Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №452/2106/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2106/26

Провадження № 1-кп/452/386/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141290000123 від 08 квітня 2026 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, громадянина України, українця, що має середню спеціальну освіту, не одруженого, дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

по обвинуваченню в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 07 квітня 2026 року приблизно о 21 год. 55 хв., перебуваючи в салоні пасажирського вагону №1 електропоїзда №6027, сполученням «Львів-Сянки», неподалік зупиночного пункту «Підгайчики», який розташований на 39 кілометрі залізно-дорожнього сполучення «Львів-Сянки» в с. Підгайчики Самбірського району Львівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4 , умисно наніс останньому множинні удари по обличчі та голові, внаслідок чого спричинив потерпілому струс головного мозку, забійну рану в ділянці нижньої повіки правого ока, забійну рану на переніссі, синець в ділянці правого ока, двобічні переломи стінок верхньощелепних пазух, перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи, серединний перелом твердого піднебіння, перелом медіальної та нижньої стінок правої орбіти, перелом кісток носа та носової перегородки з переходом на основу черепа - перелом крилоподібних відростків двобічно та малого крила клиноподібної кістки ліворуч, які згідно висновку експерта відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, викладені в обвинувальному акті та вироку суду.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 07 квітня 2026 року після 21 години повертався із м. Львів електропоїздом разом з другом додому, де голосно розмовляли та сміялися. ОСОБА_4 зробив їм зауваження, після чого у відповідь обвинувачений руками почав наносити потерпілому удари по обличчі та голові, від яких ОСОБА_4 впав на підлогу. В подальшому зрозумів, що зробив, та неодноразово вибачався перед потерпілим, а також протягом досудового розслідування та розгляду справи в суді добровільно сплатив йому 95000 грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат на лікування та за спричинену моральну шкоду. Крім того вказав, що у серпні 2026 року особисто перерахував 5000 грн. 00 коп. в якості допомоги Збройним Силам України.

Обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював час, місце, спосіб та інші обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у тому числі локалізацію, кількість, характер та механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 , у скоєному щиро покаявся, зазначив, що такого більше не вчинить, прохав суворо не карати та не позбавляти волі.

Суд вважає, що показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження, у тому числі потерпілий, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі потерпілий та обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 , який обмежено допитом обвинуваченого, а також вивченням даних, які характеризують його особу.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння потерпілому, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкий злочин.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, де характеризується позитивно, не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, проте зі слів має дохід від виконання робіт по найму, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не є особою пенсійного віку та не є особою з інвалідністю, загальний стан його здоров`я визнано задовільним, раніше не судимий.

З наданої досудової доповіді щодо ОСОБА_5 , складеної уповноваженою особою Самбірського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області, встановлено, що виправлення ОСОБА_5 з урахуванням даних, що характеризують його особу, способу його життя, середньої можливості вчинення повторного кримінального правопорушення, середнього рівня ймовірної небезпеки для суспільства, можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.

Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення шляхом добровільного повідомлення органу слідства і суду фактів, що мають істотне значення для з`ясування обставин його вчинення, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.

З урахуванням наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання, та за відсутності обставин, які обтяжують його, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, а також стан здоров`я, що він в цілому по матеріалах справи характеризується позитивно, враховуючи його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, відсутність вимог майнового характеру з боку потерпілої особи, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в мінімальних межах, передбачених санкцією частини статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_5 , дані про його особу, а також враховуючи думку прокурора та потерпілого, суд, керуючись ст.75 КК України, прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням на певний строк з покладенням на нього обов`язків, передбачених пп.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_5 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

До обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано захід забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби у період з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., термін дії якого було продовжено ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

Відповідно до стст.75,76 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням строком на 1 (один) рік, зобов`язавши періодично з`являтися для

реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, застосований відносно ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: ОСОБА_1