Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №194/1089/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1089/26

Номер провадження 2/194/1160/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог просить зменшити розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до судового наказу, виданого Тернівським міським судом Дніпропетровської області по справ № 185/698/26 з 1/4 частки на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та зменшити розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стгуються на підставі виконавчого листа виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справ № 185/6278/16-ц з 1/4 частки на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Також зазначає, що рішення Павлоградського міськрайонного суду виконувалось у добровільному порядку, а саме позивач надавав кошти на утримання сина відповідачу – ОСОБА_8 . Після прийняття судового наказу про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пред`явлення дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_7 з дати їх присудження судом, матеріальне становище позивача значно погіршилось.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. В позовній заяві позивач просив розгляд справи провести без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, подала заяву про розгляд цивільної справи без її участі та про відмову в позові, оскільки донька ОСОБА_5 постійно хворіє на простудні захворювання, потребує постійного лікування та обстеження внаслідок встановленого діагнозу а саме: вальгусна установка стоп, міопія за спазмом акомодації (зниження зору вдалину із додаванням перенапруження циліарного м`яза ока, який не може розслабитися після праці зблизька), рецедивуючі отити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, причини не явки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 07 серпня 2015 року, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записано: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_8 (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 19 березня 2022 року, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записано: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно з витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 07.03.2026 року до актового запису про народження дитини внесено зміни у зв`язку з визнанням батьківства, та зазначені відомості про батька, а саме: ОСОБА_1 та змінено прізвище дитини з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 та по батькові з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 (а.с. 10-11).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року у справі №185/6278/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, також відповідно до судового наказу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів відповідача починаючи з 13 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12,14).

Крім того, у матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2026 року за № 80156507, відповідно до якої здійснюється примусове виконання виконавчого документа щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) (а.с.15).

Відповідно до довідки виданої ВСП «ШУ Тернівське» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» від 27.05.2026 №205, ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві гірником очисного забою та його дохід за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року загальний розмір склав 546611,80 грн з яких дохід, що обліковується для примусового стягнення аліментів – 273305,90 грн, 62860,35 грн - податки, 210445,55 грн – до виплати (а.с.17).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Частина 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення або збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, посилався на зміну його сімейного стану — народження іншої дитини та зміну матеріального стану, так як з нього стягуються аліменти на утримання дітей у загальному розмір 50 % від його доходу.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом та рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, а також те, що розмір стягуваних аліментів за судовим наказом та рішенням суду не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Суд враховує і той факт, що виховання дитини одним з батьків (в даному випадку мати виховує дитину самостійно), коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності не підтверджують істотної зміни матеріального стану позивача, яка відповідно до статті 192 СК України могла б бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів. Позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку щодо утримання двох дітей у встановленому розмірі.

Більш того, розмір відрахувань по сплаті аліментів із заробітної плати відповідача не перевищує 70 відсотків, що відповідає положенням ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин підстави для задоволення позову про зменшення розміру аліментів відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 80, 81, ч.1 ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя Ю.І. Соколова