Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №130/3865/13-п — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/3865/13-п

Провадження № 33/801/989/2026

Категорія: 147

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Мотальової-Кравець В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 36,54 грн.

07 вересня 2026 року адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та скасувати указану постанову.

В обґрунтування доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. указує, що розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови останній не отримував, відтак строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наведені доводи для поновлення строку, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Відтак законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання її копії.

Згідно зі ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З інформації, наданої Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області (супровідний лист № Е-188/26-Вих від 10 вересня 2026 року) установлено, що відповідно до Акту № 3 «Про вилучення для знищення справ, не внесених до Національного архівного фонду», схваленого Експертною комісією Архівного відділу Жмеринської райдержадміністрації (протокол № 5 від 28 жовтня 2021 року), погодженого ЕПК Державного архіву Вінницької області (протокол № 16 від 05 листопада 2021 року) та затвердженого головою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 15 листопада 2021, справу про адміністративне правопорушення № 130/3865/13-п знищено. Оригінал судового рішення (постанови) від 26 лютого 2014 року знаходиться в архівній справі.

Відтак апеляційний суд фактично позбавлений можливості перевірити матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас з тексу постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 , наявної в Єдиному реєстрі судових рішень, що є у загальному доступі, установлено, що 08 січня 2014 року, 21 січня 2014 року, 04 лютого 2014 року, 12 лютого 2014 року ОСОБА_1 викликався в судове засідання, проте на адресу суду поверталися повідомлення, що він за указаною адресою не проживає, в зв`язку з чим до останнього був застосований привід.

Відповідно до рапорту надісланого на адресу суду інспектором ВДАІ Жмеринського РВ УМВС Устименко О. П., якому було доручено виконання приводу ОСОБА_1 , останній ним був повідомлений про судове засідання на 26 лютого 2014 року. Згідно довідки КП «Жмеринкакомунсервіс» від 04 лютого 2014 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса, яка записана в протоколі.

26 лютого 2014 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явився. Заперечень до протоколу, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки: «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» (постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Указане свідчить про те, що суд першої інстанції виконав покладений на нього обов`язок щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце судового розгляду.

Водночас факт повернення поштового відправлення із зазначеною відміткою підтверджує, що саме ОСОБА_1 не забезпечив належного отримання кореспонденції за указаною ним адресою.

Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений місцевим судом про дату, час та місце судового розгляду, тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.

Відтак причини пропуску строку на апеляційне оскарження, якими адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду є неповажними.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що з часу ухвалення оскаржуваного судового рішення минуло понад дванадцять років і протягом цього часу ОСОБА_1 або його представник не зверталися до суду за інформацією щодо стану розгляду справи.

Ба більше, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року у справі № 18986/06 зроблено висновок, що:

«сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Недбале ставлення особи до своїх процесуальних прав та обов`язків, зокрема небажання або ухилення від отримання поштових відправлень, не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правом на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, скаржник розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У рішенні ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Апеляційний суд констатує, що звертаючись з апеляційною скаргою поза встановленим законом процесуальним строком адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених обставин не навела достатніх доводів для поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, тому у його поновленні слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП – повернути особі, яка її подала

Керуючись статтею 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити адвокату Мотальовій-Кравець В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року.

Апеляційну скаргу адвоката Мотальової-Кравець В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