Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №759/7831/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7831/26

пр. № 2/759/8525/26

16 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Чумак В.А., представника позивача - адвоката Дзюбенко О.В., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.03.2026 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезгаданим позовом в якому просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач є особою, що має право зайняття житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером Серії №Б, №73212, від 14.08.1967 року, виданого відповідно до рішення виконкому Жовтневого районної ради від 14.08.1967 року за №2373.

На даний час відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично там не проживають з 2002 року.

Дані обставини підтверджуються Актами про не проживання осіб від 22.11.2025 року, від 29.11.2025 року, від 20.06.2026 року, від 27.06.2026 року, засвідченими мешканцями будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, зважаючи, що протягом шести місяців відповідачі відсутні у згаданому житловому приміщенні, посилаючись на норми 71, 72 ЖК України позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 року справу розподілено судді Ключнику А.С. (а.с. 29-30).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 32).

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Дзюбенко О.В. вимоги позову підтримали у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач є особою, що має право зайняття житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером Серії №Б, №73212, від 14.08.1967 року, виданого відповідно до рішення виконкому Жовтневого районної ради від 14.08.1967 року за №2373. (а.с. 11-12).

На даний час відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично там не проживають з 2002 року.

Дані обставини підтверджуються Актами про не проживання осіб від 22.11.2025 року, від 29.11.2025 року, від 20.06.2026 року, від 27.06.2026 року, засвідченими мешканцями будинку АДРЕСА_1 (а.с. 70-73).

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зокрема така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 592/5041/21.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати 6 - ти місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення перериває строк тимчасової відсутності. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила 6 - ти місяців.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що відповідачі більше шести місяців відсутні у житловому приміщенні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , особистих речей в ньому не зберігають, ним не цікавляться, залишили його добровільно.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача щодо наявності перешкод з боку відповідачів у користуванні спірною квартирою, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, судові витрати у справі представник позивача просив залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2026 року.

Суддя Ключник А.С.