Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №335/9298/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9298/25 2/335/1575/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 09 травня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) був укладений електронний договір комплексного страхування майна №ZPС0NBR-23494S9. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 .

12 червня 2023 року із застрахованим майном відбулась страхова подія - залиття застрахованої квартири водою. Про дану подію, 14 червня 2023 року, комісією у складі голови правління ОСББ «Гарна оселя» Земцовою В.О. складено акт про залиття з якого вбачається, що затоплення відбулось через протікання каналізаційних стоків з каналізаційної труби ванної кімнати квартири АДРЕСА_2 .

Страхувальник за договором комплексного страхування майна № ZPС0NBR-23494S9 звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Дана заява була розглянута, залиття водою застрахованої квартири, визнано страховим випадком у зв`язку з чим, на підставі: кошторису відновлювального ремонту від 11.07.2023 року; страхового акту № ARX3736600 від 31.07.2023 року; розрахунку страхового відшкодування.

АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 8 929,06 грн., у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість та витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя по справі від 09.12.2025 року по справі №335/9298/25 позов ПАТ «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Відповідачки суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8929 грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Вознесенського районного суду міста Запоріжжя по справі №335/9298/25 від 16.02.2026 року заочне рішення Вознесенського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025 року скасовано, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам надано строк для надання заяв по суті.

02.03.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому Відповідачка вимоги позову не визнає та вказує на те, що акт №1 від 14.06.2023 не підписувала. Підпис, виконаний від її імені, є сфальсифікованим, оскільки 14.06.2023 остання не брала участі в огляді. Окрім того Відповідачка стверджує про те, що акт не містить результатів інструментального обстеження чи висновку профільного спеціаліста, а твердження про причину залиття є лише суб`єктивною думкою сантехніка, викликаного потерпілою стороною одноособово, що не може вважатися об`єктивним доказом технічної несправності саме в її квартирі. В самому акті не зазначено, чи стався розрив (якщо він взагалі був) на внутрішньоквартирній мережі, чи на загальнобудинковому стояку, за який відповідає ОСББ «Гарна оселя». За відсутності технічної експертизи Позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача (чи бездіяльністю) та завданою шкодою.

Окрім того, Позивач офіційно підтвердив відсутність у нього оригіналу цього Акту, а враховуючи, що Відповідачка заперечує факт підписання документа, у такому випадку копія Акта не може бути взята судом до уваги згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України.

Також Відповідачка зазначає про те, що на підтвердження розміру збитків Позивачем надано Кошторис відновлювального ремонту від 11.07.2023 на суму 8929,06 грн., проте на думку Відповідачки вказаний документ складений одноособово працівниками страхової компанії, який не має статус суб`єкта оціночної діяльності, а тому не може бути належним доказом реальної вартості збитків.

З посиланням на вказані обґрунтування Відповідачка у відзиві просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представником Позивача 18.03.2026 до суду подані додаткові пояснення, у яких щодо витребування у ПРАТ «СК «АРКС» оригіналу Акту від 14.06.2023 про залиття, вказано на те, що оригінал даного документа знаходиться у Страхувальника за договором комплексного страхування майна (АКЦЕПТ) №ZPC0NBR-23494S9 Оферти №274 від 10.01.2023 року ОСОБА_2 , у зв`язку з чим надати оригінал даного документи ПРАТ «СК «АРКС» не має можливості.

Щодо надання копій документів про кваліфікацію працівників працівники ПРАТ «СК «АРКС», які підписували Кошторис, Позивач вказує на те, що вказані працівники є користувачами програми ПК АВК – 5 («Автоматизований Випуск Кошторисів») — це провідна українська програма для автоматизації розрахунку вартості будівництва, ремонту та реконструкції, що відповідає вимогам ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та іншим галузевим стандартам. Вона дозволяє складати кошториси, акти виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) та графіки.

17.04.2026 Відповідачкою подані письмові заперечення, згідно якими остання вказує на те, що факт відсутності оригіналу Акту унеможливлює проведення експертизи оскільки Відповідачка не визнає факту підписання та позбавляє її можливості призначення почеркознавчої експертизи. Щодо твердження позивача про програму АВК – 5, то Відповідач зазначає про те, що наявність цієї програми не змінює наявність кваліфікованого свідоцтва оцінювача або статусу судового експерта.

Ухвалою суду від 20.04.2026 в задоволенні клопотання Відповідача про витребування оригіналів та додаткових письмових доказів відмовлено.

Представник позивача в судовому засідання 10.09.2026 позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка у судове повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує правову позицію, яка викладена у заявах по суті.

У судовому засіданні 10.09.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2026.

У судове засідання 15.09.2026 сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши думку представника позивача, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 09 травня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) був укладений електронний договір комплексного страхування майна № ZPС0NBR-23494S9. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 4.1. договору предметом даного Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном за п. 5.1 Договору, а також відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядженням майном, зазначеним у п.5.1. Договору, саме - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яким володіє, розпоряджується або користується страхувальник.

