Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №344/15988/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15988/26

Провадження № 3/344/3651/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Андрусів Л.М., розглянувши в режимі відеоконференції справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про військову адміністративне правопорушення ЛВІ № 242 від 14.08.2026 року, зазначено, що 13.08.2026 року під час проведення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 звірки з військовою частиною НОМЕР_2 встановлено, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 був відсутній без поважних причин на військовій службі. Так, відповідно до доповіді командира від 13.08.2026 року встановлено, що під час проведення перевірки особового складу о 06 год. 00 хв. військової частини НОМЕР_3 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 який самостійно залишив військову частину НОМЕР_3 . У подальшому, відповідно встановлено, що 14.08.2026 року близько об 11 год. 00 хв. солдата ОСОБА_1 розшукано співробітниками зонального відділу ВСП у АДРЕСА_2 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для передачі військовослужбовця до військової частини НОМЕР_3 . У подальшому, відповідно до доповіді командира військової частини НОМЕР_2 встановлено, що солдата ОСОБА_1 співробітниками зонального відділу ВСП у АДРЕСА_1 було розшукано та доставлено до військової частини НОМЕР_3 для продовження військової служби. Проте, всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам військової служби, солдат ОСОБА_1 , вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби, був відсутній на службі без поважних причин. Таким чином, за викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації, військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-11 КУПАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 , якому роз`яснено вимоги ст. 268 КУпАП, вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Зазначив, що він перебував у відпустці у зв`язку з сімейними обставинами. Донька йому жалілася на матір, оскільки, остання залишає їх вдома самих та їде з якимось чоловіком. Відпустку йому дали приблизно з 03 серпня або з 04 серпня. Він взяв дітей та відвіз у Буковель. 12 серпня він виїхав до жінки, щоб залишити дітей. Однак, її не було вдома, тому він забрав їх до своєї матері. Після чого, вона приїхала з поліцією та наполягала на тому, що він в «СЗЧ». Поліція перевірила мої дані та відпустила. Він попереджав командира, що не встигне приїхати 13 серпня у зв`язку з такою ситуацією, також, повідомляв діловода. Те ж саме відбулося 13 серпня, але цього разу йому сказали, що він три години в «СЗЧ». Надалі його забрали в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він не намагався ухилитися в служби, у нього був замовлений транспорт на Київ та білет на Харків.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини.

Згідно з до вимог ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до вимог ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов`язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника.

Місце несення військової служби визначається наказом командира військової частини, відповідно до якого військовослужбовець виконує свої обов`язки. Загальні правила щодо місця служби та обов`язків військовослужбовця містяться у Статуті внутрішньої служби та інших нормативних актах Міністерства оборони України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

На підтвердження вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення ЛВІ № 242 від 14.08.2026 року додано: довідку-доповідь про факт самовільного залишення місця розташування особового складу роти вогневої підтримки НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 солдата ОСОБА_1 , копію паспорта, копію військового квитка, відкриту інформацію, клопотання.

Протокол про адміністративне правопорушення від 242 від 14.08.2026 року щодо ОСОБА_1 містить суперечності. Зазначено, що солдат ОСОБА_1 , вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби, був відсутній на службі без поважних причин. Таким чином, за викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації, військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУПАП. Тобто, в протоколі не зазначено, який саме склад правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП вчинив ОСОБА_1 ..

Окрім того, покази, які були надані ОСОБА_1 не відповідають матеріалам, які були долучені до справи.

У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено двох свідків вказаної події. Однак, їхні пояснення не були долучені до справи.

Окрім того, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, зазначена у протоколі про військове адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - є неконкретною, неповною та не відповідає диспозиції вищевказаної норми цього Кодексу. У протоколі не відображені складові частини адміністративного правопорушення - суб`єкт та об`єктивна сторона. У протоколі обов`язково повинні бути відображені ознаки спеціального суб`єкту з посиланням на відповідні докази, які додаються до протоколу. Тобто, якщо особа, що притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути військовослужбовцем, то потрібно зазначити, де, коли, яким наказом, та в період якого особливого стану ОСОБА_1 опинився на військовій службі та чи відповідає він критерію військовослужбовця. Щодо об`єктивної сторони: протокол повинен містити відомості, де, коли, при яких обставинах військовослужбовець порушив свої обов`язки, в чому вони полягають. Обмеження посиланням в протоколі про те, що було виявлено відсутність на військовій службі солдата ОСОБА_1 , без конкретизації його проступку, не може містити складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.

Положеннями ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Суд принагідно зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не доведені належними та допустимими доказами, наявні суттєвих недоліки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Людмила АНДРУСІВ