Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №712/1515/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1395/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/1515/26 Категорія: 310000000 Пересунько Я.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 516506-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 516506- КС-004 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 516506-КС-004 на загальну суму 40855,00 грн.

Водночас відповідач порушив умови вказаного договору, в результаті чого станом на 07 січня 2026 року виникла заборгованість в розмірі 125 700,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту – 47 500,00 грн; суми прострочених платежів за процентами – 53 200,00 грн; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000,00 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом із судовим збором.

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 516506-КС-004 про надання кредиту від 25 лютого 2025 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 500,00 грн, проценти за користування кредитом – 53 200,00 грн, судові витрати у виді судового збору – 2 132,82 грн. а всього стягнуто 102 832,82 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд врахував, що надані позивачем разом з позовною заявою кредитний договір із встановленим у п. 4.2.2. графіком платежів, розрахунок заборгованості за кредитним договором та доказ перерахування кредитних коштів є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором та є документами первинної бухгалтерської документації, які підтверджують факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, які повністю відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Щодо нарахування передбаченої кредитним договором комісії, то суд зазначив, що спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 10 000,00 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача суд вважав таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Таким чином, частину із сплачених відповідачем грошових коштів було правомірно зараховано позивачем на погашення договірної комісії за надання кредиту, а іншу частину сплачених коштів – зараховано в рахунок погашення процентів за п. 2.4 кредитного договору та тіла кредиту, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам кредитного договору.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України суд зауважив, що такі проценти були нараховані позикодавцем в межах строку кредитування та за своєю суттю є «штрафними процентами» та додатковою мірою відповідальності для боржника і призводить до перевищення максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому не вбачав підстав для їх стягнення з відповідачки. Крім того, суд врахував положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитними договорами у період з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

Розподіл судових витрат суд провів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47500,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 53200,00 грн, судових витрат у розмірі 2132,82 грн, просить рішення суду в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 73 734,28 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 34 780,32 грн, заборгованість за процентами 38 953,96 грн, а в іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат.

Апелянт зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт отримання кредиту в розмірі 50 000,00 грн згідно з п. 2.7 договору про надання кредиту від 25 лютого 2025 року. Проте, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що сам лише факт включення до тексту кредитного договору положення про необхідність сплати споживачем комісії за надання кредиту у розмірі 10 000,00 грн є достатнім для зарахування позивачем сплачених відповідачкою коштів на погашення договірної комісії за надання кредиту та безпідставно не врахував підстави для зменшення розміру заборгованості та неправомірно стягнув з відповідачки заборгованість по комісії.

Скаржник наполягає на нікчемності умов спірного договору в частині сплати комісії за обслуговування, тому згідно виробленої правової позиції в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 здійснив перерахунок кредитної заборгованості в межах строку кредитування з 25 лютого 2025 року по 12 серпня 2025 року (169 календарних днів) із сплатою процентів за користування кредитними коштами (1% в день) без зарахування сплачених платежів у рахунок погашення комісії на загальну суму 73734,28 грн (34780,32 заборгованості за тілом кредиту та 38953,96 грн заборгованості за процентами).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про неприйнятність доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року – без змін. Позивач наполягає на тому, що відповідач зобов`язаний виконувати взяті на себе зобов`язання та повернути не лише тіло кредиту, а й сплатити проценти за ним та комісію.

Заслухавши представника апелянта – адвоката Нікітюка А.М., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

ОСОБА_1 рішення суду оскаржується в частині включення до загального розміру заборгованості за кредитним договором № 516506-КС-004 від 25 лютого 2025 року комісії за видачу кредиту у розмірі 10 000,00 грн та зарахування сплачених ОСОБА_1 платежів на погашення вказаної комісії, тому рішення суду першої інстанції переглядається в оскаржуваній апелянтом частині.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 516506-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що строк, на який надається кредит, становить 24 тижні.

Згідно із п. 2.4. кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 10 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Термін дії договору до 12 серпня 2025 року (п. 2.8 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів (викладений у формі таблиці), припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись.

Згідно з п. 4.2.4. кредитного договору у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, водночас сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 5.2.1. позичальник зобов`язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені договором.

Пунктом 7.5. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої позичальником суми кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Відповідачкою вносились грошові кошти на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а саме: 11 березня 2025 року – 10 250,00 грн, 24 березня 2025 року – 10 250,00 грн, 08 квітня 2025 року – 10 17,005 грн, 22 квітня 2025 року – 10 180,00 грн, а всього на загальну суму - 40 885,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» виникла заборгованість в розмірі 125 700,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту – 47 500,00 грн; суми прострочених платежів за процентами – 53 200,00 грн; суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000,00 грн.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку повністю чи частково не визнавався.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

У п. 2.5 кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.

Таким чином, комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а і у самому кредитному договорі, який укладено у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та який підписано ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 ,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Доводи апелянта щодо неправомірності стягнення комісії за надання кредиту колегія суддів визнає обґрунтованими, оскільки така комісія чітко встановлена кредитним договором як разова та фіксована, узгоджена з позичальником при укладенні договору та відображає реальні витрати кредитодавця за надання кредиту.

Слід зазначити, що комісія за надання кредиту, визначена у п.2.5 договору, не передбачає додаткових чи супутніх послуг, не стосується обслуговуванян кредитної заборгованості, чітко визначена у договорі і відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та принципам прозорості та справедливості у відносинах між кредитором і споживачем, тому посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 та постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 є безпідставними.

Відтак, вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 10 000,00 грн є правомірною а зарахування внесених відповідачем платежів на погашення такої комісії відповідає вимогам закону та узгодженим із позичальником умовам договору.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому перерозподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Судді