Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №504/500/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/500/25

Номер провадження 2/504/1013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення суми страхового відшкодування -

встановив:

Представник позивачки звернувся до Комінтернівського (нині Доброславського) районного суду Одеської області із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) регламентну виплату по відшкодуванню шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 241 200,00 грн, регламентну виплату по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 80 400,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивачки вказав, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.12.2024 року у справі № 504/3853/23 водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки із застосуванням ст. 75 КК України (з випробуванням) з іспитовим строком 3 (три) роки.

Як свідчить зміст вироку суду, 14.07.2023 року о 06 год. 15 хв. на автодрозі М-28 «Одеса-Южне М-14» водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Toyota Carina», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись з боку м. Южне в бік с. Кошари, напроти будівлі № 21 по вул. Центральна с. Сичавка Одеського району Одеської області, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечну швидкість, безпечну дистанцію та інтервал, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедом «Lombardo MBT 500» під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення водій велосипеда ОСОБА_4 отримав смертельні тілесні ушкодження від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota Carina», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Як вказує представник позивачки, ОСОБА_1 є дружиною (вдовою) загиблого ОСОБА_4 та на момент його смерті була пенсіонеркою, тобто непрацездатним членом його сім`ї.

Відтак, посилаючись на норми ст. 1187, 1194, 1200 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник позивачки вказав на необхідність стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» регламентної виплати по відшкодуванню шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яка складає 241 200,00 грн, а також регламентної виплати по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яка складає 80 400,00 грн.

Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення суми страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 року, справу розподілено суддя Литвинюк А. В.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого судового засідання, з повідомленням (викликом) сторін, а також призначено підготовче засідання на 26.03.2025 року о 12:30 годині в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

26.02.2025 року до суду від представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» надійшов відзив на позовну заяву у справі, в якому викладено заперечення проти позову щодо втрати годувальника, щодо стягнення моральної шкоди, щодо обсягу (ліміту) відповідальності.

01.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Дубінкін Юрій Миколайович, через систему «Електронний суд» звернувся до суду з відповіддю на відзив, в якій просив: витребувати від Пенсійного фонду України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9) довідку про отримання пенсії загиблим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.03.2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Дубінкіна Юрія Миколайовича, про витребування доказів, витребувано від Пенсійного фонду України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9) довідку про отримання пенсії загиблим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , а також відкладено підготовче судове засідання у справі до 11:00 год 03.06.2025 року.

09.04.2025 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника позивачки надійшла заява, в якій останній просить суд приєднати до справи копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги від 30.01.2025 року, вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.12.2024 року у справі № 504/3853/23, який набрав законної сили.

25.04.2025 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX. Додатком до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII встановлено заміну найменування Комінтернівського районного суду Одеської області на Доброславський районний суд Одеської області.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 03.06.2025 року об 11:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 17.09.2025 року о 14:00 годині.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 17.09.2025 року о 14:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 19.11.2025 року о 12:30 годині.

13.11.2025 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника позивачки надійшло клопотання про приєднання до справи копії відповіді ГУ ПФУ в м. Києві від 17.10.2025 року № 2600-0201-8/183736, довідки про отримання пенсії за вислугу років загиблим ОСОБА_4 за період лютий-липень 2023 року.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 19.11.2025 року о 12:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з відсутністю електропостачання та було відкладено на 18.02.2026 року об 11:30 годині.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 18.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.05.2026 року о 12:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

У судове засідання у справі, призначене на 12.05.2026 року о 12:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивачки звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивачки та її представника.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив вимогу про розгляд справи без участі відповідача та його представника у разі їх неявки в судове засідання.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 14.07.2023 року, приблизно о 06:15 год. у світлий час доби, у суху, ясну сонячну погоду, без опадів, керуючи легковим автомобілем «Toyota Carina», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух у правій смузі проїзної частини автодороги М-28 «Одеса-Южне-/М-14», на якій організовано двосторонній рух і яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з боку м. Южне в напрямку с. Кошари в Одеському районі Одеської області, зі швидкістю 70 км/год.

В цей час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, а саме по правій смузі проїзної частини автодороги М-28 «Одеса-Южне-М-14», з боку м. Южне в напрямку с. Кошари, здійснювали рух два велосипедисти: ОСОБА_5 , який керував велосипедом «Canyon Endurance Al» і ОСОБА_4 , який керував велосипедом «Lombardo MBT 500», які здійснювали рух прямолінійно відносно меж проїзної частини поруч один з одним, зі швидкістю 10 км/год.

Під час руху по автодорозі М-28 «Одеса-Южне-/М-14», наближаючись до ділянки, яка розташована на відстані 50 метрів від ангару ПП «Южне», яке знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Сичавка, вул. Центральна, 21, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху вищевказаних велосипедистів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , які здійснювали рух на велосипедах по проїзній частині у смузі руху автомобіля в попутному напрямку, водій ОСОБА_3 , діючи з необережності та в порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, яким передбачено, що:

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,

уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»,

не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції відносно вказаних велосипедистів, які рухалися попереду в попутному з ним напрямку, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух на автомобілі з попередньою швидкістю і у попередньому напрямку, внаслідок чого скоїв наїзд передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «Toyota Carina» на задню частину велосипеда «Canyon Endurance Al», яким керував велосипедист ОСОБА_5 і на задню частину велосипеда «Lombardo MBT 500», яким керував велосипедист ОСОБА_4 .

Внаслідок даної ДТП:

-смертельно травмовано велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: поєднана травма голови, тулуба та кінцівок; закрита черепно-мозкова травма; садна тім`яно-потиличної ділянки (2), крововилив м`яких тканин голови з внутрішньої поверхні тім`яно-потиличної ділянки, перелом кісток склепіння та основи черепа, розміжчення головного мозку та крововиливи під м`яку мозкову оболонку; закрита травма тулуба; садно правої поперекової ділянки (в 104 см від підошовної поверхні стопи, розміром 16*13 см), рана (1), садна (3) нижньої третини грудної клітини по середній пахвовій лінії (в 124 см від підошовної поверхні стопи), поперечні переломи правих ребер: 1-го ребра по біля-грудинній лінії. 1,2,3,4 -го по задній пахвовій лінії, 5,6-го по лопаточній лінії, 7,8,9 го по середній пахвовій лінії, 1,2-го лівих ребер по лопаточній лінії з розривом міжреберних м`язів, 3-го лівого по середній ключичній лінії, розрив правої легені; травма кінцівок; садна: передньої поверхні правого плечового суглоба (1), зовнішньої поверхні лівого плечового суглоба (1), зовнішньої поверхні лівого плечового суглоба (1), задньої поверхні середньої третини лівого передпліччя (1), тильної поверхні правої кисті на тлі синців (2), передньої поверхні правого колінного суглоба (2), зовнішньої поверхні лівого колінного суглоба (1-в 47 см від підошовної поверхні стопи), зовнішньої поверхні правого колінного суглоба (2 в 48-51 см від підошовної поверхні стопи), садна задньої поверхні лівої гомілки, рани (2): задньої поверхні лівої нижньої кінцівки (в 42 см і 48 см від підошовної поверхні стопи), «карманоподібне» відшарування шкіри від підкожно-жирової клітковини (розміром 6,5*5,0 см) (в 45 см зовнішньої поверхні лівої гомілки (в 45 см від підошовної поверхні стопи), які утворилися прижиттєво, одночасно, незадовго до настання смерті, за одним механізмом від дії тупих твердих предметів внаслідок дорожньої транспортної травми, зокрема від контакту з частинами транспортного засобу та дорожнього покриття, складають єдиний комплекс поєднаної травми і оцінюються у сукупності, за критерієм небезпеки для життя, по відношенню до живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок, яку він отримав при дорожньо-транспортній пригоді при знаходженні останнього на велосипеді під час наїзду на нього легковим автомобілем, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; саден голови, перелому кісток склепіння та основи черепа, розміжчення головного мозку та крововиливів під його оболонки: саден та ран тулуба, множинних двобічних переломів ребер, розриву правої легені, множинних саден кінцівок, рани лівої нижньої кінцівки.

Травмовано велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий компресійний перелом тіла, дуги та лівого нижнього суглобового відростка 12 грудного хребця ІІ ступеня, який ускладнений стенозом хребтового каналу (до 7 мм) без порушення функції тазових органів, множинні садна голови, обличчя, тулуба, кінцівок, підшкірна гематома у ділянці нижньої третини правого плеча, які утворилися від дії тупих, твердих предметів, якими були частини рухомого велосипеда і автомобіля в момент зіткнення транспортних засобів, а також в результаті подальшого падіння потерпілого на дорожнє покриття в умовах ДТП, та які не були небезпечними для життя і складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, які за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 та спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Факт смерті ОСОБА_4 також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 18.07.2023 року Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вина ОСОБА_3 встановлена вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.12.2024 року у справі № 504/3853/23 (номер провадження 1-кп/504/422/24), який набрав законної сили 30.01.2025 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Комінтернівським районним судом Одеської області у вироку від 30.12.2024 року у справі № 504/3853/23 (номер провадження 1-кп/504/422/24), який набрав законної сили 30.01.2025 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Carina», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом № 213552397 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Як вбачається зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 28.03.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області, копія якого міститься в матеріалах справи, 28.03.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що 28.03.2014 року складено відповідний актовий запис № 41.

Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом мотивовано реалізацією нею права на отримання регламентних виплат з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася з вини ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції, чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди).

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Пункт 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною нормою, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

З урахуванням наведених положень, а також доведеного факту смерті потерпілого ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 , у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» виник обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, оскільки станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом № 213552397 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Вирішуючи питання належності позивачки ОСОБА_1 до категорії осіб, які мають право на отримання регламентних виплат з відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, визначеної ч. 1 ст. 1200 ЦК України, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1-3 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Положеннями ч. 1 ст. 1200 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та які можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України, зокрема, свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

У постанові від 18.04.2018 року у справі № 165/325/17 Верховний Суд вказав, що особа вважається такою, яка потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про прожитковий мінімум». Під час вирішення такої категорії справ доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також у постанові від 27.01.2021 року у справі № 584/1166/15-ц Верховний суд дійшов висновків, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 року у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13.01.2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20).

Відповідно до п.п. «г» п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Тобто, умовою виникнення обов`язку одного із подружжя утримувати іншого із подружжя, а отже права останніх на одержання такого утримання, є одночасна наявність двох обов`язкових обставин: непрацездатність та потреба в матеріальній допомозі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою та довічно отримує пенсію за віком у розмірі 808,01 грн. Наведене підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 , наявного в матеріалах справи.

Також, з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 2600-0201-8/183736 від 17.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві і отримував пенсію за вислугу років у розмірі 11 528,12 грн за лютий 2023 року, починаючи з березня 2023 року до липня 2023 року - 13 028,12 грн щомісячно.

Відтак, щомісячний дохід померлого ОСОБА_4 майже у сімнадцять разів перевищував дохід його дружини ОСОБА_1 . Натомість, розмір пенсії ОСОБА_1 не забезпечує їй прожиткового мінімуму, тому заявниця вважається такою, що потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її померлого чоловіка, ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 має право на отримання регламентних виплат з відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, визначеної ч. 1 ст. 1200 ЦК України.

Визначаючи розмір регламентних виплат з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, суд враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», мінімальний розмір заробітної плати станом на 2023 рік, тобто на час настання дорожньо-транспортної пригоди, становив 6 700 грн.

Тому, у відповідності до п. 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцю померлого не може бути меншим, ніж 241 200 грн (36 * 6 700 грн).

Відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 09 квітня 2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент настання ДТП, наслідком якої стала смерть ОСОБА_4 , розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, був встановлений 260 000 грн на одного потерпілого.

Враховуючи викладене, згідно з п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1200 ЦК України, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 241 200 грн.

Також, згідно з п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто у розмірі 80 400,00 грн (12 * 6 700 грн).

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення суми страхового відшкодування та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

За змістом п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3 216,00 грн за дві вимоги майнового характеру у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 82, 128, 133, 141, 223, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 11, 1187, 1194, 1200 Цивільного кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) регламентну виплату по відшкодуванню шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 241 200,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) регламентну виплату по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 80 400,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 3 216,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.