Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №191/2492/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7119/26 Справа № 191/2492/25 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Форощук С.А., повний текст рішення складено 31 березня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути на свою користь з відповідачки суму заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах Кредитного договору №2000897043 в розмірі 70485,71 грн., з яких: 43009,30 грн. – загальна сума боргу по тілу., 27476,41 грн. – загальна сума боргу по відсотках.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Стеценко В.І., та подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження доказів у справі.

Скарга мотивована тим, що в даному кредитному договорі та додатках до нього міститься власноручний підпис і підписанням якої відповідачка підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг становлять кредитний договір між первісним кредитором та Відповідачем, як позичальником, а також, що отримав примірник Кредитного Договору.

Виписка по особовому рахунку до кредитного договору № 2000897043 яка надана до Відповіді на відзив є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254.

АТ «ОТП БАНК» надано виписки та розрахунки заборгованості, відповідно до яких вбачається, що Відповідач користувався Кредитним лімітом починаючи 25.10.2015(саме в період дії кредитного договору) (тому виписка по кортовому рахунку охоплює період від 25 10.2015 року) і як вбачається з Виписки по картковому рахунку неодноразово було зняття готівки з карткового рахунку.

Рахунок № НОМЕР_2 від 20.09.2012 який міститься в матеріалах справи підтверджує отримання коштів ФОП ОСОБА_2 «Електра» за товар - телевізор плоскопанельний MYSTERYMTV3207W Mystery.

ОСОБА_3 , просила рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позвні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 70485,71 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №2000897043.

Відповідно до договору ТОВ «ОТП Кредит» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 2659 грн. зі строком користування коштами протягом 6 місяців, а позичальниця зобов`язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 14 вересня 2013 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних. Дата повного повернення кредиту та виконання всіх інших зобов`язань встановлених договором не пізніше 20.03.2013 року.

Крім цього, за умовами вказаного договору ПАТ «ОТП Банк» зобов`язалося відкрити на користь відповідачки окремий рахунок з видачею електронного платіжного засобу (банківської картки) «MasterCard Standard» та встановленням кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 1 000 грн (з правом його зміни банком), зі строком дії кредитної лінії протягом 3 років (з правом його зміни банком), а ОСОБА_1 зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: протягом пільгового періоду - у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості; при здійсненні безготівкових операцій у розмірі 2,49 % на місяць від суми заборгованості; при знятті готівки у розмірі 3,49 % на місяць від суми заборгованості; при виникненні несанкціонованого кредиту (овердрафту) у розмірі 0,15 % на день від суми заборгованості.

13.10.2023 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №13/10/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняла належні ПАТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Як вбачається з реєстру боржників №2 від 13/10/2023 року до договору факторингу № 13/10/23 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2000897043 в сумі 70485,71грн., з яких 43009,3 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 27476,41 грн. – заборгованість по відсотках.

На підтвердження суми заборгованості в розмірі 70 485,71 грн. позивачем наданий розрахунок заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору № 2000897043 від 09.04.2013 року за період з 13.10.2023 року по 31.03.2025 року. Також позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2000897043 від 09.04.2013 року, проведений станом на 13.10.2023 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 складає 70 485,71 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір, узгодили у ньому усі істотні умови, позичальниця підписала договір власноручним підписом.

Доказами придбання товару за кошти Банку є рахунок № 2059 від 20.09.2012 року специфікацією до кредитного договору, відповідно до яких ОСОБА_1 було придбано наступний товар: телевізор плоскопанельний « MYSTERYMTV-3207W Mystery» вартістю 2659 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не в повній мірі надано як розрахунок заборгованості так і виписку по рахунку, тобто не можливо встановити чи дійсно було отримано і в якій сумі було встановлено кредитний ліміт, оскільки надана позивачем виписка по рахунках відповідачки не охоплює дату укладання кредитного договору від 20.09.2012 року та період протягом 3 років строку дії кредитного договору № 2000897043, а також відомості про сплату відповідачкою та нарахування заборгованості за отримання кредитних коштів в сумі 2659 грн.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №2000897043.

Відповідно до договору ТОВ «ОТП Кредит» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 2659 грн. зі строком користування коштами протягом 6 місяців, а позичальниця зобов`язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 14 вересня 2013 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних. Дата повного повернення кредиту та виконання всіх інших зобов`язань встановлених договором не пізніше 20.03.2013 року.

Крім цього, за умовами вказаного договору ПАТ «ОТП Банк» зобов`язалося відкрити на користь відповідачки окремий рахунок з видачею електронного платіжного засобу (банківської картки) «MasterCard Standard» та встановленням кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 1 000 грн (з правом його зміни банком), зі строком дії кредитної лінії протягом 3 років (з правом його зміни банком), а ОСОБА_1 зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: протягом пільгового періоду - у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості; при здійсненні безготівкових операцій у розмірі 2,49 % на місяць від суми заборгованості; при знятті готівки у розмірі 3,49 % на місяць від суми заборгованості; при виникненні несанкціонованого кредиту (овердрафту) у розмірі 0,15 % на день від суми заборгованості.

13.10.2023 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №13/10/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняла належні ПАТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Як вбачається з реєстру боржників №2 від 13/10/2023 року до договору факторингу № 13/10/23 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2000897043 в сумі 70485,71грн., з яких 43009,3 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 27476,41 грн. – заборгованість по відсотках.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 за кредитним договором №2000897043 року від 20.09.2012 року та отримання їх ОСОБА_1 згідно вказаного кредитного договору, позивачем надано не було.

Згідно наявної в матеріалах виписки з рахунку приватного клієнта № 2000897043 ОСОБА_1 розрахований за період з 09.04.2013 року по 13.10.2023 року, вбачається, що надана виписка містить відомості по внутрішньобанківським операціям за рахунком за період з 30.10.2015 року по 05.10.2023 року; фінансові трансакції за рахунком банківської картки № НОМЕР_3 за період з 01.04.2016 року по 22.12.2016 року; за рахунком банківської картки № НОМЕР_4 за період з 22.05.2019 року по 19.01.2022 року; за рахунком банківської картки № НОМЕР_5 за період з 03.11.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено саме факт перерахування відповідачці кредитних коштів на кредитну карту 20.09.2012 року, як то було передбачено кредитним договором.

Доводи представника позивачка, що рахунок №2059 від 20.09.2012 року підтверджує факт зарахування відповідачці кредитного ліміту на картку, колегія суддів вважає помилковими, оскільки оплата даного рахунку невідображена у картковому рахунку відповідачки, а тому суд вважає, що у даному випадку Товариством не було доведено факт отримання ОСОБА_1 , кредитних коштів.

Колегія суддів наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не були надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки).

Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору про надання кредиту, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, колегія суддів не знаходить правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за спірними кредитними договорами.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк