Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №650/2887/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2887/26

Провадження № 2/650/3217/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Завістовської Л.А.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - адвоката Промітного Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Великоолександрівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан Ольга Іванівна, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом,

встановив:

Позиції учасників справи

05 травня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, звернулися до суду з позовом, у якому просять визнати за кожним із них право власності на 1/2 частку житлового будинку літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв. м, житловою площею 46,1 кв. м, допоміжною площею 6,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої, крім іншого майна, входить спірний житловий будинок. Позивачі є дружиною та сином спадкодавця, належать до спадкоємців першої черги за законом і прийняли спадщину. Донька спадкодавця ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилася. Водночас нотаріус не видав позивачам свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок через відсутність державної реєстрації права власності та належного правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця.

Представник позивачів зазначив, що первісно будинок був придбаний батьком спадкодавця - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 1958 року. Після смерті ОСОБА_4 будинком володіла та користувалася його дружина ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину, утримувала будинок і була головою домогосподарства. Заповітом від 15 лютого 1995 року ОСОБА_5 заповіла будинок своєму сину ОСОБА_3 . Після її смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину, проживав у будинку, користувався ним та утримував його до своєї смерті.

На судовому засіданні позивачі позов підтримали. Представник позивачів просив позов задовольнити та пояснив, що тотожність і послідовний перехід прав на спірний будинок підтверджуються оригіналом договору купівлі-продажу 1958 року, заповітом, відомостями погосподарських книг, документами про підключення та оплату комунальних послуг, матеріалами спадкових справ і технічним паспортом. Відсутність архівної копії договору зумовлена тим, що документи Малоолександрівської сільської ради за 1958 рік до відповідного архівного фонду не надходили. Позивачі вичерпали можливість оформити спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки нотаріус письмово повідомив про неможливість видати свідоцтво на будинок.

Відповідач - Великоолександрівська селищна рада свого представника на судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив ухвалити рішення на розсуд суду. Заперечень проти позову і доказів на його спростування відповідач не подав.

Третя особа - державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан Ольга Іванівна на судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв чи клопотань не подала.

З огляду на належне повідомлення відповідача та третьої особи, подану відповідачем заяву і відсутність клопотань про відкладення розгляду справи суд відповідно до статті 223 ЦПК України визнав за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Жолуденка Олександра Олександровича на державного нотаріуса Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан Ольгу Іванівну; витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 85/2025 після смерті ОСОБА_3 ; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27 серпня 2026 року Великоолександрівська державна нотаріальна контора Херсонської області надала суду копію спадкової справи № 85/2025 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру.

Встановлені судом обставини

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 274.

З договору купівлі-продажу від 03 листопада 1958 року вбачається, що ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 придбав житловий будинок у с. Мала Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області. У договорі зазначено, що будинок був кам`яним, критим залізом, складався з кімнати, кухні, кладової, коридору та прибудованої земляної копанки і був розташований на земельній ділянці площею 1500 кв. м. Продаж вчинено за 3000 рублів, які продавець отримав до підписання договору. Договір підписаний сторонами, посвідчений секретарем Малоолександрівської сільської ради Якубою та зареєстрований за № 96. Оригінал договору був оглянутий судом на судовому засіданні, його копія відповідає оригіналу.

Некряч ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Із витягу з погосподарських книг № 8, № 3, № 3 за 1958-2026 роки Малоолександрівського старостинського округу від 29 квітня 2026 року № 1776 вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується за номером об`єкта погосподарського обліку 0267. Головою домогосподарства з 1958 року до 08 червня 1994 року був ОСОБА_4 ; з 08 червня 1994 року до 30 травня 2019 року - ОСОБА_5 ; з 30 травня 2019 року до 03 серпня 2025 року - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 обліковується членом цього домогосподарства з 1987 року до теперішнього часу.

Наведені відомості, а також долучені документи про газопостачання, електропостачання та оплату комунальних послуг підтверджують, що після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 продовжила володіти, користуватися та управляти будинком, утримувала його і фактично прийняла спадщину.

15 лютого 1995 року ОСОБА_5 склала заповіт, за яким належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , заповіла повністю своєму сину ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Малоолександрівської сільської ради та зареєстрований за № 20.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 58330562 вбачається, що після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 заведена спадкова справа № 135/2019, номер у Спадковому реєстрі 65060944.

Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 продовжив володіти та користуватися будинком і з 30 травня 2019 року обліковувався головою домогосподарства за цією адресою. Він проживав у будинку до дня своєї смерті. Даних про відмову ОСОБА_3 від спадщини після смерті матері, про прийняття цієї спадщини іншими особами або про спір щодо будинку матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність договору купівлі-продажу 1958 року, відомостей погосподарського обліку, заповіту, спадкової справи № 135/2019, документів про користування комунальними послугами та безперервне фактичне володіння будинком підтверджує послідовний перехід майнових прав на будинок від ОСОБА_4 до членів його сім`ї, а після смерті ОСОБА_5 - до ОСОБА_3 .

Із довідки відділу Центру надання адміністративних послуг Великоолександрівської селищної ради вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 . Разом із ним за цією адресою були зареєстровані його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , донька ОСОБА_2 та двоє онуків.

20 серпня 2025 року Великоолександрівською державною нотаріальною конторою Херсонської області заведена спадкова справа № 85/2025 після смерті ОСОБА_3 , номер у Спадковому реєстрі 74489042.

Того самого дня донька спадкодавця ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про відмову від належної їй частки спадщини. Доказів відкликання цієї заяви у встановлений законом строк матеріали спадкової справи не містять.

24 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка. ОСОБА_2 прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що перевірено нотаріусом за довідкою від 19 серпня 2025 року № 5188 і витягом з Реєстру територіальної громади від 09 лютого 2026 року № 2026/002048173.

02 березня 2026 року позивачі уклали нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини, у якому зафіксовано, що вони є спадкоємцями першої черги за законом, прийняли спадщину, а їхні частки у спадщині є рівними і становлять по 1/2 кожному. На підставі цього договору позивачам видано свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки, а ОСОБА_1 також на банківські вклади. Відомості про три видані свідоцтва внесені до Спадкового реєстру.

З листа Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області від 03 березня 2026 року № 125/02-14 вбачається, що позивачам неможливо видати свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки у спадковій справі відсутній документ, який підтверджує право власності та належність будинку спадкодавцю. Нотаріус зазначив, що за даними КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради та Державного реєстру речових прав право власності на будинок не зареєстроване, і роз`яснив позивачам право звернутися до суду.

Відповідно до довідки КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 10 лютого 2026 року № 2080/5 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року не зареєстроване. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 квітня 2026 року № 474339165 вбачається, що відомості про право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження щодо цього будинку відсутні.

Архівний відділ Бериславської районної державної адміністрації листом від 30 квітня 2026 року № 01-22/29 повідомив, що документи архівного фонду Малоолександрівської сільської ради за 1958 рік на зберігання не надходили, у зв`язку з чим архів не може надати інформацію про реєстрацію договору купівлі-продажу будинку від 03 листопада 1958 року. Відсутність архівної копії договору за таких обставин не спростовує досліджений судом оригінал договору та інші узгоджені між собою докази.

Технічним паспортом, виготовленим 25 березня 2026 року та сформованим 17 квітня 2026 року, підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Житловий будинок літ. «А» має загальну площу 52,6 кв. м, житлову площу 46,1 кв. м, допоміжну площу 6,5 кв. м. У примітці до характеристики об`єкта зазначено, що перелічені в технічному паспорті будівлі та споруди до самочинного будівництва не відносяться.

Суд враховує, що договір 1958 року відображає первісний склад будинку, а погосподарські та технічні документи - його стан у наступні періоди. Відмінності у зазначених документах щодо року побудови та площі самі по собі не свідчать про існування різних об`єктів. Тотожність нерухомого майна підтверджується незмінним місцем його розташування, безперервним погосподарським обліком об`єкта № 0267 за членами однієї сім`ї, послідовним фактичним володінням, заповітом із зазначенням попередньої назви тієї самої вулиці та відсутністю відомостей про будь-якого іншого власника.

Оцінка суду

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Правомірність набуття права на нерухоме майно до запровадження сучасної системи державної реєстрації оцінюється за законодавством, чинним на час виникнення відповідного права. Частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що речові права, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрація проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення, або якщо на той час законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 03 листопада 1958 року укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, посвідчений уповноваженою посадовою особою сільської ради та зареєстрований за № 96. Доказів визнання цього договору недійсним, його скасування або набуття спірного будинку іншою особою суду не надано. Тому відсутність відомостей у сучасних реєстрах не припинила право, набуте на підставі цього договору та реалізоване шляхом тривалого відкритого володіння будинком.

Оскільки ОСОБА_4 помер у 1994 році, порядок прийняття спадщини після його смерті визначається Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, чинним на час відкриття спадщини.

За статтею 529 ЦК Української РСР до спадкоємців першої черги за законом належали в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Відповідно до статті 548 цього Кодексу для придбання спадщини спадкоємець мав її прийняти, а прийнята спадщина визнавалася належною йому з моменту відкриття спадщини. За статтею 549 ЦК Української РСР спадкоємець визнавався таким, що прийняв спадщину, якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 залишилася у спірному будинку, стала головою домогосподарства, користувалася будинком, утримувала його та здійснювала дії щодо забезпечення комунальними послугами. Такі дії свідчать про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном і, відповідно, про прийняття спадщини за правилами статей 548, 549 ЦК Української РСР.

За змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 був спадкоємцем за заповітом після смерті матері, після відкриття спадщини продовжив володіти спірним будинком і був облікований головою домогосподарства до дня своєї смерті. Відсутність свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не спростовує прийняття спадщини та не припиняє набутого спадкоємцем права. З урахуванням відсутності даних про інших осіб, які прийняли цю спадщину або заявляли права на будинок, суд дійшов висновку, що на час смерті ОСОБА_3 мав майнові права на спірний житловий будинок, які увійшли до складу спадщини після його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Позивачі є дружиною та сином ОСОБА_3 , а отже належать до спадкоємців першої черги за законом.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що обидва позивачі прийняли спадщину, а донька спадкодавця ОСОБА_2 у встановлений строк від спадщини відмовилася. Інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом із тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї самої черги і розподіляється між ними порівну.

За частиною першою статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Рівність часток позивачів також прямо зафіксована в нотаріально посвідченому договорі про поділ спадщини від 02 березня 2026 року. Отже, частка кожного з позивачів у праві на спірний житловий будинок становить 1/2.

Частина третя статті 1296 ЦК України встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Водночас спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, відповідно до статті 1297 ЦК України зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, однак у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі такі перешкоди підтверджені письмовим повідомленням державного нотаріуса про неможливість видати свідоцтво через відсутність зареєстрованого права та правовстановлюючого документа на ім`я останнього спадкодавця. Архівна копія договору 1958 року відсутня, а право власності не внесене ні до реєстрових книг БТІ, ні до Державного реєстру речових прав. Отже, позивачі не можуть завершити оформлення спадщини позасудовим шляхом, а вимога про визнання права власності є належним та ефективним способом захисту.

Великоолександрівська селищна рада є належним відповідачем у справі, оскільки спірне нерухоме майно розташоване в межах відповідної територіальної громади, а за відсутності спадкоємців саме орган місцевого самоврядування є суб`єктом звернення щодо визнання спадщини відумерлою. При цьому відповідач позову не заперечив, а права інших осіб на спірний будинок судом не встановлені.

Оцінивши кожний доказ окремо та їх сукупність, суд дійшов висновку, що житловий будинок належав родині спадкодавця на законних підставах, ОСОБА_3 прийняв права на нього у порядку спадкування, а після його смерті позивачі як спадкоємці першої черги прийняли спадщину в рівних частках. Відсутність державної реєстрації права власності має формальний характер і не спростовує встановленого судом ланцюга набуття та спадкування прав на майно.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачі у позовній заяві просили не стягувати з відповідача понесені ними судові витрати. Тому сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн суд залишає за позивачами.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1275, 1278, 1296, 1297 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Великоолександрівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан Ольга Іванівна, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв. м, житловою площею 46,1 кв. м, допоміжною площею 6,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв. м, житловою площею 46,1 кв. м, допоміжною площею 6,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великоолександрівська селищна рада, код ЄДРПОУ 26348568, адреса місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 161, селище Велика Олександрівка, Бериславський район, Херсонська область, 74100.

Третя особа: державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан Ольга Іванівна, адреса: вул. Свободи, буд. 143, селище Велика Олександрівка, Бериславський район, Херсонська область, 74100.

Суддя: ____________________ О.О. Сікора