Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №343/1172/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1172/26

Провадження №: 2/343/908/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/1172/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "Юніт Капітал" - Кукса К.О., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-5), до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №210467823 від 16.01.2025, у розмірі 65 062,20 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, шо 16.01.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", право вимоги від якого на підстав договорів факторингу перейшло до позивача ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №210467823, який підписаний відповідачкою електронним підписом, на таких умовах, зокрема: сума кредиту - 21 000 грн., дата надання кредиту - 16.01.2025, кредит надається шляхом перерахунку на банківську картку № НОМЕР_1 08ХХ ХХХХ 7942, денна відсоткова ставка - 0,98%; комісія - 1 050 грн. Оскільки відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання за цим кредитним договором, в неї утворилась заборгованість у розмірі 65 062,20 грн., яка складається із: 21 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43 012,20 грн - заборгованість за відсотками; 1 050 грн - комісія.

Представниця позивача ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" - Кукса К.О. у судове засідання не з`явилася. Безпосередньо у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, зазначивши про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення таких була належним чином повідомленою (а.с. 99, 108).

ІІ. Процесуальні дії у справі:

27 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16 вересня 2026 року ухвалою суду постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги предмет спору, його значення для сторін, враховуючи, що відповідачка була повідомленою у встановленому законом порядку про місце, дату і час судового засідання, однак в таке повторно не з`явилася, представниця позивача щодо ухвалення заочного рішення не заперечила, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 16.01.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №210467823, який підписаний відповідачкою електронним підписом (а.с. 10-21), на таких умовах, зокрема: сума кредиту - 21 000 грн (п. 2.2.), дата надання кредиту - 16.01.2025 (п. 2.3.), кредит надається шляхом перерахунку на банківську картку № НОМЕР_2 (п. 5.1.), денна відсоткова ставка - 0,98% (п. 8.3.); комісія - 1 050 грн (п. 8.5.).

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" (а.с. 103-104), банківська картка № НОМЕР_3 належить відповідачці ОСОБА_1 і на таку 16.01.2025 було перераховано 21 000 грн.

Згідно із договорами факторингу №МВ-ТП/27 від 18.03.2025 (а.с. 50-52) та №30/0925-01 від 30.09.2025 (а.с. 58-61), право вимоги за цим кредитним договором (а.с. 53, 63), перейшло від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон плюс", а від ТОВ "Таліон плюс" до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ".

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №210467823 від 16.01.2025 (а.с. 70), заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 65 062,20 грн., з яких: 21 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43 012,20 грн - заборгованість за відсотками; 1 050 грн - комісія.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що пред`явлений позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що 16.01.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №210467823.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вказаних вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір у електронному вигляді, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачці на вказаний нею рахунок кредитні кошти.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором, банк нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідачка погодилася.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. При цьому заперечень від останньої з даного приводу до суду не надходило. Відповідачка не підтвердила факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами.

Факт переходу права вимоги за даним кредитним договором до позивача ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" підтверджується описаним вище договорами факторингу, що відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

Таким чином, з врахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про необхідність задоволення даного позову і стягнення з відповідачки 65 062,20 грн заборгованості за кредитним договором.

V. Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 6), а тому, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідачки на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7 000 грн надав: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 71-72), додаткову угоду № 25771386914 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 21.01.2026 (а.с. 73); акт прийому-передачі наданих послуг, на загальну суму 7 000 грн (а.с. 74); довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Тараненка А.І. (а.с. 75, 76).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачка не заявляла клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не вказувала на обставини, за яких, як на її думку, заява не підлягала б задоволенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Тому, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підставі викладеного, ст. 509, 526, 536, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №210467823 від 16.01.2025, у розмірі 65 062 (шістдесят п`ять тисяч шістдесят дві) гривні 20 копійок, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідачки поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано – Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: І.М.Андрусів