Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №592/5433/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/5433/26

Провадження №2/592/2013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – Катрич О.М.

за участю секретаря судового засідання – Дядечко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом представника позивача Пономаренка Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 в червні 2017 року, з яким у тому ж році почала проживати спільно в орендованій квартирі в м. Суми. В червні 2019 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу сторони дітей не мають. 17.10.2023 року шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.10.2023 року у справі №592/13501/23. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини як до фактичного укладення шлюбу так і після, Позивач та Відповідач вели спільне господарство та побут, мали спільний сімейний бюджет, подорожували, займалися благоустроєм придбаної в 2018 році квартири: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Весь час спільного проживання Позивач – лікар-стоматолог за фахом, працювала займаючись професійною діяльністю, та витрачала зароблені кошти в інтересах сім`ї, купуючи побутову техніку, одяг, ліки, продукти харчування тощо разом з Відповідачем. Свята сторони проводили в колі рідних та друзів. Позивач спілкувалась з друзями Відповідача, Відповідач їздив до батьків Позивача, які проживають в с. Миропілля Краснопільського району Сумської області, погостювати та допомогти по домогосподарству. Про відносини сторін як чоловіка та дружини свідчать фотокартки, на яких вони зображені з родичами, у сімейному колі, з друзями та на сімейному відпочинку. Так, 23 лютого 2018 року сторони спільно придбали за договором купівлі продажу на ім`я Відповідача квартиру під номером АДРЕСА_1 . Ціна продажу квартири склала 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. Половину з зазначеної суми на придбання квартири, а саме 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Позивач взяла в позику у близького друга батьків ОСОБА_4 , згідно розписки від 19.02.2018 р. на строк до 31 січня 2020 року. Зазначені кошти були повернуті нею позичальнику в повному обсязі в визначений розпискою строк. Після придбання квартири сторони в березні 2018 переїхали до неї та почали займалися її благоустроєм: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. З 26.12.2019 р. місце проживання Позивача зареєстроване в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де вона зареєстрована та мешкає й на теперішній час, та сплачує комунальні платежі. Також, в 2023 році подружжям придбано автомобіль TESLA MODEL 3, VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, який 02.09.2023 р. зареєстровано на ім`я Відповідача. Оскільки, вищевказані квартира та автомобіль були придбані Позивачем та Відповідачем в період спільного проживання, вони належать їм як подружжю на праві спільної сумісної власності і їхні частки є рівними (стаття 63 СК України). Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, внаслідок чого Позивач звернулася до суду з позовом про поділ вищезазначеного майна, шляхом визначення за нею 1/2 частки квартири та 1/2 частки автомобіля, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з червня 2017 року по червень 2019 року; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101; автомобіль TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; у порядку поділу спільного майна подружжя: Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101; Залишити ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; залишити ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав пояснення аналогічні вищевикладеному.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, визнала факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу з червня 2017 року по червень 2019 року, але зазначила, що утримував сім`ю ОСОБА_2 , позивачка доходів не мала. Визнала право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101, то в цій частині позов визнала частково.

Відзив на позов не надано, відповідно відсутні відповідь на відзив та заперечення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що приблизно з 2017 року знає сторін, вони проживали разом як подружжя без реєстрації шлюбу, у 2019 році одружилися, а у 2023 році вже розлучилися. У квартирі по АДРЕСА_3 він був, сторони говорили, що гроші на її придбання надавали родичі, батьки.

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що позивачку знає з дитинства, він дружив з її батьком, який у лютому 2019 року попросив його дати у борг дочці гроші на придбання квартири. Так як він був приватним підприємцем і мав певний дохід, то погодився і дав у борг ОСОБА_1 250000 грн., про що нею була складена розписка, пізніше борг був відданий.

Допитана свідок ОСОБА_7 показала, що позивчка є її донькою, а відповідач колишнім зятем. Так, вони до оформлення шлюбу проживали разом як сім"я, а потім вирішили придбати квартиру та понести витрати порівну, але у доньки не зватало коштів і вона зайняла у їх друга ОСОБА_4 в сумі 250000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсзяі з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.20), який рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.10.2023 був розірваний (а.с.21).

Згідно копії договору купівлі – продажу квартири від 23.02.2018, ОСОБА_2 було придбано у власність квартиру, розташовану у АДРЕСА_2 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири є ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до розписки датованої 19.02.2018, ОСОБА_1 одержала 19.02.2018 року в борг від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 250000 грн. для придбання квартири під АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.04.2023, ОСОБА_2 належить автомобіль TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 (а.с.22).

Крім цього, 03.10.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди житла за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 13) Сторони не заперечвують, що в цей період часу вони спільно проживали однією сім"єю без реєстрації шлюбу.

Також на а.с. 35-67 розміщені фотокартки із зображенням сторін, їх родичів та друзів щодо спільного відпочинку, святкування подій тощо, також квитанції, фото з приводу придбання битової техніки для спільного проживання і такі фактичні обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Подані позивачем фото підтверджують наявність спільних почуттів, відвідування спільно різні заходи, знайомство з родиною, спільне проживання, ведення спільно господарства.

Надаючи правову оцінку наявним у справі доказам, поясненням сторін та свідків, суд дійшов висновку, що сторони почали проживати разом, разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, планували і придбавали майно, відпочивали, разом проводили дозвілля, відвідували різноманітні заходи. Надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми для встановлення заявленого факту його проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з червня 2017 року по червень 2019 року. Крім того, факт проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу визнала представник відповідача у судовому засіданні та підтвердили допитані свідки.

Встановлено, що за період спільного проживання з червня 2017 року по червень 2019 року було придбано квартиру, яку на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 та автомобіль TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , власником якого такоє є ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Отже законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності.

Це означає, що якщо майно придбано подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком в період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц (провадження № 61-34723св18), від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пояснення представника відповідача, що спірна квартира була придбана здебільшого за його особисті кошти, які подарувала йому мати, суд до уваги не може не прийняти, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не подано, не заявлено клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отримані. Також матеріали справи не містять доказів доходу відповідача як за час спільного проживання, так і до цього часу, що б підтверджувало спроможність його придбати нерухоме майно.

Суд приймає до уваги розписку, складену ОСОБА_1 від 19.02.2018 та пояснення самого свідка ОСОБА_4 , який був зареєстрований в 2015-2017 р.р., як ФОП про те, що кошти були надані їй для придбання квартири як належні та достовірні докази.

Оскільки сторони разом проживали під час набуття майна у власність, яку і придбавали в інтересах сім"ї, враховуючи презумпцію спільної сумісної власності та рівність часток, суд приходить до висновку, що придбана квартира та автомобіль є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя та їх частки є рівними. Тому вимоги підлягають до задоволення та визнання права власності по 1\2 частині за кожним на спірну квартиру та автомобіль.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 11721 грн. (а.с.72 зворот).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача Пономаренка Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з червня 2017 року по червень 2019 року.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступне майно:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101;

-автомобіль TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101;

Залишити ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,65 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493392359101;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Залишити ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля TESLA MODEL 3, 2021 року випуску VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у розмірі 11721 грн. 00 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 16.09.2026

Суддя Ольга КАТРИЧ