Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №191/5129/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5129/26

Провадження № 3/191/1753/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чорна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал, який надійшов з Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВстановиВ:

18.08.2026 року з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №963461 від 10.08.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, в якому зазначено, що 27.07.2026 року ОСОБА_1 ухолилася від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: допустила той факт, що її малолітній син вживав алкогольні напої в громадському місці за адресою: м. Синельникове, вул. Миру, буд. 3. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року), але з огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явилася у судове засідання, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є свідомим униканням адміністративної відповідальності.

Згідно з ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП не є обов`язковою, за таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а невиконанням обов`язків є лише ті, що чітко передбачені законодавством і які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №963461 від 10.08.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, 27.07.2026 року ОСОБА_1 ухолилася від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: допустила той факт, що її малолітній син вживав алкогольні напої в громадському місці за адресою: м. Синельникове, вул. Миру, буд. 3

До протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів долучено письмові пояснення ОСОБА_1 ; копію листа начальника служби у справах дітей міської ради від 06.08.2026 року, відповідно до якого працівниками служби 27.07.2026 на території подвір`я будинку АДРЕСА_2 виявили малолітнього ОСОБА_3 , який з друзями розпивав алкогольний напій, даний випадок зафіксовано повідомленням на лінію 102; копію паспорта громадянки України ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію картки платника податків ОСОБА_3 ; копію картки платника податків ОСОБА_1 .

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення службою у справах дітей на лінію 102.

В матеріалах справи також містяться письмові пояснення громадянки ОСОБА_1 , яка пояснює, що: «04.08.2026 року я відпустила свого сина ОСОБА_3 погуляти, завжди був зі мною на зв`язку, прийшов додому вчасно, до комендантської години. Потім 05.08.2026 від служби у справах дітей я дізналася про те, що мій малолітній син за адресою: м. Синельникове вживав алкогольні напої»

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.

Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 7, ч.1 ст.184, 245, 247, 256, 278, 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О. В. Чорна