12 червня 2023 року сталося затоплення квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

14.06.2023 складено акт № 1 про залиття квартири АДРЕСА_1 , який складено головою правління ОСББ «Гарна оселя» Земцовою В.О. про те, що 12.06.2023 о 11-30 год. від мешканців квартири АДРЕСА_4 поступило повідомлення про залиття їх квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з чим було перекрито подачу холодної води на стояку у підвалі будинку. Після перекриття холодної види, через 15 хвилин залиття припинилося, але вода продовжувала капати зі стелі у ванній кімнаті та кухні. Було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , на предмет залиття та встановлено наступне: Квартира розташована на 4 поверсі 5-поверхового будинку, складається з 1 кімнати. Опис обсягу заподіяної шкоди: кухня 0,98 кв.м., в куті стіні, яка межує з санвузлом плями площею 0,9 х 0,97 та 0,3 х 0,37 кв.м. Санвузол 0,3 кв.м.: на стелі пляма площею 0,1 х 0,3 кв.м. Також на день обстеження встановлено, що під час залиття квартири АДРЕСА_4 речі не постраждали. В результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_2 виявлено, що причиною залиття є підтікання води з каналізаційної труби під ванною, з причин розгерметизації з`єднання труби під ванною. Таким чином, причиною залиття квартири АДРЕСА_4 є протікання каналізаційних стоків з каналізаційної труби ванної кімнати №139. Акт №1 від 14.06.2023 був складений за зовнішнім оглядом. Сума збитків актом не встановлено. При обстеженні були присутні: голова правління Земцова В.О., власник квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

В акті містяться підписи навпроти прізвищ вказаних вище осіб.

Згідно з відповіддю, наданою на запит суду від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 24.09.2025 року, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 з 01.09.2000 року по теперішній час.

Разом з цим, згідно з інформаційною довідкою №423397355 від 18.04.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_1 .

13 червня 2023 року страхувальник ОСОБА_2 звернулася до АТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку та надала всі необхідні документи.

На підставі цієї заяви та наданих документів АТ «СК «АРКС» було складено: кошторис відновлювального ремонту від 11.07.2023 року, страховий акт № АRХ3736600 від 31 липня 2023 року та розрахунок страхового відшкодування на загальну суму 8 929,06 грн.

01 серпня 2023 року ПАТ «СК «АРКС» на підставі страхового акту здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в сумі 8 929,06 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №990221 від 01.08.2023 року та додатком із переліком виплат до нього.

Згідно кошторису відновлювального ремонту від 11.07.2023, який підписано фахівцем відділу врегулювання складних та моторних збитків Департаменту врегулювання збитків АТ «СК «АРСК» Катериною РИЖЕЮ вартість відновлювального ремонту складає 8929,06 грн.

Згідно калькулятору визначення вартості виконання ремонтно-відновлювальних робіт вона складає 8929,06 грн. Вказаний документ складено ОСОБА_3 .

Відповідач вимоги позову не визнає та вказує на те, що акт від 14.06.2023 не підписувала, Позивачем не доведено її вини у залиття спірної квартири та причинно-наслідкового зв`язку, а документи (кошторис та калькуляція), які надані позивачем для підтвердження вартості страхового відшкодування, не є належними та допустимими доказами оскільки складені представниками Позивача, які не є ні експертами ні спеціалістами.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Згідно з ч.1 ст. 190 Житлового кодексу України (далі ЖК України) підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об`єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов`язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_1 .

В свою чергою статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Положеннями ст. 177 ЖК України встановлено, що громадяни, зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.

З огляду на вищенаведені норми законів, власники квартир мають обов`язок по забезпеченню схоронності належного їм на праві власності житла, санітарно-технічного та іншого обладнання своїх квартир, і у випадку пошкодження якого, якщо це стане причиною залиття квартир інших власників, вони несуть відповідальність за завдану шкоду.

Згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 року у справі №761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Аргумент представника Позивача про презумпцію вини не звільняє його від обов`язку довести причинний зв`язок між діями Відповідачів та шкодою.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 року у справі №329/382/19.

Варто зазначити, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2020 року у справі № 925/1478/16).

Як на підставу для виплати страхового відшкодування Позивач посилається на наявність страхового випадку, передбаченого договором, що підтверджується актом про залиття.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акту встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.

Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.

Однак, наданий Позивачем акт про залиття від 14.06.2023 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, оскільки зі змісту вказаного акту не вбачається жодних відомостей про залучення до складання акту фахівців з обслуговування внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання (каналізації).

Складання акту тільки головою ОСББ Правилами не передбачено, оскільки факт залиття фіксується актом комісійного обстеження квартири. Голова правління ОСББ, як посадова особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, не є тотожною комісії, яка відповідно до встановленого порядку має здійснювати обстеження та фіксацію наслідків залиття. При цьому Позивачем не надано жодних доказів того, що голова ОСББ має спеціальні технічні знання та відповідну кваліфікацію, необхідні для встановлення джерела протікання, технічного стану внутрішньобудинкових/ внутрішньоквартирних інженерних мереж, місця виникнення аварійної ситуації та причинно-наслідкового зв`язку між технічним станом таких мереж і пошкодженням майна.

Крім цього акт не містить технічного обґрунтування того, що джерело витоку знаходилося саме у межах внутрішньоквартирних мереж відповідача, не наведено обґрунтованого висновку щодо встановлення вини конкретної особи – Відповідачки.

Таким чином, зазначений акт не може вважатися належним та достатнім доказом причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою.

Надані позивачем до позовної заяви фотознімки з пошкодженням не є належними та допустимими доказами у справі, зокрема, факту залиття належної квартири саме з провини відповідача, оскільки не вказують на наявні та очевидні відомості щодо характеру залиття та його причини.

Також суд зазначає про те, що наданий Позивачем Кошторис відновлювального ремонту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , визначено вартість ремонту квартири позивача, а не підтверджено розмір завданої шкоди.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частина 6 вище вказаної статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, оскільки з наданих стороною Позивача доказів не можливо беззаперечно на підставі достатніх, належних та допустимих доказів установити, що саме з вини відповідачки заподіяна ця матеріальна шкода, в тому числі причинно-наслідковий зв`язку між діями та шкодою, вину відповідачки в цьому залитті, а також розмір завданої шкоди, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а виключно такими доказами обґрунтовано позовні вимоги, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог, як таких, що не доведені належними та допустимими доказами, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду складено та підписано 15.09.2026 року.

Суддя І.В. Новасардова