Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №308/2898/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2898/26

2/308/1533/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Зарева Н.І., за участі

секретаря судових засідань - Віраг Е.М.,

представника позивача - Буришин В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Служби у справах дітей Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 42858487, адреса: вул. Небесної Сотні, 4, м. Ужгород Закарпатської області,

про поновлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Буришин В.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про поновлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 травня 2014 року заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 як батька дитини та ОСОБА_4 як матір дитини було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом також було призначено опікуном дитини її бабусю - ОСОБА_1 , 1954 року народження. Підставами для позбавлення позивача батьківських прав стали відсутність у позивача роботи, ненадання матеріальної допомоги дитині, ведення аморального способу життя, ухиляння від обов`язків з виховання дитини.

Усвідомивши хибність своєї поведінки, зрозумівши справжній сенс свого життя, позивач змінив свою колишню поведінку та став на шлях виправлення. Зокрема, з 2018 року позивач перестав зловживати алкоголем, влаштувався на роботу, почав отримувати грошові доходи, розпочав опікуватись членами своєї родини (дитиною ОСОБА_5 та опікуном дитини та своєю матір`ю ОСОБА_1 ). За короткий час така поведінка позивача дала позитивні результати. Він зайнявся облаштуванням помешкання, здійснив поточний ремонт, активно ходив на різноманітні підробітки за спеціальністю і не тільки, що швидко почало приносити рівень доходів, достатній для належного догляду та утримання всіх його членів сім`ї в тому числі й дитини. Позивач почав приймати активну участь у вихованні дочки, почав контролювати та допомагати їй з навчанням, почав проводити багато часу з дочкою разом. Стосунки батька та дитини швидко налагодились, адже ,як згодом зрозумів позивач, дитина вже давно чекала на опіку батька та дуже переживала з цього приводу. Наразі стосунки батька та дитини є вкрай тісними, грунтуються на почуттях любові та поваги один до одного, на спільному вирішенні багатьох питань їхнього життя (фінанси, навчання, побут, відпочинок, догляд тощо). На теперішній час донька навчається у Львівському медичному фаховому коледжі «Монада» за спеціальністю Фармація. Необхідні витрати, пов`язані з навчальним процесом, покриває позивач. На сьогодні батько живе інтересами своєї доньки та ставить її потреби в пріоритет.

У червні 2025 року позивача було мобілізовано на військову службу з метою відсічі збройній агресії РФ щодо України. Однак, це не заважає батькові майже щодня спілкуватись з донькою та й надалі спільно вирішувати сімейно-побутові питання сім`ї. За час нещодавньої відпустки позивачу вдалося вирішити багато невідкладних питань побутового характеру та увесь час провести поруч з дитиною.

Таким чином, обставини, які слугували підставою для позбавлення позивача батьківських прав перестали існувати. Позивач активно та всебічно виконує свої батьківські обов`язки щодо дитини і така ситуація є бажаною для них обох.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Враховуючи повне визнання позову відповідачем, просив суд ухвалити рішення у справі в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила обставини виконання позивачем з 2018 року батьківських обов`язків стосовно дитини, зазначила, що визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Представник Служби у справах дітей Ужгородської міської ради подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій просить також при вирішенні справи врахувати наданий службою висновок про доцільність поновлення батьківських прав позивача щодо його неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.05.2014 у справі № 308/6181/14-ц позовну заяву ОСОБА_1., подану в інтересах ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволено, ухвалено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_1 її опікуном.

Відповідно до копії повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01 серпня 2012 рок,у відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зроблено актовий запис № 149 народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

З виитягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» серії ФОВА-005541857 від 02.02.2026 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви № 1064 від 09 червня 2025 року, ОСОБА_1 підтверджує той факт, що її син ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 та систематично здійснює повне її фінансове утримання, так як ОСОБА_1 є пенсіонеркою згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , у зв`язку з чим не має фінансової та матеріальної змоги утримувати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про доцільність поновлення батьківських прав № 944/17/01-13 26.06.2026, позивач переосмислив свою поведінку та ставлення до виконання батьківських обов`язків, усунув причини, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав, змінив спосіб життя, працевлаштувався, налагодив побутові умови та припинив зловживання алкогольними напоями. Починаючи з 2018 року ОСОБА_2 бере участь у вихованні дитини, підтримує з нею сталий емоційний зв`язок, цікавиться її навчанням, станом здоров`я та загальним розвитком, а також забезпечує необхідну моральну підтримку. Також встановлено, що ОСОБА_2 на постійній основі надає матеріальну допомогу на утримання дитини, здійснює грошові перекази на користь дитини, покриває її витрати на навчання та повністю забезпечує повсякденні потреби дитини. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ужгородської міської ради була присутня сама дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила про відновлення повноцінних взаємовідносин із батьком, наявність між ними довірливих, теплих та близьких стосунків, а також підтвердила його постійну участь у її житті, вихованні та матеріальному забезпеченні. Дані обставини підтвердила присутня на засіданні комісії опікун дитини - ОСОБА_1 , яка додатково зазначила, що на теперішній час ОСОБА_2 належним чином виконує батьківські обов`язки, проявляє відповідальне ставлення до виховання дитини, підтримує постійний контакт із нею та забезпечує необхідну моральну й матеріальну підтримку, вважає, що відновлення батьківських прав батька дитини відповідатиме інтересам її онуки ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 визнає повністю та не заперечує проти задоволення позову, що на її переконання якнайкраще забезпечить інтереси дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої, четвертої статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із частинами першою, третьою статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Конвенція про права дитини ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року в справі «М.С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», пункт 52).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 466/5767/18 (провадження № 61-20485св19) вказано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 484/920/18 (провадження № 61-6992св20) вказано, що сім`я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім`ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім`я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв`язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. При розгляді позовів батьків про передачу їм дитини іншими особами, від яких вони мають право вимагати її повернення, суд бере до уваги, зокрема, можливість батьків забезпечити належне виховання дитини, характер їхніх взаємовідносин з нею, прихильність дитини до осіб, у яких вона перебуває, й інші конкретні обставини справи. При цьому, суд враховує, хто з зацікавлених осіб виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожної з осіб, особисті якості сторін, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані однієї з осіб сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. У будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітньої дитини.

Позовні вимоги про поновлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ґрунтуються на зміні його поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав (частина 4 статті 169 СК України).

Судом встановлено, що позивач, якого рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2014 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, істотно змінив свою поведінку, змінилися також і обставини, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав. На тепер позивач фактично виконує батьківські обов`язки в повній мірі стосовно своєї доньки ОСОБА_5 , займається її вихованням, активно спілкується з донькою, надає їй матеріальну допомогу та забезпечує фінансові витрати на її утримання та навчання, що позитивно впливає на її фізичний та духовний розвиток та найкраим чином відповідає інтересам дитини.

Взявши до уваги всі встановлені судом обставини, які підтверджуються дослідженими у ході розгляду справи доказами, враховуючи висновок органу у справах захисту дітей про доцільність поновлення батьківських прав позивача щодо його неповнолітньої доньки, безумовну пріорітетність батьків у вихованні дитини перед іншими родичами (бабусями, дідусями, тітками, дядьками тощо) та третіми особами, закріплену в ст. ст. 15, 150, 151, 163 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 7, 150, 152, 164, 166 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити батьківські права ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його оголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. І. Зарева