Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №715/2740/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2740/26

Провадження № 2/715/1101/26

ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуренка В.А.

за участю секретаря судового засідання Оршевської С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №261243.

Відповідач уклав Кредитний договір № 261243 від 27.06.2024 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.

23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ»* (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 261243 від 27.06.2024 року.

За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.

Суд здійснює розгляд справи у порядку спрощеного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Не заперечує, щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомила і не просила суд відкласти розгляд справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №261243.

Відповідач уклав Кредитний договір № 261243 від 27.06.2024 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.

23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ»* (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 261243 від 27.06.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 33401,6 грн., із яких:

заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.;

заборгованість за відсотками становить 7401,6 грн.;

заборгованість за комісіями становить 2000 грн.;

заборгованість за пенею становить 16000 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором позики № 261243 від 27.06.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на (дату подачі позову) 14.08.2026 року становить 33401,6 грн., із яких:

заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.;

заборгованість за відсотками становить 7401,6 грн.;

заборгованість за комісіями становить 2000 грн.;

заборгованість за пенею становить 16000 грн.

Вказаний розрахунок здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому суд вважає вказаний розрахунок вірним.

Отже, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було надано кредит в розмірі 8000,00 грн., але відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами в установленому законом порядку був укладений Договір позики в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені/неустойки та комісії (за обслуговування кредиту), то суд приходить до наступного:

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклала Договір позики №261243 із ТОВ «Клай Інвест» 27 червня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України пеня/неустойка у сумі 16000,00 грн. та комісія (за обслуговування кредиту) в розмірі 2000 грн, не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість в сумі 15401,60 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 7401,60 грн.

Відповідно ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, так як позов задоволено частково, тому суд приходить до висновку про розподіл судових витрат відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору, виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог у сумі 1227 грн. 63 коп.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. позивач надав суду: копію договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року; копію додаткової угоди №261243 до Договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року від 21 липня 2026 року; детальний опис робіт на суму 6000 грн.; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2766 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст.7 ч.13, 12, 76-81, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5,289ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за Договором позики №261243 від 27.06.2024 року в розмірі 15401 (п`ятнадцять тисяч чотириста одна) гривня, 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати у виді судового збору у сумі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) гривень 63 копійки та судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 2766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: