Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №509/1633/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1633/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу № 509/1633/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №630522429 у розмірі 86472,72 грн. та суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.12.2013 року ОСОБА_2 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630522429. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 86472,72 грн., з яких: 63720,42 грн. – прострочене тіло кредиту, 22752,30 грн. – відсотки за користування кредитом та судові витрати.

З огляду на те, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.04.2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.07.2025 року у цивільній справі № 509/1633/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором 630522429, у розмірі 86472 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 72 коп., з яких: 63720,42 грн. – прострочене тіло кредиту, 22752,30 грн. – відсотки за користування кредитом, та судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

15.08.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява представника відповідача адвоката Попової О.А. про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.07.2025 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.08.2025 року заяву відповідача задоволено. Скасовано заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.07.2025 року у цивільній справі № 509/1633/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Цивільну справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.06.2026 року прийнято цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до свого провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.07.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову, у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази укладення ОСОБА_2 кредитного договору №630522429 від 29.12.2013 року, розмір заборгованості за кредитним договором не підтверджений належними та допустимими доказами та позивач вже звертався до ОСОБА_2 з аналогічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №630522429.

Представник позивача – Рудницький Ю.І. в судове засідання не з`явився, запрошення суду про приєднання до участі у справі в режимі відеоконференції не прийняв. Поряд з тим, в матеріалах справи є заява представника позивача від 09.07.2025 про розгляд справи без його участі, в якій позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Представник відповідача - адвокат Попова О.А. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову в повному обсязі, з обставин викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_1 ) уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630522429.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 86472,72 грн..

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Разом з позовною заявою позивач надав копію анкети-заявки про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», копію додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 29.12.2013 року, копію договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 29.12.2013 року, копію довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка».

Поряд з тим судом встановлено, що вказані документи укладені та підписані не з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а з фізичною особою ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з цим, матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_2 , як позичальнику, на укладення кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) №630522429 від 29.12.2013 року з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо, як і копії самого кредитного договору №630522429 від 29.12.2013, укладеного з ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що станом на 14.12.2024 року загальна сума заборгованості становить – 86472,72 грн., з яких 63720,42 грн - прострочене тіло кредиту, 22752,30 – відсотки за користування кредитом. До позовної заяви було додано розрахунок заборгованості та виписку з рахунку приватного клієнта №811542- 2025/0327.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Надана разом з позовною заявою виписка з рахунку приватного клієнта за період з 28.11.2016 року по 14.12.2024 року сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо, не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів. Більше того, в матеріалах справи відсутні докази, що дана виписка по рахунку стосується кредитного договору, за яким заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості, інформація про надання кредитних коштів ОСОБА_2 у виписці відсутня, а операції по вказаній виписці зазначені за період з 22.01.2019 року по 14.12.2024 року, а тому такий документ не підтверджує наявність та розмір заборгованості заявлений в позовній заяві.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то суд зауважує, що враховуючи, що до позову не додано копії кредитного договору, укладеного з відповідачкою, то і неможливо перевірити чи правомірно розрахована заборгованість, зокрема, підстави її виникнення, період нарахування та всі складові, включаючи відсотки та обґрунтованість їх нарахувань. В той же час суд зауважує, що у розрахунку заборгованості вказана інша дата кредитного договору - 28.11.2016, ніж та яка вказана у позові - 29.12.2013, та зазначено, що ліміт кредиту складає 20000,00 грн, а відтак, заборгованість за тілом кредиту ніяк не може перевищувати суму наданого кредиту та складати 63720,42 грн.

Окрім того суд звертає увагу на те, що інша дата укладення кредитного договору №630522429 також зазначена у досудовій вимозі щодо виконання договірних зобов`язань від 03.07.2023 року, яка міститься в матеріалах справи, а також сума заборгованості, яку позивач вимагає у досудовій вимозі, не збігається із сумою заборгованості, заявленою у позовній заяві.

Окремо судом встановлено, що у вересні 2023 року АТ «Сенс Банк» звертався до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом, згідно якого просив стягнути заборгованість з ОСОБА_2 станом на 22.01.2023 за кредитним договором №630522429 у розмірі 50836,12 грн.

Вказаний позов було вмотивовано тим, що 28.11.2016 року між ОСОБА_2 та АТ «Альфа Банк» було підписано угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії №630522429. Позичальник своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 50836,12 грн., яку просив стягнути позивач.

Рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 31.01.2024 року по справі №509/6178/23 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 86472,72 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 19, 77-79, 81-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.09.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко