Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №639/5232/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 639/5232/26

Провадження № 2/674/1294/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 09 жовтня 2007 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого вони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільні інтереси між сторонами відсутні, вони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові та поваги одне до одного, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим. У добровільному порядку відповідач розірвати шлюб відмовляється, спору про поділ спільного майна подружжя між сторонами немає. Просила шлюб розірвати.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 15 червня 2026 року матеріали цивільної справи за цим позовом передано на розгляд до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області за підсудністю, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи є с. Томашівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечила. Пояснила, що перебуває у шлюбі з відповідачем близько двадцяти років, проте наразі сторони фактично проживають окремо, в різних містах. Причиною звернення до суду назвала те, що взаємні почуття між подружжям припинилися і спільно проживати надалі вони не можуть, наразі проживає з іншим чоловіком.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням. Причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив та відзиву на позов не подав, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини та докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 09 жовтня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 2583, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2007 року, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні. При державній реєстрації шлюбу дружина залишила своє прізвище " ОСОБА_5 ".

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 240 від 15 травня 2007 року, складений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції). На час розгляду справи донька сторін є повнолітньою.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, сторони фактично проживають окремо, в різних містах, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, взаємні почуття між ними припинилися, а шлюб існує формально. Позивач створила фактичні сімейні відносини з іншим чоловіком, наміру зберегти сім`ю з відповідачем не має, примирення між сторонами є неможливим. Заперечень проти позову відповідач суду не надав.

Шлюб між сторонами зареєстровано в Україні, відповідач є громадянином Азербайджанської Республіки, а позивач – громадянкою України. Оскільки спільного особистого закону подружжя не мають, а їхнє останнє спільне місце проживання знаходилося в Україні, відповідно до ст. 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" до припинення цього шлюбу застосовується право України.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Частиною 3 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України).

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а й під час перебування у шлюбі, що зумовлює можливість його добровільного розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. При цьому, як зазначено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц та від 30 травня 2019 року у справі № 442/6319/16-ц, надання подружжю строку для примирення є правом, а не обов`язком суду; суд не може примушувати подружжя проживати разом. З огляду на категоричну позицію позивача щодо небажання зберігати шлюб, висловлену в судовому засіданні, підстави для надання строку на примирення відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, посилаючись на те, що подружні стосунки припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим і суперечитиме її інтересам, а відповідач будь-яких заперечень проти розірвання шлюбу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а шлюб між сторонами – розірванню.

За правилами ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Оскільки при державній реєстрації шлюбу позивач прізвища не змінювала і як до шлюбу, так і після його реєстрації має прізвище " ОСОБА_5 ", питання про її прізвище після розірвання шлюбу в розумінні ст. 113 СК України не виникає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,00 грн.

Керуючись ст. 24, 56, 104, 105, 110, 111, 112, 114 СК України, ст. 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 09 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2583, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Давид БАРАТЕЛІ