Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №515/866/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Суд: Татарбунарський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №515/866/26

Суддя: Олійник К. І.

Справа № 515/866/26

Провадження № 2/515/1472/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Чумаченко Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надміру виплачену пенсію у розмірі 1 354,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 18.10.2020 та отримує соціальну пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Згідно з розпорядженням від 25.02.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 в результаті перерахунку «Індексація заробітку» складав 3 038,00 грн (гарантована мінімальна виплата непрацюючим пенсіонерам при неповному страховому стажі), у тому числі: 52,86 грн - основної розмір пенсії при неповному стажі, 2 308,14 грн - доплата до мінімальної пенсії (2 631,00 грн), 677,00 грн - доплата на індексації заробітної плати при неповному страховому стажі.

У грудні 2025 року при опрацюванні списків працюючих пенсіонерів був встановлений факт працевлаштування ОСОБА_1 01.10.2025.

У результаті перерахунку пенсії у зв`язку з працевлаштуванням розмір пенсії з 01.10.2025 склав 2 361,00 грн (розпорядження/перерахунок від 21.11.2025).

Таким чином, у зв`язку з працевлаштуванням, 01.10.2025 ОСОБА_1 втратив право на доплату до гарантованої мінімальної пенсійної виплати непрацюючій особі у розмірі 677,00 грн. Отже, по о/р НОМЕР_1 за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 виникла переплата пенсії в сумі 1354,00 грн у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування, тому Головним управлінням було прийнято рішення № 4456 від 10.12.2025 про прийняття переплати на облік, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 10.12.2025 № 1500-0404-8/199168.

Станом на теперішній час переплата не погашена, згоди на утримання переплати не отримано. Відповідачем було отримано нараховані суми пенсійної виплати за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 в розмірі 1354 грн. 00 коп., які підлягають поверненню. Протоколом перерахунку за період 01.10.2025 по 31.11.2025 обраховано суму боргу відповідача, яка становить 1 354,00 грн. Про необхідність відшкодування якої Відповідача повідомлено 11.12.2025 № 1500- 0404-8/199168. Також цим листом Відповідача повідомлено про способи добровільного погашення заборгованості однак станом на день подання позову зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили.

Рух справи

19 травня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

20 травня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу копії ухвали.

02 червня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

У червні 2026 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року.

ОСОБА_1 не скористався правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію по інвалідності.

Позивачем, у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 про працевлаштування, прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №4456 від 10 жовтня 2025 року. У вказаному рішенні встановлено, що сума переплати становить 1 354,00 грн й утворилась за період з 01 жовтня по 30 листопада 2025 року (а.с.7).

11 грудня 2025 року ГУ ПФ України в Одеській області надіслало на адресу ОСОБА_1 лист за вих. № 1500-0404-8/199168, в якому останньому запропоновано надати згоду на утримання переплати з пенсії або повернути суму переплати пенсії на рахунок Пенсійного фонду України, в сумі 1 354,00 грн за період з 01 жовтня по 30 листопада 2025 року (а.с.13).

Відповідно до копії протоколу розрахунку боргу ОСОБА_1 за період з 01 жовтня по 31 грудня 2025 року (індивідуальний перерахунок) переплата становить 1 354,00 грн (а.с.15).

Відповідно до відомостей зі скріншоту з Підсистеми «Призначення та виплата пенсій» вбачається запис про те, що ОСОБА_1 працює за договором ЦПХ.

Станом на дату ухвалення рішення переплата не погашена та згоди на утримання переплати від ОСОБА_1 не отримано.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 3 частини другої статті 16 цього Закону передбачено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Приписами статей 1, 14 Закону визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Підприємства, установи і організації (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно із статтею 15 - платниками страхових внесків.

Відповідно до положень статті 102 Закону «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, у разі працевлаштування / звільнення особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування / звільнення надається органу, що призначає пенсію, заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3), та за відсутності в органу, що призначає пенсію, документів, які підтверджують факт працевлаштування / звільнення, документи, які підтверджують, що особа працює/ не працює, зазначені у пункті 2.21 цього розділу.

Згідно з абзацом другим пункту пунктом 2.21 цього Порядку, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених сум пенсій, є допущення зловживань з боку пенсіонера (зокрема, неповідомлення про працевлаштування, реєстрацію як фізична особа-підприємець) або подання страхувальником недостовірних даних, що призвело до виплати сум пенсії в більшому розмірі, ніж потрібно було.

Позивачем, га підтвердження доводів щодо працевлаштування відповідача надано скріншот з Підсистеми «Призначення та виплата пенсій», де є запис про те, що ОСОБА_1 працює за договором цивільно-правового характеру.

Жодних інших доказів, щодо факту працевлаштування відповідача, суду не надано.

Таким чином, суду не надано жодних доказів працевлаштування відповідача.

Разом з цим, суд враховує наступне.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що цивільно-правові угоди регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові договори регулюються Кодексом законів про працю України.

Цивільно-правові договори укладаються про виконання певної роботи, яку працівник виконує самостійно і вичерпуються виконаною роботою (послугою, продукцією), тож цивільно-правовий договір розрахований на однократне застосування.

Основними ознаками цивільно-правового договору (угоди) є: - суб`єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; - предмет договору - результат виконання робіт; - правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються на виконавця робіт за договором; - відносини між сторонами наказами не регулюються; - учасник угоди сам регулює процес виконання робіт; - оплата праці здійснюється на підставі акта виконаних робіт; - правові відносини регулюються нормами цивільного права.

За зобов`язаннями, які виникають із цивільно-правових угод не сплачуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та не заноситься запис до трудової книжки про прийняття на роботу.

Таким чином, припускаючи, що відповідач уклав цивільно-правовий договір з надання якихось послуг, суду не надано доказів, що останній входить до будь-якого складу трудового колективу працівників та підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, тому Головне управління пенсійного фонду дійшло помилкового висновку про працевлаштування відповідача, як підставу повернення раніше виплачених сум пенсії.

До того ж, зловживання пенсіонера може проявлятися у поданні ним органу Пенсійного фонду завідомо недостовірних відомостей із метою отримання пенсійних виплат у розмірі більшому від того, що передбачений Законом, однак при розгляді цієї справи таких обставин не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що доказів того, що відповідач був прийнятий на роботу (працевлаштований), надавав будь-які послуги та отримував заробітну плату або будь-які інші фінансові виплати, матеріали справи не містять, а позивачем при прийнятті рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №4456 від 10 жовтня 2025 року не було перевірено ці обставини та не доведено наявності підстав для прийняття рішення, що позбавляє особу на гарантоване пенсійне забезпечення.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено факту безпідставності отримання пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим відповідно до статті 1212 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду справи

Зважаючи на те, що наданими позивачем доказами не підтверджується ні факт працевлаштування відповідача, ні факт зловживання ним своїми правами чи обов`язками, ні факт подачі ним недостовірних даних до ПФУ, які призвели до надмірної виплати останньому пенсії, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Зважаючи, що позовні вимоги ГК ПФУ в Одеській області залишено без задоволення, то суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя К. І. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua