Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №209/548/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8285/26 Справа № 209/548/26 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Левицька Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі – ТОВ «Деал Фінанс Груп», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просило про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17870,00грн з яких: 10000,00грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 6145,00грн сума заборгованості за процентами; 1725,00грн сума заборгованості за комісією.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 12 серпня 2025року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №6551877, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 10 000,00грн. строком на 360 днів з процентною ставкою у розмірі 0,95% та комісією за надання кредиту у розмірі 17.25%, що у грошовому виразі складає 1725,00грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач, враховуючи перехід до нього права вимоги до відповідача за договором факторингу 16/09/25 від 16 вересня 2025року, просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026року позов Товариства задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за Договором кредиту №6551877 від 12 серпня 2025року в розмірі 16145,00грн з яких: 10000,00грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6145,00грн – сума заборгованості за процентами. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 травня 2026року ОСОБА_1 подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про зміну рішення шляхом зменшення розміру заборгованості за відсотками, зменшення судових витрат на правничу допомогу та просила розстрочити виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що хоча відповідачка не заперечує проти укладення нею кредитного договору, проте вважає, що нарахування їй заборгованості за відсотками здійснено не правильно.

Вважала, що суд першої інстанції не врахував, що вона частково здійснювала погашення заборгованості, не перевірив розрахунок кредитної заборгованості. Вказувала на неспівмірність та безпідставність заборгованості за відсотками.

Зазначала, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу були завищеними та надмірними, а також вважала, що є всі підстави для розстрочення їй виконання рішення суду, оскільки вона знаходиться у скрутному майновому стані.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

08 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

12 серпня 2025року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 6551877 шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи. Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу позику в сумі 10000,00грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається на 360 днів до 06 серпня 2026року, процентна ставка в день 0,95%. /а.с. 14-21/.

Кредитодавцем ідентифіковано, відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори для підписання договору, а саме підпис НОМЕР_2 - 12.08.2025 10:57:08, що підтверджується довідкою про ідентифікацію /а.с. звор. Бік 21/.

Позивач на виконання умов Договору кредитної лінії №6551877 від 12 серпня 2025року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10000,00грн за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, що підтверджується копією платіжною інструкцією 6712b0a0-2c2b-4c52-a8a8-728b3dbdc4f6 від 12 серпня 2025року про перерахування коштів в розмірі 10000,00грн /а.с 24/.

Згідно довідки № КД-000020760 від 02.01.2026 ТОВ «ФК Фінекспрес», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 12 серпня 2025року, сума 10000,00грн за номером платіжної картки № НОМЕР_3 , номер платежу 6712b0a0-2c2b-4c52-a8a8-728b3dbdc4f6 /а.с. звор. Бік 22/.

Відповідно до розрахунку заборгованості виконаного первісним кредитором заборгованість відповідача за договором позики становить 22870,00грн з яких 10000,00грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6145,00грн - сума заборгованості за процентами, 1725грн за комісією та 5000грн за неустойкою /а.с. звор. Бік 12-13/.

16 вересня 2025року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6551877 від 12 серпня 2025року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23 грудня 2025року - Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025року в тому числі до Відповідача в сумі 22 870,00грн /а.с. 33-34/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що факт отримання кредиту відповідачем за вищевказаним договором є доведеним позивачем та не заперечений відповідачем. Заразом, на думку суду позивачем підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, які нараховані ним в межах умов кредитного договору.

Суд також виснував, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1725,00грн слід відмовити з підстав її необґрунтованості.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду, зазначив, що саме по собі посилання на незадовільний майновий стан, відсутність офіційного працевлаштування та наявність на утриманні дітей не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду та відповідачем не доведено існування таких виняткових обставин, які б об`єктивно ускладнювали виконання рішення.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 , тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Та відповідачка в апеляційній скарзі не заперечувала факту укладення вказаного договору та отримання грошових коштів.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні первісному кредитору, ні в подальшому не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з фінансовою установою умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

У Кредитному договорі від 12 серпня 2025року зазначено фіксовану процентну ставку 0,95% в день.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Кредитному договорі від 12 серпня 2025року, що особисто підписаний відповідачкою.

Підписанням Кредитного договору від 12 серпня 2025року без будь-яких застережень відповідачка підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідачка вносила плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору, наданого розрахунку та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Товариством доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір від 12 серпня 2025року та та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.

Задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою Кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що нарахування їй заборгованості за процентами здійснено не правильно, суд першої інстанції не врахував, що вона частково здійснювала погашення заборгованості, не перевірив розрахунок кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні та такі, що зводяться до переоцінки доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /статті 79 ЦПК України/.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.

Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за договором на суму 2500,00грн, що відображено у розрахунку заборгованості та враховано на погашення заборгованості за відсотками (заборгованість за відсотками становила 8645,00грн та з урахуванням внесених 2500,00грн, залишок становив 6145,00грн, які і просив стягнути позивач).

Натомість відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості, не довела відсутність заборгованості.

Тож посилання на те, що сплачені нею суми на погашення заборгованості не були враховані судом, є безпідставними, оскільки згідно розрахунку заборгованості такі погашення були враховані позивачем.

Також ОСОБА_1 клопотання про призначення судової економічної експертизи, яка могла б підтвердити або спростувати обставини наявності кредитної заборгованості, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів, про що свідчать підпис у Кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов`язань за договором, а розрахунком заборгованості підтверджується факт користування кредитними коштами та вчинення відповідачкою дій щодо часткового погашення заборгованості.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на неспівмірність та безпідставність заборгованості за відсотками не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відсотки нараховувались до 23 грудня 2025року, тобто по день передачі реєстру прав вимоги №23/12/25-01 за договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025року та в межах строку кредитного договору. Та відсотки нараховувались за процентною ставкою у розмірі 0,95%, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Заразом заборгованість за відсотками не перевищує заборгованість за кредитом, тож відсутні підстави стверджувати про явну неспівмірність чи несправедливість такої заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу були завищеними є безпідставними, оскільки суд першої інстанції під час розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу, врахував критерії співмірності та розумності та зменшив такі витрати до 2000,00грн.

Щодо клопотання скаржниці заявленому суду апеляційної інстанції про розстрочення виконання рішення суду, слід зазначити, що вказане питання було розглянуто судом першої інстанції та судом надано вичерпну оцінку обставин, на які посилалась ОСОБА_1 .

Інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду у суді першої інстанції, скаржницею не зазначено, тож таке клопотання не підлягає задоволенню.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026року.

Судді: