Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №195/536/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8438/26 Справа № 195/536/26 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Омеко М.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2026року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 037,40грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Існування таких вимог Товариство пов`язувало із тим, що 16 лютого 2024року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та відповідач ОСОБА_1 уклали договір № 1445310 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладався в електронній формі з використанням електронного підпису. ТОВ "Слон Кредит" перерахувало на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кредитні кошті в сумі 1500,00грн, однак позичальник взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. 24 грудня 2024року між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором було укладено договір факторингу № 24122024, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 1445310 від 16 лютого 2024року до відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2026року позов Товариства задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за Договором №1445310 від 16 лютого 2024року у загальному розмірі 15 037,40грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.

Водночас, відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі судові витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

10 червня 2026року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за подання позовної заяви у розмірі 10 000,00грн.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції помилково вважав недоведеними вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн, оскільки на підтвердження наявності таких витрат позивач надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Наполягав на тому, що суд неправильно застосував норми процесуального права, ототожнивши поняття “підтверджені витрати” та “фактично сплачені витрати”, не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

17 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу №195/536/26 було витребувано із суду першої інстанції; та 23 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

13 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно договору про надання споживчого кредиту № 1445310 від 16 лютого 2024року, ТОВ “Слон Кредит” та відповідач ОСОБА_1 уклали договір, на умовах якого Товариство зобов`язується надати клієнтові грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 1 500,00грн. Строк кредитування 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день. Підписано одноразовим ідентифікатором А576.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором №1445310 від 16 лютого 2024року наданого директором ТОВ “Слон Кредит”, загальна сума заборгованості становить 13 237,40грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1499,99грн, заборгованості за процентами - 10 987,41грн, штрафні санкції 750грн.

24 грудня 2024року між ТОВ “Слон Кредит” та ТОВ “ФК “Фінтраст Капітал” як фактором було укладено договір факторингу № 24122024, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. До позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1445310 від 16 лютого 2024року.

Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024року, строк дії договору № 1445310 від 16 лютого 2024року не закінчився. Тому, в межах строку дії договору , укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ “ФК “Фінтраст Капітал” у період з 25 грудня 2024року по 10 лютого 2025року (48 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 1 800,00грн.

Відповідач має загальну заборгованість перед позивачем за договором № 1445310 від 16 лютого 2024року загальною сумою 15 037,40грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн, — тож з огляду на те, що не оспорюється інша частина судового рішення суду першої інстанції, рішення суду щодо таких вимог не може бути предметом перегляду в апеляційному порядку.

Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн суд виходив з того, що позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з недоведеності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу.

Проте, суд не врахував положення частини восьмої статті 141 ЦПК України та не дослідив належним чином зібраних у справі доказів.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: - акт № 18034 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024року; - заявка №18034 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024року; - ордер серія АІ №215594 від 23 березня 2026року; - зразок заповнення платіжного доручення; - копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9422/10; - договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024року.

В детальному описі робіт (наданих послуг) вказаному в Акті прийому-передачі виконаних робіт від 10 квітня 2026року зазначено, що адвокатом надано правничу допомогу загальною вартістю 10 000,00грн, зокрема: зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. 440.00грн; Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год. 840.00грн; Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. 440.00грн; Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом - 1 год. 840.00грн; Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год. 840.00грн; Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год. 840.00грн; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1445310 від 16.02.2024року - 2 год. 1640.00грн; Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 1 год. 840.00грн; Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - 2 год. 1640.00грн; Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1445310 від 16.02.2024року, в тому числі участь у судових засіданнях - 2 год. 1640.00грн.

Зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність понесення позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з ненаданням квитанцій чи інших розрахункових документів про оплату послуг адвоката, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Зазначене також узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023року у справі № 591/2393/18.

Оцінюючи заявлений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанцій, на предмет їх пропорційності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн є явно завищеними.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретних обставин справи, ціни позову, складності справи та обґрунтованості витрат, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 1000,00грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині доводів, що стали предметом апеляційного оскарження, не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, та саме порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням нового судового рішення в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00грн в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно Звіту про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07 липня 2022року, від 05 червня 2026року, підтверджено факт надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) та в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Крюковою М.В., зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу вартістю 8 000,00грн з правової експертизи документів та складання та подання апеляційної скарги у справі Погонець І.В., на виконання якої витрачено 4 години.

Позивач дійсно отримав правничу допомогу в суді апеляційної інстанції від адвоката Крюкової М.В., а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Проте, оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанцій, на предмет їх пропорційності та складності справи, апеляційний суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн є очевидно завищеними.

Зокрема, апеляційний суд зауважує, що з огляду на характер виниклих між сторонами правовідносин, складність такої справи, оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, підготовка та подання апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а також значних витрат часу.

Тож, установивши, що позивачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», характер правовідносин у цій справі, складність виконаної адвокатом роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00грн.

Саме такий розмір витрат буде об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Тож за наведених умов, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 2 000,00грн (1000,00грн + 1000,00грн = 2000,00грн).

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2026року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу — скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 000,00грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026року.

Судді: