Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №127/23446/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/23446/26

Провадження № 23-з/801/49/26

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького апеляційного суду Стадника І. М., заявлений у справі про адміністративне правопорушення № 127/23446/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

Встановив:

На розгляді у Вінницькому апеляційному суді перебуває справа про адміністративне правопорушення № 127/23446/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2026 року.

15 вересня 2026 року через електронний кабінет ЄСІКС представником ОСОБА_1 – адвокатом Пудкалюк К.О. подано заяву про відвід судді Стадника І.М., що здійснює розгляд справи.

Заява мотивована тим, що з аналізу рішень винесених суддею Стадником І.М. прослідковується чітка позиція судді щодо подібного роду справ. Зокрема підхід є системно обмежувальним щодо застосування ст. 173-2 КУпАП та інституту обмежувального припису. Підхід судді є системно суворим щодо оцінки доказів вини особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, за наявності таких обставин, суддею фактично сформовано сталий підхід до оцінки доказів саме у справах про домашнє насильство, відповідно до якого спірні або недостатньо підтверджені обставини систематично трактуються не на користь особи, яка звернулася із заявою про домашнє насильство. Таким чином, суддею фактично сформовано сталий підхід до оцінки доказів та обставин саме у справах про домашнє насильство, відповідно до якого за наявності сумнівів щодо характеру конфлікту, суперечностей у показаннях або недостатньої, на думку суду, доказової бази такі обставини трактуються на користь особи, щодо якої ставиться питання про відповідальність або застосування заходів захисту.

Перевіривши доводи заявленого відводу, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до висновку про відсутність підстав, які виключають участь судді Стадника І. М. у розгляді даної справи, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Таким чином, з метою забезпечення виконання вищезазначених положень КУпАП, оскільки норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, який розглядає справу, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та при вирішенні питання про відвід судді керуватися положеннями Параграфу 6 КПК України, який встановлює підстави та порядок відводу судді від участі у кримінальному провадженні.

Вичерпний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, встановлений ст. 75 КПК України. До таких обставин відносяться випадки, коли суддя є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; суддя брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо суддя особисто, його близькі родичі чи члени сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості; у випадку встановлення порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

В рішенні Європейського суду у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року) зазначено, що наявність безсторонності має визначатися (з огляду на п. 1 ст. 6 Конвенції) за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд загалом та його склад зокрема відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають відносини, які розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). Безсторонність суду визнається, поки не надано доказів протилежного (рішення «Ветштайн проти Швейцарії»).

Для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви Цимбалюка Ю.В. про відвід судді Стадника І.М. судом апеляційної інстанції не було встановлено, в чому саме полягає упереджене ставлення судді Стадника І.М. до розгляду цієї справи.

Фактично представник ОСОБА_1 – адвокат Пудкалюк К. О., обґрунтовує заявлений відвід виключно власним суб`єктивним сприйняттям прийнятих суддею Стадником І. М. судових рішень в інших справах цієї категорії.

Водночас апеляційний суд зазначає, що сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, його рішеннями в інших справах чи висловленою ним публічно правовою позицією щодо певного юридичного питання не свідчить про наявність обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, та відповідно не є підставою для його відводу.

Велика Палата в ухвалі від 09 вересня 2026 року у справі №990/35/26 підкреслила, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

У цій справі представником Цимбалюка Ю. В. таких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Стадника І. М., не надано. Наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди з правовими висновками судді, зробленими ним в інших справах, що відповідно до наведених вище положень та правових позицій Верховного Суду не є самостійною підставою для його відводу.

Таким чином Цимбалюком Ю. В. не наведені мотиви, які б свідчили про неможливість розгляду суддею Стадником І. М. справи про адміністративне правопорушення відносно нього, оскільки вказані заявником обставини не свідчать про упередженість судді та не є такими, що свідчать про сумнів в її об`єктивності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького апеляційного суду Стадника І.М. у справі про адміністративне правопорушення № 127/23446/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська