Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №932/190/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження 1кп-932/41/25

Справа 932/190/25

ВИРОК

Іменем України

15 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

Головуючого-судді ОСОБА_1

Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024052380000336, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гаї-Смоленські Бродівського району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжений та діє по теперішній час.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 червня 2024 року №162 старшого сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця-снайпера 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем старший сержант ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов`язаний, в тому числі, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України, п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, додатку №1, затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 07 червня 1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 2.3.2, 2.6, 8.1, 8.3, 8.8, 8.9, 12.1, 12.2, 12.17 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (надалі – Інструкції), затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_7 був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони зберігання, носіння, придбання, передачі чи збуту бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Незважаючи на викладене, старший сержант ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинив злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-снайпера 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, з метою придбання, носіння та зберігання бойових припасів, в середині липня 2024 року, в денний час доби, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, перебуваючи за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Костянтинівка, вул. Кравецька, на подвір`ї буд. 12, у господарському приміщенні, виявив ручну оборонну осколкову гранату типу Ф-1 споряджену запалом УЗРГМ, яка відноситься до категорії бойових припасів та поклав її до правої кишені штанів, тим самим здійснив незаконне придбання бойового припасу, який почав зберігати при собі без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, ОСОБА_7 , придбаний при вказаних обставинах бойовий припас, носив у правій боковій кишені, одягнутих на ньому штанів, без передбаченого законом дозволу до 15 серпня 2024 року, доки не привів його в дію шляхом підриву.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України.

Крім того, являючись військовослужбовцем Збройних сил України, старший сержант ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст. 20, 21, 22, 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України достеменно знав, що військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо та тощо.

Однак, старший сержант ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-снайпера 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 20, 21, 22, 22-1, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 13 год. 20 хв. 15 серпня 2024 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в задній частині салону транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen» іноземний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався за адресою: Донецька область, Краматорський р-н., м. Костянтинівка, на перехресті вул. Бахмутська та вул. Соборності, будучі обуреним тим, що старший водій 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_8 та сержант із матеріального забезпечення 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_9 , везуть його на освідування на стан алкогольного сп`яніння до Військової Комендатури м. Костянтинівка, внаслідок чого у старшого сержанта ОСОБА_7 виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на умисне вбивство старшого сержанта ОСОБА_8 та молодшого сержанта ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на заподіяння смерті останнім, він (старший сержант ОСОБА_7 ), діючи з прямим умислом, дістав з правої бокової кишені одягнутих на ньому штанів, ручну оборонну осколкову гранату типу Ф-1 споряджену запалом УЗРГМ, з якої висмикнув запобіжне кільце, тобто привів гранату в бойовий режим та кинув її (гранату) в передню частину автомобілю, де саме знаходились старший сержант ОСОБА_8 та молодший сержант ОСОБА_9 , після чого відбулось штатне спрацювання гранати шляхом її вибуху, чим реалізував свій кримінальний протиправний намір на позбавлення життя старшого сержанта ОСОБА_8 та молодшого сержанта ОСОБА_9 ..

Однак молодший сержант ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних осколкових сліпих поранень голови, правої бокової поверхні грудної клітини, правого передпліччя, лівої гомілки, правої стопи з травматичним відсіченням 2-3-4 пальців, з наявністю сторонніх тіл, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більше 21 доби (3 тижня), а старшому сержанту ОСОБА_8 внаслідок вищезазначених насильницьких дій спричинено акуботравму, посттравматичну двобічну нейросенсорну приглухуватость, суб`єктивний вушний шум, внаслідок чого ОСОБА_8 отримав фізичну біль.

Тим самим старший сержант ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як від спричинених тілесних ушкоджень смерть старшого сержанта ОСОБА_8 та молодшого сержанта ОСОБА_9 не настала.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у закінченому замаху на вбивство двох осіб, кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою провину у скоєнні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . В липні 2024 року на подвір`ї будинку, де він проживав, у ящику знайшов гранату Ф-1, яку забрав собі і носив при собі у кишені для самозахисту. 15.08.2024 він дійсно вживав спиртні напої, у зв`язку з чим приїхав ОСОБА_10 , який сказав, що повезе його до комендатури на огляд та освідування. Вони сіли в автомобіль «Фольксваген». Він розташувався в автомобілі в задній частині салону на ящику, спиною до сидінь водія ОСОБА_11 та пасажира. На пасажирському сидінні попереду сів ОСОБА_12 . Під час руху він виявив у своїй кишені гранату, про наявність якої забув. Він вирішив її дістати і вона спрацювала внаслідок випадання шпильки, при тому як він її витягав з кишені. При цьому він почув звук, який свідчив про її спрацювання і, злякавшись, він мовчки викинув її від себе наперед. У нього не було умислу та він не мав наміру на вбивство потерпілих, а це було прикрим нещасним випадком. Навчання поводження зі зброєю він проходив в частині. З потерпілими він знайомий візуально, неприязних стосунків не було, конфліктів не було. Він не може пояснити чому на слідчому експерименті казав інакше про події в салоні автомобіля, мабуть переплутав.

Незважаючи на позицію обвинуваченого, суд вважає доведеним вищевикладене обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, а саме:

Показаннями допитаного в суді потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що він ОСОБА_7 знає, неприязних стосунків не було, конфліктів не було. 15.08.2024 в обідній час він з ОСОБА_8 на автомобілі прямували до місця розташування своєї роти, коли йому зателефонував ОСОБА_13 . Він повідомив йому, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Він доповів про це т.в.о. командира роти Зозуляку, який надав наказ прибути за місцем знаходження ОСОБА_7 та повезти його до ВСП для обслідування на стан алкогольного сп`яніння. Він прибув до місця розташування ОСОБА_7 в м.Костянтинівка до будинку, де останній мешкав. ОСОБА_7 дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки від нього відчувався запах алкоголю, і рухи його булі ускладнені. Він запропонував йому пройти освідування на Драгері, який був у них, однак останній відмовився і тоді він запропонував йому проїхати до ВСП для освідування. Під час спілкування ОСОБА_7 питав, чи можна якось залагодити питання, однак він йому сказав, що ні, оскільки про це вже знає командир і потрібно було перейматися з цього питання раніше. Єдине, що він для нього міг зробити так це те, що не повідомляти додому про цей випадок, щоб він не був осоромлений. ОСОБА_7 взяв в будинку свої документи і він його супроводив до автомобіля, на якому вони приїхали. ОСОБА_7 розташувався у салоні на ящику за його спиною, він закрив за ним двері, а сам сів на переднє пасажирське крісло, за кермом був ОСОБА_8 . Вони почали рух, проїхали десь метрів 150, і вже на перехресті вулиць вони почули «специфічний» хлопок, схожий на спрацювання капсуля гранати. Він повернув голову до салону, де розташовувався ОСОБА_7 , однак із за засліплення сонцем нічого не побачив і коли відвернувся через 30 секунд йому під ноги впала граната і він її ногою відкинув на сходинку автомобіля, та максимально присунувся до ОСОБА_8 , після чого відбувся вибух. Після вибуху він отримав контузію та поранення ніг. Також він зателефонував ОСОБА_14 та повідомив про ситуацію, що склалася, а саме ОСОБА_7 кинув у нього гранату та він отримав поранення. ОСОБА_15 та інші військові, які зупинилися, почали йому надавати першу медичну допомогу. ОСОБА_7 в цей час підійшов до дверей. ОСОБА_10 йому висловив про те, що останній скоїв велику помилку, так би він втратив грошові кошти, а тапер будуть проблеми більш серйозні. В подальшому ОСОБА_7 зникнув з місця події, а його госпіталізували, провели операції. У нього були пошкодження пальців правої ноги з ампутацією, також були пошкодження правої руки, струс головного мозку, акуботравма. Граната Ф-1 має великий радіус ураження близько 200 метрів. Вона приводиться в дію наступним чином - тримаючи гранату в руках потрібно прижати важіль, розігнути вусики, висмикнути запобіжник за кільце, відпустити важіль і граната спрацьовує. Якщо її тримати в руці і не відпускати важіль, вона не спрацьовує, тому, якщо спрацювала граната, можна було викинути її у вікно автомобіля, яке було відкрите, або відкрити двері і її викинути з салону автомобіля, можна було звернутися до них і сказати, щоб вони зупинилися, т.я він утнув дурницю, і він би ту гранату міг би викинути у кущі, або відкрити ящик на якому він сидів і кинути її до нього та лягти на пол. Хлопок який вони почули свідчив вже про те, що граната вже була приведена у бойовий стан і буде вибух. Швидко привести гранату у бойову готовність не так швидко, вони у бою заздалегідь розгинали вусики гранати з одного боку, щоб швидше можливо було нею скористатися. ОСОБА_7 також цьому навчався, як і він, і всі інші військовослужбовці. ОСОБА_7 проходив зазначене навчання. Він вважає, що ОСОБА_7 хотів їх вбити, на його думку для того, щоб якщо вони загинуть, то це будуть вважати випадковістю і він не втратить грошове забезпечення відповідне, яке йому нараховується і якого він позбавляється у разі притягнення за знаходження у стані алкогольного сп`яніння у місці служби. Він залишився живим, оскільки йому вдалося відкинути гранату на сходинку, а ОСОБА_15 залишився живим, оскільки він його фактично собою закрив, коли максимально до нього прихилився. Він не вважає, що ОСОБА_7 хотів його налякати, оскільки це нереально, т.я. ця граната небезпечна, вона є смертельною зброєю і це знає кожний військовослужбовець. Гранати, які видаються бійцям для виконання завдань на бойовій позиції там і залишаються, їх не везуть назад на місце розташування. Ним ОСОБА_7 гранати не видавалися. ОСОБА_7 міг відмовитися слідувати з ним, оскільки він не знаходиться у його прямому підпорядкуванні. У разі складання адміністративного матеріалу та притягнення ОСОБА_16 за вживання алкоголю, він був би позбавлений бойової премії та якогось відсотку заробітної плати, це десь 100 000 гривень.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який в суді пояснив, що ОСОБА_7 він не знав, неприязних стосунків не мав, конфліктів не мав. 15.08.2024 він з ОСОБА_9 близько 12 години на автомобілі Фольксваген-транспортер, який належить військовій частині, їхали в АДРЕСА_2 . ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_13 і сказав, що ОСОБА_18 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння і його потрібно підвезти до ВСП на проходження освідування. Вони поїхали за місцем мешкання ОСОБА_7 , однак його у хаті не було. Його знайшов та привів ОСОБА_13 . За зовнішніми ознаками явно було видно, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Оскільки при ньому не було документів, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_19 сходили до його хати за документами. Коли вони повернулися, то сіли у автомобіль під його керуванням. ОСОБА_7 сів у салон на ящик для інструментів позаду передніх сидінь, а ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння. Вони почали рух, і коли вони виїхали вже на вулицю Бахмутську за перехрестям десь в метрах 50, він слідкував, як водій за дорожньою обстановкою, та випадково побачив, що ОСОБА_7 піднявся на ноги в салоні та, тримаючи гранату на долоні руки, запустив її під ноги ОСОБА_20 .. Він закричав « ОСОБА_21 » після чого останній ногою відштовхнув її на сходинку автомобіля і нахилився до нього, фактично закривши собою його, після чого пролунав вибух. Його врятувало те, що його закрив собою ОСОБА_10 та у нього в автомобілі було відкрито водійське вікно, тому він отримав тільки акуботравму. При цьому ОСОБА_7 під час своїх дій нічого не казав, не кричав, просто, тримаючи гранату на долоні руки, витягнув руку до них і скинув гранату їм під ноги. Він відразу загальмував та зупинився на дорозі. Він запитався у ОСОБА_22 чи він живий, останній відповів, що да. Оскільки він не зміг вийти з машини т.я. вирвало ручки, він через вікно виліз з автомобіля і відкрив ззовні передні пасажирські двері, оскільки ОСОБА_10 був у крові. Він разом з іншими хлопцями, які зупинилися, почав надавати допомогу ОСОБА_23 цей час ОСОБА_18 відкрив двері салону та вийшов, стояв біля автомобіля, посміхався, не допомагав їм ніяк. Він заштовхав його до автомобіля та сказав хлопцям, що підбігли, що саме ОСОБА_18 кинув в салоні гранату і попросив слідкувати за ним. В подальшому він відволікся на надання допомоги ОСОБА_17 і не бачив, як ОСОБА_18 знов вийшов з автомобіля та пішов у невідомому йому напрямку. Хлопці сказали, що він пішов за будинки. В подальшому його та ОСОБА_22 госпіталізували. Встати в салоні автомобіля на повний зріст не можливо, висота салону – 1,55 м. Спинки сидінь облаштовані підголівниками, від сидінь салон відгороджений перегородкою. Ящик в салоні стояв таким чином, що на ньому можливо сидіти спиною до водія. ОСОБА_18 кинув бойову гранату з вражаючою хвилею 200 метрів. Йому відомо як військовому, що це небезпечна граната. Бокові та задні двері не були центральним замком зачинені, їх можливо було відкрити зсередини під час руху. Він вважає, що обвинувачений хотів їх вбити і їх загибель «спишуть» на них, що саме вони були необережні з гранатою, оскільки він не постраждав. На його думку ОСОБА_18 хотів, щоб вони сильніше постраждали або загинули, нічого не пам`ятали з подій того дня. Він гадає, що ОСОБА_18 хотів, щоб з приводу вибуху у автомобілі всі б розбиралися би з ними, вважали би їх винними у необережному поводженні з бойовими припасами, вони могли і загинути, а він би пішов назад і всі потім забули би про те, що він був у стані алкогольного сп`яніння. Налякати їх цією гранатою неможливо було, якби він хотів би їх налякати, то продемонстрував би гранату, або кинув її на вулицю, і вони би зупинилися. Під час руху вони не розмовляли з ОСОБА_19 і він до них не звертався. Йому не було відомо про наявність гранати у ОСОБА_24 . Останній мав можливість викинути гранату з салону і тоді би він подумав, що це випадковість. Вони могли зупинитися, ОСОБА_18 міг їм сказати, що трапилося з гранатою і вони би допомогли би йому справитися з ситуацією, а ОСОБА_18 їм кинув гранату під ноги на долоні, як на тарілочці. У нього в автомобілі не було ані гранат, ані бойових припасів.

Показаннями свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні пояснив, що 15.08.2024 року близько 13-00 години він знаходився в автомобілі який було припарковано на вулиці Соборності у м.Костянтинівці та чекав бійців своєї частини, щоб їх забрати. Боковим зором побачив автомобіль - транспортер, який проїхав повз нього та вибухнув. Він вирішив, що в автомобіль влучив ФПВдрон, він під`їхав до них. Водій вибіг з автівки, відкрив передні дверцята і він побачив в салоні іншого чоловіка у якого були дуже пошкоджені ноги, він був у крові. Також він бачив біля автівки ще одного чоловіка, який вийшов з салону, з бокової двері, який поводив себе незвично. Він стояв та посміхався дурнуватою посмішкою, тому він подумав, що у нього шок. Вони з водієм почали надавати першу медичну допомогу чоловіку, який постраждав. Третій чоловік з автівки, допомогу постраждалим не надавав, не підходив до них, не розмовляв ні з ким, і в подальшому тихенько не привертаючи уваги, пішов з місця події у невідомому напрямку. Він вирішив привезти евакуаційну групу, яка, він згадав, була неподалік, з метою надання ними останньому медичної допомоги, але у нього заглухла автівка. Він знов повернувся до автівки і побачив, що пораненого чоловіка вже забрали інші особи. Водій йому потім повідомив, що вони везли хлопця на «задувку» - перевірку на алкоголь, і той в ході руху витягнув гранату та кинув в салон їм під ноги. У водія він явних поранень не бачив, не пам`ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_26 , який в суді пояснив, що на 15.08.2024 він був т.в.о. помічника старшини роти ОСОБА_27 ОСОБА_18 на той час у їх частині вже перебував декілька місяців, пройшов перед цим навчання. Десь за день до цього він його попередив, що останній буде виходити на позиції. Наступного дня вранці він помітив, що ОСОБА_18 , якому необхідно заходити на позиції в цей день, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у нього був запах алкоголю з рота та він себе неадекватно вів. Він доповів про це старшині і той надав наказ проводити освідування ОСОБА_16 на стан алкогольного сп`яніння, для цього потрібно було його везти на ВСП. Приїхав ОСОБА_10 на автомобілі під керуванням ОСОБА_28 ОСОБА_18 не чинив спротиву, погодився їхати на ВСП, сів у автомобіль і вони уїхали. Це була стандартна процедура, скандалів та конфліктів між ОСОБА_19 та ним, або ОСОБА_19 та ОСОБА_29 чи ОСОБА_30 не було. Під час розмов навпаки ОСОБА_18 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння казав, щоб йому надали побільше гранат, т.я. він буде їхати на передову. Через деякий час зателефонував командир і сказав, що трапилася біда, у їх автомобілі вибухнула граната. Він взяв бійця та вони поїхали на місце пригоди. Вони побачили, що автомобіль на якому останні поїхали, пошкоджений – пошкоджені передні пасажирські двері, салон автомобіля попереду. В цей час ОСОБА_9 вже надавали інші люди першу медичну допомогу. ОСОБА_15 був у шоці і сказав, що гранату кинув ОСОБА_31 .. Хлопці сказали, що ОСОБА_18 побіг за кущі за будинками. Вони обслідували цю територію, однак не знайшли його. Зробили засідку на хаті, де він мешкав, однак він туди не повернувся. Гранати ОСОБА_32 не видавалися, оскільки гранати видають за декілька годин до виходу на позиції, ОСОБА_18 до цього не виходив на позиції. ОСОБА_18 проходив відповідне навчання на полігоні, у тому числі і навчання по поводженню з вибуховими речовинами та пристроями – гранатами.

