вимоги (підставу позову) та не заперечує наявність листа Департаменту економічного розвитку № 3468/0/31-25 від 07 серпня 2025 року, направленого їй за результатами розгляду клопотання від 07 липня 2025 року про передачу в оренду земельної ділянки, а лише надає йому правову оцінку як протиправному як за формою, так і за змістом, про що нею також детально описано в позовній заяві від 06 травня 2026 року

За таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Індустріального районного суду м. Дніпра від 19 травня 2026 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті.

Керуючись ст.ст. 367- 369, 374,376, 379, 381- 384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонова

Л.П. Никифоряк