Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №521/10882/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/10882/26

Номер провадження 3/521/3536/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшли матеріали з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КпАП України.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №692991 від 14.06.2026 року про адміністративне правопорушення, 14.06.2026 року, о 17 год. 55 хв. в м. Одесі, по вул. Туристська, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду, у встановленому законом порядку, на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просив справу слухати у його відсутність та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що зупинка транспортного засобу Audi, д.н.з. НОМЕР_3 була здійснена працівниками поліції з мотиву відсутності у водія ОСОБА_1 поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас така обставина сама по собі не передбачена ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як самостійна підстава для зупинки транспортного засобу. При цьому за результатами зупинки працівниками поліції не було складено постанови чи протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, тобто фактично встановлене поліцейськими порушення щодо відсутності страхового поліса належним чином не було оформлено. Таким чином, докази, покладені в основу протоколу за ст. 130 КУпАП, були отримані внаслідок первинної зупинки транспортного засобу, законність якої належним чином не обґрунтована та не підтверджена матеріалами справи.

Також зазначає, що у протоколі зазначено, що однією з ознак наркотичного сп`яніння була «неприродна блідість» та «звужені зіниці, які не реагують на світло». Разом із тим наданий відеозапис не містить достатньо чіткої та об`єктивної фіксації, яка дозволила б суду самостійно встановити наявність саме неприродної блідості обличчя. Відеозапис здійснювався за змінних умов освітлення, а обличчя особи не перебуває постійно у стабільних умовах освітлення, необхідних для об`єктивної оцінки кольору шкіри. На відео не здійснюється будь-якого спеціального порівняльного спостереження, яке дозволяло б відокремити звичайний колір шкіри особи від так званої «неприродної блідості». При цьому протокол не містить жодного опису: наскільки саме була виражена блідість; які саме ділянки обличчя були блідими; за яких умов освітлення її було встановлено; яким саме способом поліцейський переконався в її неприродності. Незрозуміло, яким чином поліцейський визначив ознаку «неприродна блідість», вперше дивлячись на незнайому йому до того людину. Більш того, оскільки від природи він має світло-блакитні очі та білявий колір волосся, тобто природно світлий фототип, що само по собі пояснює світлий/блідий вигляд шкіри й не підтверджує в даному випадку стан сп`яніння, а є його звичним виглядом. Отже, фактично у протоколі міститься не опис об`єктивно зафіксованого факту, а суб`єктивний висновок працівника поліції. Об`єктивними даними відеозапису з нагрудної камери не підтверджуються ознаки наркотичного сп`яніння, які вказані в протоколі.

В поясненнях просить звернути увагу на фактичну послідовність дій працівників поліції після зупинки транспортного засобу Audi, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , яка відображена на відеозаписі з нагрудної відеокамери працівника поліції. А саме, як вбачається з відеозапису, після зупинки транспортного засобу працівник поліції не повідомляє водієві про наявність у нього очевидних ознак саме наркотичного чи іншого сп`яніння, а спочатку просить відкрити багажник транспортного засобу для його огляду. Надалі працівник поліції просить водія зняти окуляри та повідомляє про нібито наявне «почервоніння очей». Водій ОСОБА_1 пояснює цей зовнішній стан об`єктивною причиною - перебуванням після добового чергування та відсутністю сну. Після цього працівник поліції просить водія декілька разів відкрити та заплющити очі та, ймовірно, направляє в область очей світло ліхтарика. Водночас сама дія належним чином не зафіксована відеозаписом, як не зафіксовано і результату такого нібито дослідження, зокрема реакції зіниць на світло. Принципово важливо, що після зазначеної дії працівник поліції не озвучує водієві жодного конкретного результату такого спостереження або перевірки, не повідомляє про виявлення звуження чи розширення зіниць, відсутність або уповільнення їх реакції на світло, порушення координації рухів чи інших конкретних ознак наркотичного сп`яніння. Таким чином, сама по собі згадка поліцейським про «почервоніння очей» не супроводжується належною фіксацією інших об`єктивних ознак, які могли б свідчити саме про наркотичне сп`яніння. Також, дана ознака не зазначена поліцейським у протоколі. Більше того, після цього працівник поліції не переходить безпосередньо до оформлення матеріалів щодо виявлених ознак сп`яніння, а продовжує здійснювати дії, спрямовані на обстеження транспортного засобу та особистих речей осіб, які перебувають у ньому. Зокрема, пасажиру транспортного засобу пропонується вийти з автомобіля для здійснення працівником поліції візуального внутрішнього огляду салону. Надалі працівник поліції просить відкрити бардачки, дверні карти та інші частини автомобіля, а також показати вміст виявленої на підлозі порожньої баночки. Після цього працівник поліції переходить до огляду особистих речей водія, зокрема просить показати вміст його сумки, а також фактично вимагає продемонструвати вміст усіх відділів його гаманця. Отже, з відеозапису вбачається послідовне розширення предмета перевірки: від первинної причини зупинки, пов`язаної з відсутністю страхового поліса, до перевірки багажника, салону транспортного засобу, особистих речей пасажира та водія, після чого лише висувається вимога пройти медичний огляд. При цьому така послідовність має принципове значення для оцінки доводів про нібито наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння. Якщо на момент першого висловлення працівником поліції припущень щодо можливого наркотичного сп`яніння об`єктивні ознаки такого стану фактично не були належним чином зафіксовані, а після цього працівник поліції продовжував здійснювати пошук можливих предметів чи речовин у транспортному засобі та особистих речах водія, то така послідовність дій об`єктивно потребує перевірки. Важливо також, що поліцейський, посилаючись на необхідність проведення медичного огляду для встановлення фактів наркотичного сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів, фактично переходить від фіксації конкретних зовнішніх ознак до припущення про можливу наявність у водія відповідного стану. Однак для обґрунтування вимоги пройти огляд недостатньо лише загального суб`єктивного припущення працівника поліції. Має бути встановлено, які саме ознаки були виявлені, коли саме вони були виявлені, у чому конкретно вони полягали та чи були вони належним чином зафіксовані. При цьому на відеозаписі: не зафіксовано належним чином сам момент перевірки реакції зіниць на світло; не зафіксовано результату такої перевірки; працівник поліції після цієї дії не повідомляє водієві про нібито встановлене звуження зіниць або відсутність їх реакції на світло; водій пояснює почервоніння очей об`єктивною причиною- відсутністю сну після добового чергування; після цього працівник поліції продовжує перевірку автомобіля та особистих речей, а не фіксує належним чином конкретні ознаки сп`яніння; вимога про проходження медичного огляду висувається лише після зазначених дій. Таким чином, фактична поведінка працівників поліції, відображена на відеозаписі, не узгоджується з необхідністю негайної фіксації вже нібито встановленого стану наркотичного сп`яніння та, навпаки, свідчить про послідовне проведення різних перевірочних дій, після яких працівник поліції переходить до вимоги пройти медичний огляд. Вважає, що розбіжність між фактичними діями та висновками, внесеними працівником поліції до протоколу, має оцінюватися судом критично, оскільки саме наявність конкретних і належним чином зафіксованих ознак є передумовою для обґрунтованого висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння.

Зазначає, що окремої уваги заслуговує питання щодо нібито відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. З відеозапису не вбачається чіткої, однозначної та беззаперечної відмови його, як водія, від проходження медичного огляду. Після того як поліцейський поставив питання щодо проходження медичного огляду, він протягом тривалого часу обдумував поставлене питання, після чого почав щось відповідати. При цьому його відповідь є нечіткою та супроводжується заїканням, оскільки має таку ваду особливо під час хвилювання, а частина висловлювання взагалі не може бути достовірно розібрана через особливості мовлення та наявність стороннього шуму на відеозаписі. У подальшому поліцейський самостійно перепитує водія, чи саме він відмовляється від проходження медичного огляду. На що він відповідає словами, які сприймаються як «да нєт». Інша частина відповіді є нерозбірливою. Таким чином, із самого відеозапису неможливо достовірно встановити, що водієм висловлено саме чітку, усвідомлену та однозначну відмову від проходження медичного огляду. Навпаки, характер зафіксованої розмови свідчить про наявність очевидної неоднозначності щодо змісту його волевиявлення. Сам факт того, що поліцейський після його відповіді змушений був додатково перепитувати, чи відмовляється водій від огляду, підтверджує, що попередня відповідь не була однозначною та зрозумілою. При цьому після зазначеної розмови поліцейський фактично самостійно констатує наявність відмови та повідомляє, що порушено пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим буде складено протокол про адміністративне правопорушення та направлено його до суду. Тобто між фактичними його словами, зафіксованими на відеозаписі, та висновком поліцейського про наявність саме «відмови від проходження огляду» відсутня належна, чітка та безпосередньо зафіксована доказова ланка. Важливо також, що за змістом відеозапису поліцейський не пропонує йому чітко та недвозначно повторити свою відповідь, не фіксує однозначне волевиявлення шляхом постановки питання у формі, яка виключала б можливість подвійного тлумачення, та не демонструє на відеозаписі моменту, коли водій прямо заявляє: «відмовляюся від проходження медичного огляду». За таких обставин твердження про його відмову фактично ґрунтується не на чітко зафіксованому висловлюванні, а на суб`єктивному трактуванні поліцейським його нерозбірливої відповіді.

З огляду на те, що саме факт відмови від проходження огляду є юридично значущою обставиною для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відповідному випадку, така обставина повинна бути підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами.

Якщо відеозапис не дозволяє достовірно встановити зміст відповіді водія, а наявна на ньому фраза «да нєт» за своїм змістом не підтверджує однозначної відмови, висновок про наявність відмови не може ґрунтуватися виключно на припущенні працівника поліції.

Особливої уваги заслуговує і послідовність подій: після нечіткої відповіді водія поліцейський не забезпечує належного з`ясування його дійсної волі щодо проходження огляду, а одразу переходить до констатації факту порушення п. 2.5 ПДР України та повідомлення про складання протоколу. А тому просить закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Суддя дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За ч. 2, 3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. І тільки після відмови пройти огляд в медичному закладі, працівники поліції мали б скласти протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з наданих працівниками поліції доказів, вказаних вимог Закону ними дотримано не було.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився.

У той же час, згідно з наявного у справі відеозапису з боді-камери № 471005 вбачається, що на відео зафіксовано, що після того як поліцейський поставив питання ОСОБА_1 щодо проходження медичного огляду, останній протягом тривалого часу обдумував поставлене питання, після чого почав щось відповідати. При цьому його відповідь є нечіткою та супроводжується заїканням, а частина висловлювання взагалі не може бути достовірно розібрана через особливості мовлення та наявність стороннього шуму на відеозаписі. У подальшому поліцейський самостійно перепитує ОСОБА_1 , чи він відмовляється від проходження медичного огляду. На що ОСОБА_1 відповідає словами «да нєт». Інша частина відповіді є нерозбірливою. Однак, незважаючи на це, працівник поліції, повідомив йому, що протокол буде складено, не надаючи реальної можливості виконати законну вимогу у спосіб, передбачений законом.

Водночас наведені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи не вбачається наявності чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, тобто ОСОБА_1 фактично не відмовляв їм у проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.

Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.

Таким чином, зі встановлених обставин у справі, відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення факт відмови як усвідомленої та зафіксованої дії. Відповідно, не доведено і суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду.

Одеський апеляційний суд у справі № 947/6636/26, провадження №33/813/790/26 сформулював ключовий стандарт для справ про відмову: необхідно встановити факт відмови «чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої». За відсутності такої відмови відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення. Суд також звернув увагу на обов`язок поліції не лише запропонувати, а й забезпечити огляд відповідно до ст. 266 КУпАП.

Досліджені та перевірені судом обставини, свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП,та не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), §. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).

Відтак, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, не доведена.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («Karelinv.Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що в такому випадку відсутнє порушення останнім вимог Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 9-11, 130, 221, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя: Д.Д. Громік