Показаннями свідка ОСОБА_33 , який в суді пояснив, що 15.08.2024 року в обідній час коли він був у розташуванні підрозділу, йому повідомив ОСОБА_34 про те, що коли везли на медичне освідування військовослужбовця ОСОБА_16 , останній в автомобілі кинув гранату і треба підійти комусь з офіцерів на місце події. Він через 10 хвилин прибув на місце події на перехрестя доріг у м.Костянтинівка, де побачив пошкоджений автомобіль, поруч з яким знаходився ОСОБА_15 , який був в шоці, його трусило. ОСОБА_22 вже госпіталізували з місця події. Також там знаходилися люди, які зупинилися після вибуху та надавали допомогу ОСОБА_20 .. Потім на місце прибули працівники поліції, які опитали ОСОБА_28 , цих людей. ОСОБА_15 після цього також був направлений до лікарні. Він доповів комбату. В подальшому працівники поліції в його присутності обшукували будинок, де мешкав ОСОБА_31 .. Останній до будинку не повернувся. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_18 був затриманий. Бойові припаси військовослужбовцям видаються тільки перед виходом на бойові позиції. ОСОБА_15 сказав, що ОСОБА_18 кинув їм під ноги гранату під час руху, ОСОБА_10 відхилився до нього та скинув гранату на сходинку, а після вибуху поки вони надавали допомогу ОСОБА_17 , ОСОБА_18 покинув місце та пішов у невідомому напрямку.

Показаннями свідка ОСОБА_35 , який в суді пояснив, що 15.08.2024 року в обідній час він рухався на автомобілі Мітсубіші по дорозі у м.Костянтинівка і побачив на перехресті доріг пошкоджений автомобіль Фольксваген з їх частини. Він зупинився, підійшов, побачив ОСОБА_28 , який тримався за голову. Той був в шоці, і сказав йому, що ОСОБА_18 кинув в салон автомобіля гранату, яка вибухнула і потім втік. Ані ОСОБА_24 , ані ОСОБА_22 він не бачив. Автомобіль був пошкоджений з боку пасажирської передньої двері. На місці вже були люди, які викликали «швидку» допомогу, під`їхали вже поліцейські. Гранати видаються військовослужбовцям перед виходом на бойове завдання. Гранати зберігаються окремо у зачиненому приміщенні і старшина видає бойовий комплект, зброю, припаси та гранати тільки перед виходом на бойові позиції.

Поясненнями експерта ОСОБА_36 , який в судовому засіданні підтвердив висновки експертизи, яка була ним проведена та пояснив, що для приведення в бойовий стан гранати типу Ф-1 необхідно в корпус гранати вкрутити запал УЗГРМ, притиснути до корпусу гранати важіль, висмикнути шплінт за кільце, після цього відбувається накол капсулю та через 4 секунди вибух. Якщо не прижимати важіль і висмикнути шплінт за кільце, вибух станеться за той же час і не виключено, що в руках людини, яка тримає гранату. Чи може сам по собі запобіжник (шплінт) випасти з гранати він сказати не може, оскільки для цього необхідно людині прикласти певні зусилля. Сам по собі шплінт не може випасти, якщо загнуті вусики. Якщо він замінений на проволоку, то якщо вона загнута хоча б з однієї сторони, то вона не випаде самостійно. Для приведення у дію гранати Ф-1 необхідно, тримаючи гранату у руках, зажати запобіжний важіль, розігнути вусики гранати та витягнути за кільце запобіжник гранати. Для того, щоб граната вибухнула необхідні певні дії та зусилля. Після висмикування запобіжника через 4 секунди здійснюється вибух. Іноді шплінт з кільцем може бути замінений на проволоку, однак принцип приведення гранати у дію не зміниться.

А також письмовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

-протоколом огляду місця події від 15.08.2024 з фототаблицею, згідно якого була оглянута ділянка місцевості на перетині вулиць Соборності та Бахмутської в м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області на якій розташований автомобіль VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , в ході огляду якого були встановлені пошкодження зазначеного автомобіля у вигляді множинних наскрізних та ненаскрізних слідів осколкової дії; пошкодження передньої пасажирської двері у вигляді розриву нижньої частини двері(метал загнутий в зовнішній бік та має наскрізні сліди осколкової дії); пошкодження скла задніх дверцят. Також при огляді автомобіля за допомогою пошукового магніту на підлозі в салоні автомобіля в задній його частині були виявлені та вилучені металеві осколки та предмет схожий на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ, окрім того здійснені змиви з зазначеного запобіжного важеля, з внутрішньої сторони пластикової накладки передньої пасажирської двері, з внутрішньої сторони задньої правої бічної двері, керма, куліси перемикання передач, з внутрішньої ручки передньої пасажирської двері. На підлозі за передніми пасажирськими дверима виявлено пляму РБК; Зазначений огляд здійснювався з застосуванням відеофіксації на відеокамеру. У судовому засіданні було відтворено зазначений відеозапис.

-актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів №1069 від 15.08.2024 відповідно до якого на момент закінчення огляду було встановлено, що епіцентр вибуху є салон автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 і при його огляді було виявлено осколки (уламки) характерні гранаті Ф-1 та спусковий важіль запалу УЗРГМ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2024 за участю свідка ОСОБА_25 , згідно якого ОСОБА_25 , серед представлених для впізнання фотознімків, впевнено впізнав ОСОБА_7 як військовослужбовця, який 15.08.2024 приблизно о 13-32 год на перехресті вулиць Бахмутської та Свободи в м.Костянтинівка вибіг з автомобіля у якому пролунав вибух та втік у невідомому напрямку, а інший військовослужбовець почав казати, що потрібно зупинити його т.я. він вчинив у автівці підрив гранати внаслідок якого отримали пошкодження інші особи;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.08.2024 за участю ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_7 , знаходячись на місці скоєння злочину, розказав про обставини та показав, що коли вони рухалися в автомобілі і він сидів у задній частині салону на ящику спиною до водія та ОСОБА_9 він дістав у себе з кишені гранату, якою почав гратися та коли він перекидував її з руки в руку, він витягнув ненавмисно чеку та почув глухий хлопок, якого злякався, і тому кинув гранату у передню частину автомобіля, де сидів ОСОБА_9 , після цього вона вибухнула. Відео запис зазначеного слідчого експерименту переглянуто в суді;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30.08.2024 за участю ОСОБА_8 , згідно якого останній, знаходячись на місці скоєння злочину, розказав про обставини та показав, що коли вони рухалися в автомобілі і він сидів за кермом автомобіля, ОСОБА_9 сидів поруч на пасажирському сидінні, а ОСОБА_7 сидів позаду у салоні на ящику. Під час руху він побачив, що позаду з салону де сидів ОСОБА_7 тягнеться у їхній бік рука з гранатою, яка падає з руки під ноги ОСОБА_9 , який після його слів «Граната» ногою відкинув її ближче до дверей і наклонився до нього, після чого пролунав вибух. Відео запис зазначеного слідчого експерименту переглянуто в суді;

-висновком судово-психіатричної експертизи № 556-к від 15.10.2024, згідно якого ОСОБА_7 в період інкримінованого йому діяння виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі психічних й поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. ОСОБА_7 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

-висновком судово-медичної експертизи № 176 по мед документам від 03.09.2024, згідно якого у потерпілого ОСОБА_9 згідно записам в медичній документації у ОСОБА_9 були встановлені наступні тілесні ушкодження: ВОСП голови, правої бокової поверхні грудної клітини, правого передпліччя, лівої гомілки, правої стопи з травматичним відсіченням 2-3-4 пальців, з наявністю сторонніх тіл, які утворилися внаслідок дії предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути уламки невідомого вибухового пристрою, що володіли високою кінетичною енергією, можливо в строк та за обставин вказаних у постанові та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більше 21 доби (3 тижня);

-висновком судово-медичної експертизи № 176/25 по мед документам від 11.09.2024, згідно якого тілесні ушкодження, які мались у потерпілого ОСОБА_9 могли утворитися за обставин на які вказує потерпілий ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту за його участю;

