Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №583/4806/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/4806/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Семенова О. С.

Номер провадження 33/816/1467/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 122 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., за участю секретаря судового засідання - Леоненко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Сумисправу про адміністративне правопорушення № 583/4806/25 за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, якою закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

- захисника – адвоката Кондратенко М. М.,

- потерпілого – ОСОБА_2 ,

- представника потерпілого – Кудіна О. М.,

- свідка – ОСОБА_3 ,

- свідка – ОСОБА_4

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

При цьому в мотивувальній частині постанови суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що 09 жовтня 2025 року о 12 год 40 хв на 114 км автодороги Т-1705 поблизу с. Чернеччина Охтирського району він, керуючи автомобілем «MAN» TGA 18.440, перед перестроюванням на смугу зустрічного руху при об`їзді нерухомого транспортного засобу не переконався, що такий маневр буде безпечним та не створить перешкод автомобілю «BMW» X6 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду у попутному напрямку, внаслідок чого останній був змушений змінити швидкість і напрямок руху.

Такі дії суд кваліфікував як порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України та адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що порушення п. 10.1 ПДР України, яке інкриміновано йому у протоколі про адміністративне правопорушення, не належить до порушень, передбачених частинами першою – четвертою ст. 122 КУпАП, а тому не може утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 5 цієї статті.

Також посилається на висновок судової автотехнічної експертизи № 100 від 04 травня 2026 року, за яким за одним із можливих механізмів розвитку дорожньої ситуації дії ОСОБА_1 відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, тоді як причиною виникнення дорожньої ситуації були дії водія автомобіля «BMW».

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу поясненням потерпілого та окремих свідків, не врахував показання свідків сторони захисту та фактично проігнорував висновок експерта.

Окремо в апеляційній скарзі зазначається про неправомірність встановлення вини особи одночасно із закриттям провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Апелянт також просить викликати та допитати в суді апеляційної інстанції свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позиції учасників апеляційного розгляду

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Кондратенко М. М. апеляційну скаргу в судовому засіданні підтримали та просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Кудін О. М. проти апеляційної скарги заперечували.

Мотиви суду

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Частиною п`ятою ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою – четвертою цієї статті, якщо вони спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки чи безпеки інших громадян.

Отже, для кваліфікації дій особи за ч. 5 ст. 122 КУпАП необхідним є встановлення не лише наслідку у вигляді створення аварійної обстановки, а й конкретного порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена однією з частин першої – четвертої ст. 122 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Разом із тим диспозиції частин першої – четвертої ст. 122 КУпАП не передбачають адміністративної відповідальності безпосередньо за порушення правил перестроювання або будь-якої зміни напрямку руху, встановлених п. 10.1 ПДР України.

Частина друга ст. 122 КУпАП передбачає, серед іншого, відповідальність за порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, а також правил користування зовнішніми освітлювальними приладами чи попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку.

Однак порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху та невиконання передбаченого п. 10.1 ПДР України обов`язку переконатися у безпечності самого маневру є різними за змістом порушеннями.

У протоколі ОСОБА_1 не ставилося у вину порушення правил обгону, зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції чи інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині або правил користування попереджувальними сигналами.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що порушення п. 10.1 ПДР України в описаних у протоколі обставинах передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, не ґрунтується на змісті цієї норми.

Суд не вправі шляхом розширювального тлумачення норми, яка встановлює адміністративну відповідальність, відносити діяння до складу правопорушення, ознаки якого законом прямо не передбачені.

Не може суд і самостійно змінювати фактичну основу адміністративного обвинувачення шляхом встановлення іншого порушення Правил дорожнього руху, яке не було зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин викладене у протоколі порушення п. 10.1 ПДР України саме по собі не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Крім того, висновок про доведеність порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України не узгоджується з усією сукупністю досліджених доказів.

Так, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 100 від 04 травня 2026 року експертом встановлено наявність двох можливих механізмів розвитку дорожньої ситуації, а наявні суперечності у показаннях її учасників експертним шляхом усунути неможливо.

За першим варіантом, який ґрунтується на поясненнях ОСОБА_1 , у його діях не встановлено невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б із технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням події, а його дії відповідали п. 10.1 ПДР України.

За другим варіантом, побудованим на поясненнях ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , дії ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР України не відповідали.

Таким чином, сам висновок експерта не дозволяє встановити один технічно достовірний механізм розвитку події та не усуває суперечностей між показаннями її учасників.

За змістом ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей принцип підлягає врахуванню й у провадженнях про адміністративні правопорушення, які за своїм характером пов`язані із застосуванням до особи заходів карального характеру.

Суд першої інстанції фактично надав перевагу одному з можливих варіантів розвитку події, ґрунтуючись переважно на поясненнях потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , хоча висновком експерта технічної можливості усунути суперечності між двома версіями події не встановлено.

При цьому сам факт того, що водій автомобіля «BMW» був змушений змінювати напрямок руху, за відсутності належно встановленого первинного порушення з боку ОСОБА_1 , яке охоплювалося б частинами першою – четвертою ст. 122 КУпАП, не є достатнім для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про упередженість судді першої інстанції апеляційний суд зазначає, що незгода сторони з оцінкою доказів та процесуальними рішеннями судді сама по собі не може свідчити про її упередженість. Об`єктивних даних, які б підтверджували існування позапроцесуальних відносин судді з учасниками справи або інші обставини, що свідчили б про особисту заінтересованість судді у результатах розгляду справи, матеріали провадження не містять.

Разом із тим відсутність підстав погодитися з цією частиною доводів апеляційної скарги не впливає на встановлену апеляційним судом неправильність правової кваліфікації діяння та недостатність доказів для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Апеляційний суд в судовому засіданні також допитав свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а їх показання оцінені апеляційним судом у сукупності з іншими доказами.

Щодо закриття судом першої інстанції провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП апеляційний суд виходить із такого.

Дійсно, на час ухвалення оскаржуваної постанови строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, закінчилися.

Разом із тим ОСОБА_1 протягом розгляду справи вини не визнавав, ставив питання про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та оскаржив постанову саме в частині висновку про доведеність його вини.

Тому закінчення строків накладення адміністративного стягнення не звільняє апеляційний суд від обов`язку перевірити законність висновку суду першої інстанції про наявність складу адміністративного правопорушення.

Оскільки за результатами такої перевірки встановлено, що викладені у протоколі дії ОСОБА_1 не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Висновки суду

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно відніс порушення п. 10.1 ПДР України до порушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 — скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа