Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №758/13256/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13256/26

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачем за адресою її проживання та перебуває на її утримані.

На теперішній час офіційне місце роботи та точний розмір доходів відповідача позивачу невідомі, а тому стягнення аліментів у частці від його заробітку може значно ускладнити реальне забезпечення дитини.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку стабільно надавав кошти на утримання двох дітей у розмірі 10 000 грн щомісячно.

Цей факт є беззаперечним доказом того, що відповідач має постійний, стабільний та високий дохід (зокрема, неофіційний), який дозволяє йому безперешкодно виділяти значні кошти. Він сам фактично визнав суму в 10 000 грн мінімально посильною для свого бюджету.

Від шлюбу сторони також мають старшого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У серпні 2026 він досяг повноліття (18 років), у зв?язку з чим законний обов?язок батьків щодо його утримання припиняється. Це означає, що фінансове навантаження на відповідача зменшується, і всі звільнені ресурси, які він раніше добровільно витрачав на двох дітей, тепер мають бути спрямовані на забезпечення належного рівня життя однієї молодшої доньки ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 активно розвивається, навчається та потребує значних фінансових витрат для забезпечення її звичного рівня життя, всебічного розвитку, оздоровлення та навчання.

Також є базові потреби дитини, щомісячні регулярні витрати на якісне збалансоване харчування, сезонний одяг, взуття, засоби гігієни та медичний догляд. Зазначені витрати є регулярними, обґрунтованими та спрямованими виключно на забезпечення інтересів дитини.

Враховуючи майновий стан відповідача, припинення його обов`язку утримувати старшого сина та реальні щомісячні потреби дитини, сума аліментів у розмірі 20 000 грн на місяць є виправданою, справедливою та забезпечить належний рівень життя нашої доньки.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.08.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що відповідач частково визнає позовні вимоги та не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки у твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Водночас у частині вимог про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує 10 000 грн щомісячно, відповідач позов не визнає, оскільки заявлений позивачем розмір аліментів у сумі 20 000 грн щомісячно не підтверджений належними та достатніми доказами щодо фактичного розміру щомісячних потреб дитини, матеріальної можливості відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі.

В судове засідання позивач не з`явився, в заяві на адресу суду просила розгляд справи проводити без її участі та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої Серії НОМЕР_1 від 11.05.2016 виданого Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Сторонами визнається та не заперечується той факт, що дитина проживає разом із матір`ю натомість батько, який є здоровим та працездатним, участі у вихованні дитини , за словами позивача, не приймає, не забезпечує належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення аліментів.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на отримання від другого із подружжя коштів на утримання неповнолітньої дитини. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, яка була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, можуть бути стягнуті до досягнення нею 23-річного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно ч. 2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком від 6 років до 18 років в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 3 512 грн.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

При цьому, відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів на утримання дітей саме у твердій грошовій сумі.

При визначенні способу стягнення аліментів, суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі за вибором позивача, з якою проживає неповнолітня донька, в силу вимог ч.3 ст. 181 СК України. При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своєї неповнолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 20 000 грн щомісячно суд вважає завищеними, оскільки позивачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами необхідність саме такого розміру аліментів, а також відсутні дані про дохід відповідача та його матеріальний стан.

Таким чином, визначення розміру аліментів потребує оцінки як обґрунтованих потреб дитини, так і реального матеріального становища платника аліментів. Сам по собі обов`язок батьків утримувати дитину не означає автоматичного стягнення будь-якої заявленої одним із батьків суми без підтвердження її необхідності та співмірності.

В своїй позовній заяві, Позивач просить стягнути з Відповідача 20 000 грн щомісячно, однак всупереч вимогам Цивільного процесуального кодексу України, які зазначені вище, у позовній заяві фактично відсутній розрахунок щомісячних витрат на дитину, який би підтверджував необхідність саме такого розміру аліментів.

Натомість Позивач у позовній заяві перелічує окремі витрати, пов`язані з утриманням дитини, однак не наводить загальної суми регулярних щомісячних витрат та не пояснює, яким саме чином визначена сума у 20 000 грн, що заявлена до стягнення з Відповідача.

Зокрема, у позові зазначено про витрати на заняття англійською мовою у розмірі 500 грн на місяць та заняття аеробікою у розмірі 900 грн на місяць. Щодо витрат на хореографію, шкільних витрат, харчування, сезонного одягу, взуття, засобів гігієни та медичного догляду конкретного щомісячного розміру таких витрат у позові не наведено.

При цьому Позивач посилається на витрати у розмірі 16 719 грн на організацію та святкування дня народження дитини, а також на витрати у розмірі 60 605 грн на оздоровчий відпочинок дитини у Болгарії.

Відповідач не заперечує, що забезпечення повноцінного розвитку, дозвілля та відпочинку дитини є складовою належного її утримання.

Водночас сам по собі факт понесення Позивачем витрат на окремі потреби дитини не свідчить про обґрунтованість заявленого розміру аліментів у сумі 20 000 грн щомісячно. Витрати на харчування, одяг, взуття, шкільне приладдя, звичайне лікування, відвідування секцій та позашкільних занять належать до звичайних витрат на утримання дитини та можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів. Водночас Позивач зобов`язаний довести не лише сам факт існування відповідних потреб, а й їх фактичний розмір та регулярність. Разові або епізодичні витрати, зокрема на святкування дня народження чи окрему поїздку дитини на відпочинок, не підтверджують постійної щомісячної потреби дитини у відповідному розмірі та не можуть без належного розрахунку бути підставою для визначення аліментів у сумі 20 000 грн щомісячно. Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, який розмежовує звичайні витрати на утримання дитини, що охоплюються аліментними платежами, та додаткові витрати, викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19, провадження № 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять: а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі, б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками, в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там), г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Тобто, разові витрати на святкування дня народження чи окрему поїздку за кордон не можуть механічно включатися до складу щомісячних потреб дитини без відповідного розрахунку та обґрунтування.

Окремо слід зазначити, що витрати, пов`язані з розвитком особливих здібностей дитини, за наявності відповідних обставин можуть становити предмет додаткової участі батьків у витратах на дитину відповідно до статті 185 СК України. Однак у такому випадку такі витрати мають бути конкретно визначені, обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а також має бути встановлено, що вони викликані саме особливими обставинами.

Враховуючи, вказані обставини справи, надані позивачем докази, враховуючи розмір прожиткового мінімуму та судову практику, що склалася суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідності стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 28.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Даний розмір аліментів суд вважає, достатнім, обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 28.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: . АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