-висновком судово-медичної експертизи № 177 по мед документам від 28.08.2024, згідно якого у потерпілого ОСОБА_8 не виявлено будь яких тілесних ушкоджень, а у останнього при огляді та наданні медичної допомоги був встановлений діагноз акуботравма, посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватость, суб`єктивний вушний шум з приводу якого він проходив лікування. Допитаний в суді експерт ОСОБА_37 підтвердив висновок експертизи та пояснив, що діагнози встановлені при огляді потерпілого ОСОБА_8 у лікарні базуються на його скаргах та у зв`язку з якими він потім проходив лікування, об`єктивно не були підтверджені належними висновками досліджень і тому він на підставі п.4.6 Інструкції щодо встановлення тяжкості тілесних пошкоджень дійшов висновку про відсутність тілесних ушкоджень у останнього. Зазначені ознаки захворювання характерні для отримання внаслідок перебування особи поруч з місцем вибуху;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.10.2024 за участю ОСОБА_9 , згідно якого останній, розказав про обставини отримання ним тілесних ушкоджень та показав, що коли вони рухалися в автомобілі і він сидів на пасажирському сидінні попереду, за кермом перебував ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 сидів позаду у салоні. Під час руху він почув звук схожий на звук розривання капсуля гранати , а потім він виявив на килимку під ногами гранату, яку він відкинув ногою вправо до дверцят та схилився ліворуч, після чого пролунав вибух. Відео запис зазначеного слідчого експерименту переглянуто в суді;

-висновком судово-медичної експертизи № 176/28 по мед документам від 25.10.2024, згідно якого тілесні ушкодження, які мались у потерпілого ОСОБА_9 могли утворитися за обставин на які він вказував під час проведення слідчого експерименту за його участю внаслідок вибуху невідомого вибухового пристрою (згідно даних слідчого - гранати);

-висновком судової комплексної вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/105-24/5747 від 29.08.2024, згідно якого у салоні автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 розташованому на перетині вулиць Соборності та Бахмутської в м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області спереду, праворуч від місця розташування переднього правого сидіння (переднього пасажирського сидіння) на підлозі кузова стався вибух ручної оборонної осколкової гранати типу Ф-1 спорядженої запалом УЗРГМ. Граната типу Ф-1 відноситься до категорії бойових припасів. Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних гранат вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності – тротилом масою 50-56 гр. Для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини спорядженої в корпус гранати Ф-1 передбачено спорядження її запалом типу УЗРГМ (УЗРГМ-2). При підриві оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 утворюється близько 1000 осколків, вагою 0,1-1,0 гр., довільної форми, які метаються зі швидкістю 700-800 м/с. Радіус ураження становить 50-60 метрів, радіус розльоту осколків (який прийнято безпечним) близько 200 метрів. Надані на дослідження металеві об`єкти є уламками корпусу гранати Ф-1 які утворились внаслідок вибуху її вибухового спорядження та частинами запалу УЗРГМ. На наданих на дослідження металевих осколках виявлено бризантну вибухову речовину – тротил (ТНТ, 2,4,6-тринітротолуол). В наданому на дослідження марлевому відрізі з нашаруванням кіптяви виявлено бризантну вибухову речовину – тротил (ТНТ, 2,4,6-тринітротолуол). В наданому на дослідження контрольному марлевому відрізі вибухових речовин та продуктів їх перетворення в межах чутливості проведеного метода дослідження не виявлено;

-копією інструктажу заходів поводження з боєприпасами старшого сержанта ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 , з якого вбачається, що солдат ОСОБА_7 06.07.2024 пройшов інструктаж щодо дій військовослужбовця у тому числі при користуванні вибухонебезпечними предметами;

-відповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_38 від 09.11.2024, відповідно до якої старшому сержанту ОСОБА_7 бойові гранати типу Ф-1 не видавались, у зв`язку з відсутністю на цей період часу бойових чергувань за його участю; старший сержант ОСОБА_7 проходив базову військову підготовку у навчальній ВЧ НОМЕР_3 та бойове злагодження на базі батальйону де проходив в тому числі навчально- тренувальні заходи з користуванням бойовими гранатами Ф-1;

-відповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_38 від 04.01.2025, відповідно до якої за період часу з 01.05.2024 по 15.08.2024 факти викрадення гранат типу Ф-1, які перебувають на балансі військової частини не зареєстровані;

-протоколом затримання підозрюваної особи від 17.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 був затриманий 17.08.2024 о 13-00 годині за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення і при особистому огляді будь яких слідів та пошкоджень на його одязі виявлено не було;

-копією матеріалів службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 щодо уточнення причин і умов вчинення кримінального правопорушення та самовільного залишення частини старшим сержантом ОСОБА_7 ;

-медичним заключенням КНП «БЛІЛ КМР» м.Костянтинівка, згідно якого ОСОБА_7 о 15-05 годин 17.08.2024 року був оглянутий черговим лікарем і оглядом встановлено, що у останнього екстреної травматологічної патології та тілесних ушкоджень не виявлено і останній може утримуватися в ІТТ, тест на алкоголь негативний .

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи.

Суд не може розцінювати, як доказ невинуватості обвинуваченого, його пояснення у суді про те, що гранату він виявив у своїй кишені під час слідування в автомобілі і вона спрацювала внаслідок випадання шпильки, при тому як він її витягав з кишені, при цьому він почув звук, який свідчив про її спрацювання і, злякавшись викинув її від себе, про те, що він не мав наміру на вбивство потерпілих, а це було прикрим нещасним випадком та вважає, що вони надані ним з метою ухилення від відповідальності за скоєне, оскільки провина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які послідовно, у тому числі під час проведення слідчих експериментів, пояснювали про те, що під час слідування в автомобілі обвинувачений кинув їм під ноги приведену у бойову готовність гранату, що вони розцінюють, як його бажання їх вбити. І тільки їх досвід та швидкі професійні дії (відкидання гранати на сходинку та відвернення від епіцентру вибуху) не призвели до настання їх смерті.

Вищезазначені покази також підтверджуються протоколом огляду місця події від 15.08.2024, згідно якого в ході огляду автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , за допомогою пошукового магніту на підлозі в салоні автомобіля в задній його частині були виявлені та вилучені металеві осколки та предмет схожий на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ та актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів №1069 від 15.08.2024 відповідно до якого на момент закінчення огляду було встановлено, що епіцентр вибуху є салон автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 і при його огляді було виявлено осколки (уламки) характерні гранаті Ф-1 та спусковий важіль запалу УЗРГМ.

Покази потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також підтверджуються висновками судово-медичних експертиз № 176/28, 176/25, згідно яких тілесні ушкодження, які мались у потерпілого ОСОБА_9 могли утворитися за обставин на які ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказували під час проведення слідчих експериментів з їх участю, а також висновком судово-медичної експертизи № 176, згідно якого у потерпілого ОСОБА_9 були встановлені наступні тілесні ушкодження: ВОСП голови, правої бокової поверхні грудної клітини, правого передпліччя, лівої гомілки, правої стопи з травматичним відсіченням 2-3-4 пальців, з наявністю сторонніх тіл, які утворилися внаслідок дії предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути уламки невідомого вибухового пристрою, що володіли високою кінетичною енергією.

Як встановлено в суді потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з обвинуваченим раніше знайомі не були, ніяких стосунків між ними не було, у них немає неприязних відносин до обвинуваченого, а тому підстав у суду вважати, що потерпілі обмовляють обвинуваченого не має. Окрім того, покази зазначених потерпілих є послідовними та вони узгоджуються між собою та з іншими доказами дослідженими в суді, зазначені особи допитані безпосередньо у суді під час судового розгляду за правилами передбаченими КПК України.

Окрім того, допитаний в суді експерт стверджував, що для приведення в бойовий стан гранати типу Ф-1 необхідно в корпус гранати вкрутити запал УЗГРМ, притиснути до корпусу гранати важіль, висмикнути шплінт за кільце, після цього відбувається накол капсулю та через 4 секунди вибух. Якщо не прижимати важіль і висмикнути шплінт за кільце, вибух станеться за той же час і не виключено, що в руках людини, яка тримає гранату. Чи може сам по собі запобіжник (шплінт) випасти з гранати він сказати не може, оскільки для цього необхідно людині прикласти певні зусилля. Сам по собі шплінт не може випасти, якщо загнуті вусики. Якщо він замінений на проволоку, то якщо вона загнута хоча б з однієї сторони, то вона не випаде самостійно. Для приведення у дію гранати Ф-1 необхідно, тримаючи гранату у руках, зажати запобіжний важіль, розігнути вусики гранати та витягнути за кільце запобіжник гранати. Для того, щоб граната вибухнула необхідні певні дії та зусилля. Після висмикування запобіжника через 4 секунди здійснюється вибух. Іноді шплінт з кільцем може бути замінений на проволоку, однак принцип приведення гранати у дію не зміниться.

Про надуманість версії подій висловленої обвинуваченим в ході його допиту в суді також свідчить його процесуальна поведінка щодо зміни його показів, а саме повідомлення різних обставин «спрацювання» гранати під час проведення з останнім слідчого експерименту з участю захисника та під час його допиту безпосередньо в суді.

Замах на умисне вбивство двох або більше осіб можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчить про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість та неминучість настання смерті осіб, і бажав настання смерті особам, однак летальний наслідок не настав з незалежних від нього обставин.

Таким чином, суд аналізуючи вищевикладені докази, приходить до висновку, що обвинувачений маючи життєвий та військовий досвід, у тому числі щодо поводження з вибуховими пристроями, привів гранату у бойову готовність та з мотивів уникнення негативних наслідків для себе у вигляді можливого притягнення до відповідальності за перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння цілеспрямовано кинув у передню частину салону автомобіля, де знаходилися потерпілі, зазначену гранату, що і свідчить про наявність у нього умислу саме на вчинення умисного вбивства двох осіб.

Суд, оцінюючи докази, вважає, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людей і бажав їх настання, а тому діяв з прямим умислом на умисне вбивство двох осіб, а саме потерпілих, про що свідчить, спрямованість дій винного: спосіб та знаряддя злочину, яким безсумнівно з врахуванням місця вчинення злочину – передня частина салону автомобіля під час його руху, де перебували потерпілі, може бути заподіяна смерть людини, характер заподіяних потерпілим ушкоджень – ушкодження та фізичний біль завдані останнім внаслідок вибуху, також поведінка обвинуваченого під час вчинення злочину і після.

Разом з цим обвинувачений, маючи умисел на умисне вбивство двох осіб, не зміг його закінчити з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілим ОСОБА_29 граната була відкинута на сходинку автомобіля і останній максимально нахилився та закрив собою потерпілого ОСОБА_11 , також у салоні автомобіля було відчинено вікно, що зменшило силу вибухової хвилі у просторі, а потерпілий ОСОБА_39 зупинив автомобіль і вчинив всі дії необхідні для надання першої допомоги ОСОБА_17 , т.б. професійні дії потерпілих та своєчасно надана перша медична допомога останнім, запобігли настанню тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілих.

З врахуванням вищевикладених доказів, суд також приходить до висновку про відсутність підстав застосування ст.43-1 КК України при оцінці дій обвинуваченого за ст.263 ч.1 КК України з наступних підстав.

Статтею 43-1 КК України передбачено, що не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров`ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв`язку з цим майна. Не вважається виконанням обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу.

З вищедосліджених доказів вбачається, що ОСОБА_7 здійснив незаконне без передбаченого законом дозволу придбання та зберігання бойового припасу, а саме виявив у дворі подвір`я ручну оборонну осколкову гранату типу Ф-1 споряджену запалом УЗРГМ, яка відноситься до категорії бойових припасів та почав її з собою носити до 15 серпня 2024 року, доки не привів її в дію шляхом підриву при слідуванні в автомобілі з військовослужбовцями Збройних сил України. Таким чином, він застосував зазначений бойовий припас не під час виконання обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України і не проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України під час виконання бойових завдань, а проти інших осіб – військовослужбовців Збройних Сил України, т.б. його дії створили загрозу для життя інших людей і не були необхідними для досягнення значної суспільно корисної мети.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що його дії щодо незаконного без передбаченого законом дозволу придбання та зберігання бойового припасу - ручної оборонної осколкової гранати типу Ф-1 спорядженої запалом УЗРГМ, які закінчилися приведенням її в дію шляхом підриву при слідуванні в автомобілі з військовослужбовцями Збройних сил України є суспільно небезпечними і не були вчинені у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки збройної агресії російської федерації з метою охорони суспільних інтересів та інтересів держави в умовах, коли небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами. Крім того, ОСОБА_7 є військовослужбовцем Збройних Сил України, т.б. особою якій для виконання обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України для забезпечення виконання бойових завдань видається у визначений законом спосіб зброя та бойові припаси, і ані 15.08.2024, ані напередодні він не виконував бойові завдання, під час яких міг би використовувати зброю та бойові припаси.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю та знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

З врахуванням наведеного, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, а його умисні дії, які виразилися у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфікованими за ч.1 ст. 263 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які виразилися у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, правильно кваліфікованими за ч.2 ст. 15 п. 1 ч.2 ст. 115 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, враховує тяжкість скоєного; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває з 2023 року під наглядом у лікаря нарколога з діагнозом – розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю; є учасником бойових дій, задовільно характеризується за місцем проживання, негативно характеризується за місцем проходження військової служби, обставини, що обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, позицію потерпілих висловлену в суді, і вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, пов`язане з його ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі у межах строків, визначених санкціями статей Кримінального кодексу України, з застосуванням положень ст.70 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням обставин справи та особистості обвинуваченого, суд вважає необхідним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого залишити без змін до набрання вироком законної сили, з врахуванням положень глави 18 КПК України, для запобігання існуючим ризикам переховування від суду з метою уникнення відбуття покарання за вчинення кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню в тому числі подальшому виконанню вироку, вчинення останнім нового кримінального правопорушення.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи по кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого в повному обсязі.

У відповідності до ст. 100 КПК України, речові докази по справі – металеві осколки та предмет схожий на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ, змив з предмету схожого на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ, змив речовини бурого кольору, змив з пластикової накладки передньої пасажирської двері, контрольний зразок марлевого тампону, змив з внутрішньої задньої правої бічної двері з ручки, змив з керма, змив з куліси перемикання передач, змив з внутрішньої ручки передньої пасажирської двері, зразок крові ОСОБА_7 , які знаходяться у камері схову речових доказів ВП №2 Краматорського РУП ГУНП у Донецькій області, суд вважає необхідним знищити, автомобіль VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на штраф майданчику при Краматорському РУП ГУНП в Донецькій області суд вважає необхідним повернути власнику (користувачу).

У відповідності до ст. 174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2024 з автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на штраф майданчику при Краматорському РУП ГУНП в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371,374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 263 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 15 п. 1 ч.2 ст. 115 КК України у виді десяти років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у виді дванадцяти років шести місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з 15.09.2026 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_7 під вартою у зв`язку з застосованим запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою з 17.08.2024 року по 15.09.2026 року включно.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати ДНДЕКЦ МВС в Донецькій області при проведенні вибухово-технічної експертизи у сумі 7572 (семи тисяч п`ятсот семи десяти двох) гривень 80 копійок.

Речові докази:

-металеві осколки та предмет, схожий на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ, змив з предмету схожого на запобіжний важіль від запалу УЗРГМ, змив речовини бурого кольору, змив з пластикової накладки передньої пасажирської двері, контрольний зразок марлевого тампону, змив з внутрішньої задньої правої бічної двері з ручки, змив з керма, змив з куліси перемикання передач, змив з внутрішньої ручки передньої пасажирської двері, зразок крові ОСОБА_7 , які знаходяться у камері схову речових доказів ВП №2 Краматорського РУП ГУНП у Донецькій області, - знищити;

-автомобіль VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на штраф майданчику при Краматорському РУП ГУНП в Донецькій області, - повернути користувачу, ОСОБА_40 .

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2024, з автомобіля VOLSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на штраф майданчику при Краматорському РУП ГУНП в Донецькій області та повернути його користувачу ОСОБА_41 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд м. Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2