Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №199/138/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6104/26 Справа № 199/138/26 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям (суддя першої інстанції Подорець О.Б., повний текст рішення складено 12 березня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради звернулось до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь надміру виплачені кошти за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям у розмірі 11741,92 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради суму надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям в розмірі 502 (п`ятсот дві) грн. 85 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради суму надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 103 (сто три) грн. 74 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради – Котенко Г.В., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з`ясування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим,що сума коштів, яка підлягає відповідачем за період з січня по листопад 2020 року складає 4334,94 грн. Сума коштів, які були визначені судом до стягнення у розмірі 502,85 грн. – це сума нарахованих та виплачених відповідачу пільг за один місяць – жовтень 2020 року

Також одночасно звертаємо увагу суду, що нарахування пільг категорії «Багатодітна сім`я» сім`ї відповідача з грудня 2020 року по серпень 2022 року проводилось по посвідченню, яке втратило чинність після розірвання шлюбу. Відповідач не повідомила управління про те, що вони з чоловіком розірвали шлюб. Не внесла зміни у пільговий документ відповідно до свого сімейного положення. У період з грудня 2020 року по серпень 2022 року зверталась до управління за призначення пільги та надавала посвідчення, яке втратило чинність, що призвело до надмірного нарахування та виплати пільги.

ОСОБА_2 , просила рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що колишній чоловік, ОСОБА_3 , фактично не проживав зі мною та дітьми з лютого 2019 року, спільного господарства ми не вели, був зареєстрований за іншою адресою.

Вказує, що апелянтом не надано жодних доказів щодо недобросовісності відповідачки.

ОСОБА_1 , просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 02.07.2018 року, яка станом на 15.10.2025 року становить 24596,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 1953,18 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник АТ КБ «ПриватБанк» - Провоторов Ю.В., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з`ясування обставин справи.

Мотивує скаргу тим, що відповідач не спростував(заперечень/відзиву проти позову не подала) належними письмовими доказами факт укладення між ним та банком кредитного договору, ознайомлення з умовами кредитування, отримання кредитної карти, користування кредитними коштами та розміру кредитної заборгованості (розмір невиконаного грошового зобов`язання перед банком).

ОСОБА_4 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету - заяву № б/н від 02.07.2018 та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщення на сайті Банку.

07.12.2022 року відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку .

ОСОБА_5 просив заочне рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить, 11741,92 гривень. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3328х30=99840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та отримувала пільги на оплату житлово-комунальних послуг як багатодітна сім`я.

07.11.2013 Амур-Нижньодніпровською районною у м. Дніпропетровську радою ОСОБА_1 було видано посвідчення НОМЕР_1 , яке підтверджує статус багатодітної сім`ї.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.10.2020 по справі №199/4720/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Згідно акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 19/02/2022-000005 від 07.10.2022 Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Дніпропетровській області були виявлені порушення, зокрема, порушення порядку визначення сукупного доходу пільговика та не призначення пільг всім членам сім`ї пільговика, які мають права на пільги, що не відповідає нормам Порядку № 389 (п.4, 5, 8, 9).

ОСОБА_1 (номер особової справи в ЄДАРП 138982), звертаючись до управління за призначенням пільги не включала до складу сім`ї свого чоловіка та не надавала інформацію про його доходи, або про їх відсутність (п.п. 3 п. 13 акту перевірки), у зв`язку з чим сума нарахованої пільги була визначена не коректно, що в подальшому призвело до надмірної її виплати.

Відповідно до розрахунку суми нарахованої пільги, яка підлягає поверненню до держбюджету, згідно акту перевірки Нацсоцслужби по ОСОБА_1 (номер особової справи в ЄДАРП 138982) скаладає 11 741,92 грн.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 08.10.2020, рішення суду по даній справі набрало законної сили 12.11.2020, а тому саме з цього часу ОСОБА_3 припинив бути членом сім`ї пільговика в розумінні п. 4 Порядку №389, що свідчить про відсутність підстав для врахування його доходів при нарахуванні пільги відповідачу. Що стосується періоду з 01.01.2020 по 12.11.2020, то сума надміру виплачених пільг за цей період в розмірі 502,85 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не може погодиться з даним висновком суду у повному обсязі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім`ям надаються такі пільги: 1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім`ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Зазначені пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Призначення допомоги здійснюється відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389 (далі – Порядку №389).

Пунктом 8 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги передбачено, що у разі зміни будь-яких відомостей, зазначених в п. 2, що потребує коригування включеної до реєстру інформації про пільговика, він повідомляє про це протягом 30 днів уповноваженому органу (до 30 листопада 2022 року включно структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, з 01 грудня 2022 року органу Пенсійного фонду України).

Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою КМУ від 04 червня 2015 року № 389, визначено, що пільги деяким категоріям осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, в тому числі і відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Згідно з п. 4 даного Порядку, до членів сім`ї пільговика під час надання пільг належать особи, на яких згідно з законодавчими актами, зазначеними у п. 2 Порядку поширюються пільги: дружина (чоловік); їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства І та ІІ групи або особами з інвалідністю І групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживають разом з ним.

Пільговики, до сукупного доходу сім`ї, яких входять доходи визначені п. 5 Порядку № 389 (крім пенсії та соціальної допомоги), або до складу сім`ї яких входять працездатні особи, подають до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення декларацію про доходи сім`ї пільговика, а також довідки про доходи свої та членів сім`ї (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги) за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документи , що підтверджують відсутність доходів за такий період.

Згідно з абз. 2 п. 11 Порядку № 389, після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до п. 9 зазначеного порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті допомоги, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не приймає до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що з 27.11.2004 року відповідачка ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

07.11.2013 Амур-Нижньодніпровською районною у м. Дніпропетровську радою ОСОБА_1 було видано посвідчення НОМЕР_1 , яке підтверджує статус багатодітної сім`ї.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.10.2020 року, яке набрало законної сили 12.11.2020 року, по справі №199/4720/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку суми нарахованої пільгиє, яка підлягає поверненню до держбюджету згідно акту перевірки Нацсоцслужби по ОСОБА_1 , встановлено нарахована сума за 2020 рік у розмірі 4667,26 грн., однак, враховуючи, ту обставину, що рішення про розірвання шлюбу відповідачки з ОСОБА_3 набрало законної сили, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за період січень-листопад 2020 року включно, у розмірі 4334,94 грн, а не за жовтень 2020 року у розмірі 502,85 грн., як помилково було стягнуто місцевим судом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правильно вирішив спір по суті, визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами, однак суму надміру сплаченої пільги було стягнуто не в повному обсязі, у зв`язку із чим оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом збільшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню до 4334,94 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за період грудня 2021-по 2022 року, то колегія судді вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки на той час відповідачка у зареєстрованому шлюбі не перебувала і з матеріалів справи не вбачається недбалості з її боку.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», багатодітною є також мати, яка самостійно виховує трьох і більше дітей. Відповідачка фактично самостійно проживає з дітьми та забезпечує їх утримання, що підтверджує правомірність надання їй статусу багатодітної сім`ї незалежно від участі батька дітей.

Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про збільшення суми до 4334,94 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача то і судовий збір підлягає перерозподілу пропорційно до задоволених вимог за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 1967,02 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 березня 2026 року в частині стягнутої суми надміру виплачених коштів та судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради суму надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям в розмірі 4334,94 грн. та судовий збір у розмірі 1967,02 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк