Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №464/4825/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4825/26

пр.№ 2/464/3199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором №5321729 про надання кредиту від 24.01.2025 в розмірі 65000 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 25000 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту – 31500 грн; сума заборгованості за штрафом - 8500 грн.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 24.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5321729 в електронній формі. На підставі цього договору, кредитна установа надала відповідачу кредит в розмірі 25000 грн. Строк кредиту 345 днів. Стандартна процента ставка 0,0010%, річні відсотки становлять 0,00 % з нарахуванням комісії та можливих штрафних санкцій у випадку неналежного виконання договору. Кредитна установа свої зобов`язання за договором виконала в повному обсязі. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та комісії у строк, вказаних у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання. 27.06.2025 між первісним кредитором та позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25. Відповідно до додатку 1 (реєстр божників) зазначеного договору факторингу ТОВ «МІЛОАН» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «МІЛОАН», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «МІЛОАН» за договором №5321729від 24.01.2025. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі розмірі 65000 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 25000 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту – 31500 грн; сума заборгованості за штрафом - 8500 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути примусово і відшкодувати понесені судові витрати.

Матеріали позову надійшли 02.07.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 07.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачу строк останній правом на подання відзиву не скористався.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Встановлено, що 24.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5321729 в електронній формі. На підставі цього договору, кредитна установа надала відповідачу кредит в розмірі 25000 грн. Строк кредиту 345 днів. Стандартна процента ставка 0,0010%, річні відсотки становлять 0,00 % з нарахуванням комісії та можливих штрафних санкцій у випадку неналежного виконання договору.

27.06.2025 між первісним кредитором та позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25.

Відповідно до додатку 1 (реєстр божників) зазначеного договору факторингу ТОВ «МІЛОАН» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «МІЛОАН», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «МІЛОАН» за договором №5321729від 24.01.2025.

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 65 000 грн.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Свеа Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що були укладені між первісним кредитором та відповідачем.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положеньст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом, а саме: не здійснює платежі. Розмір заборгованості по тілу кредиту та відсотках за кредитним договором розрахований обґрунтовано, будь-яких заперечень з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що розмір нарахованої заборгованості за договором кредиту №5321729від 24.01.2025 по тілу кредиту в сумі 25000 грн, які відповідачем не спростовані, слід стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача за вказаним договором штраф в розмірі 8500 грн, які на переконання суду задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

З позовних вимог позивача випливає, що слід застосувати спеціальну норму права, якою є Закон України «Про споживче кредитування», п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону». Тобто неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки з цієї дати така заборона відсутня.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин слід дійти висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої пені в розмірі 8500 грн за договором кредиту №5321729від 24.01.2025.

Окрім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію за обслуговування кредиту в розмірі 31500 грн за вказаним договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за обслуговування кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 31500 грн за договором №5321729від 24.01.2025 такожзадоволенню не підлягає.

Отже, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №5321729від 24.01.2025 в розмірі 25000 грн (тіло кредиту).У задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 8500 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 31500 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (38,46%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1024 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №5321729від 24.01.2025 про надання кредиту в сумі 25000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості по штрафу та за комісією – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати в розмірі 1024 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Олена ГОРБАНЬ