Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №742/3690/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/760/26

Єдиний унікальний № 742/3690/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу – не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП –

за участі сторін:

захисника-адвоката Жайворонко І.В.,

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 р., о 20 год. 40 хв., в м. Прилуки по вул. Київська 335/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado» /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей.

Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не зважаючи на попереднє відкладення розгляду справи, особисто не з`явився, а забезпечив представлення своїх інтересів захисником.

Захисник-адвокат Жайворонко І.В. у судовому засіданні не оспорював факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту посилалася, зокрема, на: безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції; невиконання працівником поліції обов`язку належним чином представитися та роз`яснити ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП; порушення вимог щодо безперервності відеозапису; а також не встановлення у водія очевидних ознак алкогольного сп`яніння, які б обумовлювали проходження останнім огляду на стан сп`яніння.

З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, а також позиції захисника, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення у цій справі юридично значущими є, насамперед, встановлення факту керування особою транспортним засобом, наявності передбачених законом підстав для пред`явлення вимоги про проходження огляду, дотримання встановленого порядку пред`явлення такої вимоги та факту відмови водія від проходження огляду.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №159158 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 29.06.2026 р. о 20 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado» /д.н.з. НОМЕР_1 /. Факт керування транспортним засобом не заперечував ОСОБА_1 і після його зупинки працівниками поліції.

Цей факт не лише не оспорюється стороною захисту, а й співвідноситься з поясненнями самого водія на місці зупинки транспортного засобу та, зокрема, підтверджується матеріалами відеофіксації, згідно яких, як в подальшому було встановлено перевіркою документів, саме ОСОБА_1 перебував за кермом авто під час його зупинки, а тому суд вважає доведеним факт керування транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado» /д.н.з. НОМЕР_1 / саме ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 є водієм, а отже і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил. І саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі – Інструкція), ознаками алкогольного сп`яніння, є зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. З дослідженого відеозапису судом встановлено, що визначені інспектором ознаки алкогольного сп`яніння були об`єктивними та реальними, а тому твердження сторони захисту про удаваність ознак сп`яніння є безпідставними.

Оголошення працівником поліції виявлених у водія ознак передував його детальний огляд, але після тверджень водія про те, що проходження огляду на стан сп`яніння це є правом водія, поліцейський підкреслив наявність таких ознак, про що і повідомив водію. І вже після цього, в чергове запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Більше того, в судовому засіданні захисник також підтвердив об`єктивно незв`язну мову його підзахисного та наголошував на вживанні ним медичних препаратів у зв`язку з перебуванням на лікуванні, що свідчить про об`єктивність ознак та підставність подальших вимог щодо проходження огляду.

Таким чином, підставою для пред`явлення вимоги про проходження огляду були не припущення працівника поліції, а безпосередньо виявлені ним під час спілкування з водієм ознаки, передбачені законодавством, що регламентує порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння.

При цьому суд звертає увагу, що для виникнення у працівника поліції обов`язку запропонувати водієві пройти огляд не вимагається встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння водія. Саме проведення огляду має на меті встановити або спростувати наявність такого стану. Тому посилання сторони захисту на те, що відповідні ознаки могли бути пов`язані із вживанням лікарських препаратів чи станом здоров`я ОСОБА_1 , саме по собі не спростовує правомірності вимоги працівника поліції пройти огляд. Навпаки, за наявності у водія передбачених Інструкцією ознак працівник поліції був зобов`язаний запропонувати йому пройти огляд у встановленому законом порядку, а водій, своєю чергою, був зобов`язаний таку вимогу виконати.

При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп`яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України, при цьому вказана Інструкція не зобов`язує визначати саме три ознаки алкогольного сп`яніння, а тому за об`єктивної неможливості на стадії судового розгляду справи перевірити відсутність чи наявність запаху алкоголю з порожнини рота водія, суд приходить до переконання про достатність інших об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння для висновку, що інспектором поліції було правомірно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу.

Натомість останній відмовився, що підтверджується Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с.5/, а в подальшому намагався вирішити питання з інспектором поліції шляхом надання неправомірної вигоди, в т.ч. апелюючи до кола спільних знайомих-поліцейських.

Відповідно до п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Отримавши відмову водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу інспектор поліції, з дотриманням положень п.7 Інструкції, підставно запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, натомість, останній також відмовився.

Погодження особи на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду.

З переглянутого відеозапису встановлено, що водій ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові (декілька поспіль) вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння та детальне роз`яснення наслідків такої відмови, чітко та однозначно відмовився.

Тобто, аналіз поведінки ОСОБА_1 переконливо свідчить саме про усвідомлений ним вибір поведінки, та розуміння обов`язку, передбаченого вимогами п.2.5 ПДР, а отже вказує на одночасне його ігнорування з особистих мотивів.

Наданим відеозаписом в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп`яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, та є об`єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому передає перебіг подій в об`єктивній реальності.

Суд вважає, що саме свідоме передбачення ОСОБА_1 позитивних результатів огляду з застосуванням технічного засобу – газоаналізатора або ж у медичному закладі, і обумовлювало вибір його поведінки у виді ігнорування обов`язку щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння шляхом ухилення від проведення такого огляду та прохань припинити оформлення адміністративних матеріалів.

Про існування будь-яких об`єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, водій не повідомляв, такі причини не були озвучені і в судовому засіданні ні самим водієм, ні його захисником.

Після складення адміністративного протоколу, поліцейські на виконання вимог ч.1 ст.266 КУпАП, відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що підтверджується переглянутим відеозаписом.

Суддя підкреслює, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Факт можливого добровільного проходження водієм огляду на стан сп`яніння не має жодного значення для вирішення справи, оскільки останньому ставиться в провину саме відмова від проходження огляду, а отже, як наслідок, порушення п. 2.5 ПДР.

При цьому суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Інструкції, забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, здійснюється поліцейським, який і забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я та не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

А відтак, пред`явлення будь-якою із сторін провадження доказу, що ставить під сумнів отримання його у визначений законом спосіб, має наслідком визнання його недопустимим.

Суд наголошує, що в даному випадку протокол складено не за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а за відмову від проходження огляду, що є окремим складом адміністративного правопорушення, що й стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції, яким були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Тобто, відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій у стані алкогольного сп`яніння, і пояснення про відсутність ознак сп`яніння, не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Більше того, виходячи зі змісту п.2.5 ПДР та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» саме на водія покладається безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Тобто, висловлення водієм будь-яких умов для проходження відповідного огляду не допускається та є автоматичним не виконанням вимог п.2.5 ПДР.

На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Натомість останній від надання пояснень, підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився. Усні посилання водія на те, що він є учасником бойових дій, повернувся з полону, має контузію та перебуває на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, викликають у суду глибоку повагу до його військових заслуг та стану здоров`я.

Разом з тим, зазначені обставини не звільняють водія від виконання обов`язків, передбачених п. 2.5 ПДР України, та не надають право керувати транспортним засобом за наявності ознак сп`яніння або відмовлятися від перевірки. Окрім того, перебування на стаціонарному лікуванні саме в тому закладі охорони здоров`я, куди пропонували проїхати працівники поліції, не перешкоджало, а навпаки - полегшувало процедуру проведення медичного огляду у визначеному законодавством порядку.

Пояснення про те, що запах з ротової порожнини виник внаслідок прийому медикаментів, а не алкоголю, спростовуються тим, що єдиним встановленим законом способом підтвердити або спростувати наявність алкогольного чи медикаментозного сп`яніння є саме проходження огляду (на місці або в лікарні). Відмовившись від огляду, водій позбавив себе можливості процесуально довести відсутність станів, що перешкоджають керуванню ТЗ.

Стороною захисту не наведено суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Суд наголошує, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

В протилежному випадку, в разі толерування судами поведінки водіїв щодо безпідставної відмови від проведення оглядів може призвести до підриву авторитету судової влади у суспільстві та сприятиме уникненню від відповідальності.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності. Про такі обставини не повідомляла і сторона захисту в ході судового розгляду.

Доводи захисту щодо незаконності зупинки транспортного засобу суд оцінює з урахуванням того, що предметом цього провадження є встановлення обставин, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП. Після фактичної зупинки транспортного засобу працівники поліції під час безпосереднього спілкування з водієм виявили ознаки можливого алкогольного сп`яніння та на цій підставі пред`явили вимогу про проходження огляду. Саме законність цієї вимоги, порядок її пред`явлення та подальша відмова водія мають безпосереднє значення для вирішення цієї справи.

В конкретному випадку захисником не обґрунтовано якими діями працівників поліції були істотно порушені права та свободи водія ОСОБА_1 та яким чином ці обставини впливають на дотримання працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, встановлення яких відбувалося вже після фактичної зупинки автомобіля.

Суд наголошує, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.

Щодо аргументів захисту про порушення безперервності відеозапису суд зазначає, що досліджені відеозаписи складаються з декількох окремих файлів. Разом з тим сама по собі наявність окремих відеофайлів не свідчить про недопустимість такого доказу.

Судом безпосередньо досліджено зміст усіх наданих відеофайлів у їх хронологічній послідовності. Їх зміст у сукупності дозволяє встановити перебіг подій від моменту зупинки транспортного засобу, спілкування працівників поліції з водієм, виявлення ознак можливого сп`яніння, пред`явлення вимоги пройти огляд на місці зупинки, відмови від такого огляду, подальшої пропозиції пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я та відмови від його проходження.

При цьому судом не встановлено таких проміжків між відеофайлами, які б унеможливлювали встановлення істотних для справи обставин або створювали обґрунтований сумнів щодо послідовності подій.

Стороною захисту також не наведено конкретних обставин, які, на її думку, мали місце саме під час відповідних проміжків між відеофайлами та могли б спростувати факт пред`явлення вимоги про проходження огляду або факт відмови від нього. Тому доводи про перервність відеозапису самі по собі не спростовують його доказового значення.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, протокол про адміністративне правопорушення, відеозаписи та інші матеріали справи узгоджуються між собою щодо часу, місця, особи водія, факту керування транспортним засобом, наявності у працівників поліції підстав для пропозиції пройти огляд та послідовної відмови ОСОБА_1 від його проходження.

За таких обставин, суд доходить висновку, що хоча відеозапис і складається з окремих файлів, їхній зміст повністю дозволяє суду встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим вказані відеозаписи визнаються судом належними, допустимими та достатніми доказами у справі.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.251 та ст.252 КУпАП, суд не встановив обставин, які б давали підстави вважати їх неналежними, недопустимими або недостовірними.

Встановлені судом обставини у своїй сукупності утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.

З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи та за відсутності будь-яких характеризуючих даних підтверджених доказами зі сторони захисту, ступеню його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328 грн, а тому розмір судового збору становить 665,60 грн (3328 грн ? 0,2).

При цьому посилання ОСОБА_1 на наявність у нього статусу учасника бойових дій не є підставою для звільнення його від сплати судового збору у цій справі, оскільки відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» така пільга передбачена для учасників бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не пов`язане із захистом прав особи як учасника бойових дій.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п’ять) грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов