Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №946/1371/26
Суддя: Присакар О. Я.
Справа № 946/1371/26
Провадження № 2/946/2775/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
02 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 27 липня 2026 року уточнив та просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С. №51/02-14 від 03 лютого 2026 року йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржою, не відповідає законодавству.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи сповіщена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення № 531/6 виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих від 24 вересня 1980 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, договору забудови, укладеного 14 листопада 1980 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Богдан О.М. та зареєстрованого в реєстрі під № 4-4396, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано у безстрокове користування земельна ділянка площею 450 кв.м., для будівництва житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорта виготовленого ФОП ОСОБА_5 станом на 13 липня 2026 року житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 побудовано в період 1980-1985 роки. Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
У своєму листі № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 року, Міністерство юстиції України зазначило: «Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі».
Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 1/2 частині.
Крім цього в судовому засіданні встановлено, що 24 березня 1998 року ОСОБА_4 продала а ОСОБА_3 купив 1/2 частку житлового будинка, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу нерухомого майна №3009 від 24 березня 1998 року, посвідченого Одеською товарною біржою, що також підтверджено довідкою №208, виданою 20 травня 2026 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Укладений між сторонами договір зареєстрований Одеською товарною біржою 24 березня 1998 року за №3009. Всі істотні умови договорів до їх реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даним договорам здійснені, про що свідчить п.п.5 договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору сторона відкрито володіє та користується придбаним житлом, однак на підставі укладених договорів позбавлена можливості проводити відчуження придбаного житла та укладати будь-які правочини, оскільки договори нотаріально не посвідчені.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.
Згідно до вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржою».
Згідно ст. ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, оскільки при укладенні договору всі вимоги передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір, однак договір не відповідає вимогам ст.657 ЦК України чинного законодавства, що позбавляє можливості проводити його відчуження, суд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу дійсним.
Отже, реєстрація за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку житлового будинка, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83256130 від 14 листопада 2025 року, наданого приватним нотаріусом Гончаровою О.С., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являються:
-син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 листопада 1979 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС;
-донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 07 серпня 1985 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим 28 січня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, згідно якого ОСОБА_6 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_7 », свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_5 , виданим 15 жовтня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, згідно якого ОСОБА_8 змінила ім`я на « ОСОБА_2 ».
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права немає.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини були зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою №5428/01-11/13-04, наданою 27 листопада 2025 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважаються такими, які прийняли спадщину.
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С. №51/02-14 від 03 лютого 2026 року йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржою, не відповідає законодавству.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 15 вересня 2026 року.
Суддя: О.Я.Присакар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua