Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №201/10554/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8296/26 Справа № 201/10554/25 Суддя у 1-й інстанції - Куць О.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Третя дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Куць О.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025року ОСОБА_1 подала позов в суд проти Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі — ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) з вимогами про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачці з 20 липня 2023року до 21 грудня 2023року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження — по 2000,00грн щомісяця.

Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала із тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , який за життя звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та за рішенням адміністративного суду визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 20 липня 2023року ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. 23 квітня 2024року позивачка звернулася із письмовою заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням надати роз`яснення коли буде зроблено перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 24 січня 2024року, проте відповіді не отримала.

У відповідь на запит державного нотаріуса Хілько Л. Від 18 грудня 2024року № 3311/02-14 з питання надання інформації щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 03 січня 2025року повідомило, що недоотримана пенсія відсутня. Та 01 серпня 2025року державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної Вікторією Матвієнко було видано постанову про відмову у видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю спадкового майна.

Позивач вважала, що має право на отримання пенсії, виплата якої була призначена її батькові за судовим рішенням, а тому змушена звернутись до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої доплати до пенсії за період з 20 липня 2023року по 21 грудня 2023року (день смерті ОСОБА_2 ) - по 2000грн щомісяця з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що право позивача на отримання доплати до пенсії спадкодавця за спірний період відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, а у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

08 червня 2026року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оскільки позивачка не зверталась до відповідача з питань виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 з відповідними документами (свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника) протягом шести місяців після відкриття спадщини, то підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

10 червня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу №201/10554/25; та 06 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

13 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024року, яке набрало законної сили 22 лютого 2024року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 з 20 липня 2023року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 20 липня 2023року ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 8/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 05 січня 2024року до Третьої дніпровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернулась ОСОБА_1 . Син спадкодавця — ОСОБА_3 (брат позивача), а також дружина померлого — ОСОБА_4 (мати позивача) відмовились від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1

07 серпня 2024року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . 27 серпня 2024року позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,32 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385000:02:001:0429, та на земельну ділянку площею 5,7512 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385000:02:001:0430.

У відповідь на запит державного нотаріуса Хілько Л. від 18 грудня 2024року №3311/02-14 з питання надання інформації щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 03 січня 2025року повідомило, що недоотримана пенсія відсутня.

01 серпня 2025року державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної Вікторією Матвієнко було видано постанову про відмову у видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю спадкового майна (недоотриманої пенсії).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивач, як спадкоємець за законом, який прийняв спадщину, має право на спадкове майно, тобто на вказану доплату до пенсії ОСОБА_2 , а дії відповідача щодо її невиплати відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024року порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою /частина третя статті 46 цього Кодексу/.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої, п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Водночас, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини /стаття 1227 ЦК України/.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Тож, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те ж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування /частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»/.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами /частина перша статті 18 ЦПК України/.

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024року, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 20 липня 2023року ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000грн, проте вказане рішення суду відповідачем залишилось не виконаним як за життя ОСОБА_2 , так і після його смерті.

ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, відноситься до спадкоємців першої черги за законом та в межах передбаченого законом строку прийняла спадщину після смерті батька.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Тож колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а заявлена нею вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої доплати до пенсії батька, є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що оскільки позивачка не зверталась до відповідача з питань виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 з відповідними документами (свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника) протягом шести місяців після відкриття спадщини, то підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні, є безпідставними, оскільки недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Відтак не звернення позивачки до відповідача з питань виплати недоотриманої пенсії спадкодавця протягом шести місяців після відкриття спадщини не має наслідком позбавлення її права на виплати недоотриманої пенсії загалом, зокрема в порядку прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026року.

Судді: