Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №583/3081/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3081/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О.

Номер провадження 33/816/1428/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., за участю секретаря судового засідання - Леоненко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/3081/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кудіна Олександра Михайловича на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- захисника – адвоката Кудіна О. М.

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2026 року о 11 год 07 хв на автодорозі Р46 поблизу с. Василівка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MEGANE SCENIC, перед поворотом ліворуч з головної дороги на другорядну польову дорогу не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та допустив зіткнення з автомобілем Skoda Octavia, який рухався у попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями її учасників, фотоматеріалами, характером пошкоджень транспортних засобів, а також іншими матеріалами справи.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кудін О. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про неповне та необ`єктивне з`ясування судом першої інстанції обставин дорожньо-транспортної пригоди, неправильне застосування п. 10.4 Правил дорожнього руху України та неналежну оцінку доказів.

На думку апелянта, ОСОБА_1 вимог п. 10.4 ПДР України не порушував, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася на Т-подібному перехресті, де рух був можливий лише в одному напрямку – ліворуч, а тому підлягав застосуванню передбачений цим пунктом виняток із загального правила щодо необхідності завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині.

Також захисник стверджує, що причиною дорожньо-транспортної пригоди були дії водія автомобіля Skoda Octavia, який здійснював обгін на перехресті та перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки.

Вказує, що ОСОБА_1 завчасно ввімкнув покажчик повороту ліворуч, зайняв належне положення на проїзній частині та мав право розраховувати на дотримання Правил дорожнього руху іншими його учасниками.

На підтвердження своєї позиції захисник посилається, зокрема, на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 632/313/16-к.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про упередженість суду першої інстанції, порушення принципу змагальності, презумпції невинуватості та стандартів справедливого судового розгляду, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиції учасників апеляційного розгляду

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Кудін О. М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених у ній підстав.

Мотиви суду

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та чи є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що зазначених вимог суд першої інстанції дотримався.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується не лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції, зокрема схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріалах, письмових поясненнях її учасників, характері та локалізації пошкоджень транспортних засобів, а також зафіксованій на місці пригоди слідовій картині.

Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалів справи вбачається, що автомобіль Skoda Octavia до моменту контакту транспортних засобів перебував на смузі зустрічного руху та здійснював обгін автомобіля Renault Megane Scenic.

Контактування транспортних засобів відбулося передньою лівою частиною автомобіля Renault та передньою правою частиною автомобіля Skoda, що узгоджується з іншими зафіксованими на місці події даними.

Наведені обставини у своїй сукупності не підтверджують версію сторони захисту про те, що небезпечна дорожня ситуація виникла виключно внаслідок раптового початку водієм автомобіля Skoda маневру обгону в момент, коли ОСОБА_1 уже виконував поворот ліворуч.

Апеляційний суд не залишає поза увагою доводи захисника щодо можливого порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля Skoda Octavia.

Разом із тим предметом розгляду цієї справи є наявність або відсутність у діях саме ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

Сам по собі факт можливого порушення Правил дорожнього руху іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди не виключає відповідальності ОСОБА_1 за власне порушення, якщо воно перебувало у причинному зв`язку з наслідками, передбаченими ст. 124 КУпАП.

Тому для вирішення цієї справи визначальним є не встановлення ступеня неправомірності поведінки кожного з водіїв, а перевірка того, чи доведено порушення ОСОБА_1 інкримінованої йому вимоги п. 10.4 ПДР України та причинний зв`язок такого порушення з дорожньо-транспортною пригодою.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування п. 10.4 ПДР України також не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно з п. 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Отже, передбачений цією нормою виняток пов`язаний не із самим лише видом чи геометричною формою перехрестя, а з наявністю конкретних умов дорожнього руху, за яких рух фактично можливий лише в одному напрямку, що має бути обумовлено конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Сам по собі факт Т-подібної конфігурації примикання доріг не свідчить про автоматичне застосування зазначеного винятку.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б підтверджували, що у місці дорожньо-транспортної пригоди існували саме такі умови організації дорожнього руху, які звільняли ОСОБА_1 від обов`язку завчасно зайняти відповідне крайнє положення перед поворотом ліворуч.

Твердження апелянта про те, що рух у місці пригоди був можливий виключно ліворуч, не узгоджується з фактичними даними, відображеними у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалах справи, і саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.4 ПДР України.

Не змінює цього висновку й посилання захисника на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 632/313/16-к.

Правові висновки, викладені у судових рішеннях, підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи.

Як убачається зі змісту доводів апеляційної скарги, посилання на зазначене рішення Верховного Суду пов`язується з питанням взаємних обов`язків водіїв під час виконання одним із них повороту ліворуч, а іншим – маневру обгону.

Разом із тим у цій справі суд першої інстанції виходив із конкретно встановлених обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема розташування транспортних засобів, слідової картини та характеру їх пошкоджень, які дали йому підстави дійти висновку про те, що автомобіль Skoda уже перебував на смузі зустрічного руху та здійснював обгін до моменту контакту транспортних засобів.

За таких фактичних обставин посилання на зазначену постанову Верховного Суду не спростовує висновків суду першої інстанції у цій справі.

Не знаходять свого підтвердження й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення та фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставилося у вину саме порушення вимог п. 10.4 ПДР України під час виконання повороту ліворуч, що спричинило зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах зазначених у протоколі фактичних обставин, не змінював суті адміністративного обвинувачення та не ставив ОСОБА_1 у вину порушення інших положень Правил дорожнього руху.

Дослідження та оцінка судом схеми дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріалів, пояснень її учасників та інших доказів, долучених до матеріалів справи, є виконанням передбаченого ст. 245, 280 КУпАП обов`язку всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи та не свідчить про здійснення судом функцій сторони обвинувачення.

Не встановлено апеляційним судом і обставин, які б свідчили про упередженість судді першої інстанції.

Сам по собі факт незгоди сторони захисту з процесуальними рішеннями суду, оцінкою доказів чи результатом розгляду справи не може свідчити про відсутність безсторонності суду.

Щодо посилань захисника на гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод апеляційний суд зазначає, що стандарти справедливого судового розгляду передбачають, зокрема, розгляд справи незалежним і безстороннім судом, забезпечення особі реальної можливості знати та спростовувати висунуте проти неї обвинувачення, представляти свою позицію та докази, а також отримати судове рішення, в якому наведені достатні мотиви щодо істотних доводів сторін.

Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 чи його захисник були обмежені у можливості висловити свою позицію, надати докази, заявити клопотання або заперечувати проти доказів, покладених в основу адміністративного обвинувачення.

Оскаржувана постанова містить виклад установлених судом обставин, зазначення доказів, на яких ґрунтуються його висновки, та мотиви, з яких позицію сторони захисту відхилено.

При цьому апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили, що висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях або що неподолані сумніви щодо істотних обставин справи були витлумачені не на його користь.

Натомість досліджені докази у своїй сукупності узгоджуються між собою та є достатніми для висновку про доведеність порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.4 ПДР України і наявність причинного зв`язку між цим порушенням та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин та правильності правової оцінки дій ОСОБА_1 .

Висновки суду

Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив та оцінив наявні докази відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 10.4 Правил дорожнього руху України, що перебувало у причинному зв`язку з наслідками, передбаченими ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про дотримання ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, застосування передбаченого п. 10.4 ПДР України винятку, визначальне значення порушень з боку іншого водія, вихід суду за межі адміністративного обвинувачення, його упередженість та порушення стандартів справедливого судового розгляду свого підтвердження під час апеляційного перегляду не знайшли.

Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови або були підставою для її скасування, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Кудіна Олександра Михайловича – залишити без задоволення.

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа