Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №674/1310/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1310/26

Провадження № 2/674/1110/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: м. Львів вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 14809,65 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14809,65 грн за кредитним договором № 3012308 від 04.10.2020 (далі – кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Заборгованість виникла перед первісним кредитором – Товариством з обмеженою відповідальністю “Авентус Україна”; за результатами укладення договору відступлення прав вимоги право вимоги за нею перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України “Про електронну комерцію” щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

У позовній заяві представник позивача – адвокат Усенко М.І. просив розглядати справу за відсутності представника позивача та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 09.07.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визначив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авентус Україна” (далі – первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 3012308 від 04.10.2020 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн на 30 днів. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 04.10.2020 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Вказаний вище кредитний договір та додаток до нього (графік платежів) підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 04.10.2020. Кредитний договір передбачає знижену процентну ставку у розмірі 1,81% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується у межах первісного строку кредиту за умови повного погашення кредитної заборгованості в цей строк або протягом трьох календарних днів після його закінчення (п. 1.5.1 кредитного договору), та стандартну процентну ставку у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2 кредитного договору).

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 14809,65 грн, з яких: 4515,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 10294,65 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 та реєстру боржників від 21.09.2021, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору відступлення прав вимоги право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача. Обов`язок з оплати ціни відступлення прав вимоги позивачем виконано, що підтверджено платіжною інструкцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію” визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Контрактовий дім” від 18.07.2025 про успішне виконання 04.10.2020 платіжної операції з переказу 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. Доказів повного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань матеріали справи не містять.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування” максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про споживче кредитування” також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг”, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно та надалі – 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 04.10.2020, тобто до набрання чинності наведеними обмеженнями, які зворотної дії в часі щодо розміру процентної ставки не мають. Встановлена договором стандартна процентна ставка у розмірі 1,90% в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.4 кредитного договору кредит надавався строком на 30 днів з 04.10.2020, а дату його повернення визначено 03.11.2020 (графік платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору). Водночас розділом 4 кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредиту за ініціативою споживача: пропозицією (офертою) споживача щодо продовження строку користування кредитом є здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п. 4.3), яку товариство має право акцептувати (п. 4.4), при цьому новий строк кредиту розраховується з моменту вчинення споживачем зазначених дій, а протягом нового строку проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 4.5).

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що відповідач 04.11.2020 сплатив 2802,50 грн, 07.12.2020 – 3135,00 грн, 24.12.2020 – 2100,00 грн (з яких 485,00 грн зараховано в погашення суми кредиту), 22.01.2021 – 2487,77 грн та 22.02.2021 – 2659,34 грн, щоразу у розмірі не менше суми нарахованих на дату платежу процентів, а всього сплатив 13184,61 грн, з яких 12699,61 грн зараховано в погашення процентів. Після кожного з цих платежів первісний кредитор нараховував проценти за стандартною процентною ставкою в межах нового строку кредиту. Останній такий платіж здійснено 22.02.2021, тож строк кредиту востаннє продовжено на 30 днів – до 24.03.2021 включно. Саме цю дату зазначено як дату закінчення кредитного договору у витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

За таких обставин суд виходить з того, що строк кредитування за кредитним договором, продовжений у порядку, визначеному розділом 4 цього договору, закінчився 24.03.2021.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 23.02.2021 по 22.06.2021, тобто протягом 120 днів, з яких 30 днів припадає на строк кредитування (до 24.03.2021 включно), а 90 днів – на період після спливу строку кредитування (з 25.03.2021 по 22.06.2021).

Зокрема, за період з 23.02.2021 по 24.03.2021 (30 днів) нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою 1,90% на день на залишок суми кредиту 4515,00 грн у сумі 2573,55 грн, а за період з 25.03.2021 по 22.06.2021 (90 днів) нараховано відсотки за тією ж ставкою, загалом у сумі 7721,10 грн.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, зазначивши, що після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункт 116). У пункті 141 цієї постанови зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом” (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Умова п. 1.5.2 кредитного договору про застосування стандартної процентної ставки у межах періоду прострочення, як і умови п. 9.1, 9.2 цього договору про те, що договір діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним, наведеного висновку не змінюють, оскільки не продовжують строку кредитування, а визначають лише строк дії договору.

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 24.03.2021, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

Відтак, нарахування позивачем відсотків за період з 25.03.2021 по 22.06.2021 у сумі 7721,10 грн за так званою “стандартною (базовою) ставкою” є неправомірним.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: сума заборгованості за тілом кредиту – 4515,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.02.2021 по 24.03.2021 – 2573,55 грн, загалом 7088,55 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 7721,10 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом “Про споживче кредитування”.

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону “Про споживче кредитування” визначено, що договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону “Про споживче кредитування” новий кредитор – особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону “Про споживче кредитування” визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону “Про споживче кредитування”).

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 14809,65 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 7088,55 грн, що становить 47,86% від заявлених вимог, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1274,34 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням “Апологет”, акт наданих послуг № 3062 від 08.06.2026 на суму 8000,00 грн та детальний опис наданих послуг до цього акта, згідно з яким адвокатом надано усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год 30 хв), здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції клієнта у справі (0 год 30 хв), складення позовної заяви (3 год 30 хв) та подання заяви до суду; повноваження представника підтверджені ордером. Враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 3829,15 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 617, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України “Про електронну комерцію”, Законом України “Про споживче кредитування”, суд, –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” заборгованість за кредитним договором № 3012308 від 04.10.2020 у сумі 7088,55 грн, з яких: 4515,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2573,55 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” судовий збір у сумі 1274,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3829,15 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Кредит-Капітал” (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 15 вересня 2026 р.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