Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №607/15074/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 Справа №607/15074/26 Провадження №2/607/6486/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі – ТОВ «СВЕА ФІНАНС», товариство, позивач), через свого представника Паладич Аліну Олександрівну, 09.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5565203 від 27.05.2025 у розмірі 42204,53 гривні.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 27.05.2025 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5565203 на суму 2000 грн (далі – кредитний договір) та 03.06.2025 сторони уклали додатковий договір до вищезазначеного Договору, згідно з яким відповідачу було надано додаткові кошти у сумі 9000 грн.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась загальна заборгованість на суму 42204,53 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту – 10999,99 грн; заборгованість за відсотками – 25704,54 грн; пеня, штраф – 5500,00 грн.

TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 23.02.2026 уклали Договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 14.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 06.08.2026 об 11 год 50 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено на 15.09.2026 на 10 год 25 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 10 год 40 хв 16.09.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 27.05.2025 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5565203, відповідно до умов якого сума кредиту становить 2000 грн та надається на строк 360 днів (п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору, за ним Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього Договору (п. п. 1.4.1 договору).

Згідно з п. 1.1 укладення Кредитного договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету.

Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 78154.

Перерахування коштів за договором № 5565203 від 27.05.2025 в сумі 2000 гривень на ЕПЗ номер 4314140208756707, підтверджується інформацією, наданою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20260223-580 від 23.02.2026.

03.06.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору № 5565203 про надання коштів на умовах споживчого кредиту,відповідно до умов якого сума кредиту становить 9000 грн, строк кредитування та періодичність сплати платежів залишаються незмінними. Вказаний додатковий договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 36484.

Перерахування коштів в сумі 9000 гривень на ЕПЗ номер 4314140208756707, підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 1-2302 від 23.02.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора за Договором № 5565203 від 27.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 23.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає в загальній сумі 42204,53 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10999,99 грн; заборгованість за відсотками – 25704,54 грн; штрафні санкції – 5500,00 грн.

TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 23.02.2026 уклали Договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) відступає (передає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (Фактор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, в порядку та у строки, встановлені цим Договором (п. 2.1 договору факторингу).

Згідно із п. 2.2 Договору факторингу загальний розмір заборгованостей складає 44 453 276,56 грн (сорок чотири мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят шість) гривень 56 коп, згідно з реєстром боржників, який складається Сторонами у формі електронного документа.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 3 648 000,40 грн (три мільйони шістсот сорок вісім тисяч) гривень 40 коп.

Фактор сплачує Клієнту Фінансування, шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього Договору, на рахунок Клієнта, вказаних в розділі 15 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами цього Договору. Оплата вважається здійснюється в момент зарахування на рахунок Клієнта, вказаний в Розділі 15 цього Договору, грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього Договору (п. 4.3 договору факторингу).

Згідно з п. п. 3.1.3 Договору факторингу права Вимоги переходять до Фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 4.1 Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Згідно з платіжною інструкцією № 10305 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 3 648 000,40 грн (три мільйони шістсот сорок вісім тисяч) гривень 40 коп, призначення платежу – оплата фінансування зг. Договору факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5565203 від 27.05.2025, загальна сума заборгованості 42204,53 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 10999,99 грн; заборгованість за відсотками – 25704,54 грн; пеня, штраф – 5500,00 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно із частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 27.05.2025 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5565203, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн на строк 360 днів, та 03.06.2025 – додатковий договір,відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит ще 9000 грн, строк кредитування та періодичність сплати платежів залишаються незмінними.

Кошти в загальному розмірі 11000 грн зараховані на рахунок відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 23.02.2026 заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 10999,99 грн; заборгованість за відсотками – 25704,54 грн., що разом складає 36704,53 грн.

Право вимоги до боржника за кредитним договором № 5565203 від 27.05.2025 перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 23.02.2026 № 01.02-5/26, що підтверджується змістом договору, Реєстром боржників до Договору факторингу та платіжною інструкцією на підтвердження оплати за договором.

За таких обставин судом установлено, що позивач набув права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, отриманим за кредитним договором № 5565203 від 27.05.2025, та відсотків за користування кредиту.

Разом із тим, як установлено з розрахунку заборгованості, відповідач 22.06.2025 сплатив 1100 грн комісії. У кредитному договорі первісний кредитор не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому сплачена відповідачем сума комісії підлягає зарахуванню в розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач не спростував заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5565203 від 27.05.2025 за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом у загальному розмірі 35604,53 грн, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позову та стягнення з відповідача 35604,53 грн заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені, штрафу у розмірі 5500,00 грн, оскільки вони нараховані в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому позов у частині їх стягнення до задоволення не підлягає.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 35604,53 грн із 42204,53 грн, що становить 84,36 %, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2246 грн (84,36 % від 2662,40 грн) гривень судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 35604,53 грн заборгованості за кредитним договором № 5565203 від 27.05.2025.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 2246 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Суддя Н. М. Сташків