Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №944/2913/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2913/26

Провадження №1-кп/944/1309/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі:головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2026 за №12026141350000280 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Крогулець Гусятинського району Тернопільської області, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

встановив:

12.05.2026 близько 19 год. 18 хв. ОСОБА_5 , проходячи паспортний контроль, у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Краківець», що розташований за адресою: Львівська область, Яворівський район, сел. Краковець, вул. Вербицького, 54, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись прямим умислом, спрямованим на висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди, висловила пропозицію надати та надала службовій особі – інспектору прикордонної служби 1-ї категорії – відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 , неправомірну вигоду в розмірі 100 Євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 12 травня 2026 року становить 5172,37 грн., за вирішення питання щодо безперешкодного пропуску її через державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_5 надала пропозицію та надала службовій особі неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.

15.05.2026 між прокурор Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та підозрюваною ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до ст. ст. 468, 472 КПК України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст.369 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченій покарання за ч.1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі чотириста двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140 грн.

Прокурор в судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги КПК України та КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 просила вказану угоду затвердити і призначити їй узгоджене покарання. Також пояснила, що угода укладена добровільно, вона повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, норми ч.5 ст. 474 КПК України, беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена обвинуваченою добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами КПК України.

Враховуючи наведене вище, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Суд з`ясував, що обвинувачена повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також суд встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України як надання пропозиції та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачена спроможна виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкціям ч.1 ст.369 КК України.

Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена між підозрюваною з участю захисника та прокурором угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Призначаючи покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, передбачені до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння в розкритті даного кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є призначення їй угодженого між сторонами покарання за ч.1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1420 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140 грн.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне речові докази - гроші в розмірі 100 євро, зважаючи на їх незаконне використання під час вчинення кримінального правопорушення, конфіскувати у власність держави, застосувавши спеціальну конфіскацію на підставі ст.96-1, ст.96-2 КК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.05.2026, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2026 за №12026141350000280, між підозрюваною ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 та прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі чотириста двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140 (двадцять чотири тисячі сто сорок) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 13.05.2026 на грошові кошти.

Речові докази: в порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спецконфіскацію, шляхом примусового безоплатного вилучення у власність держави грошових коштів в сумі 100 (сто) євро двома купюрами з номіналом 50 Євро з наступними серіями та номерами: VA3441950327, SD2893232891;

компакт диск, на якому збережені відео-файли із моментом пропозиції та надання неправомірної вигоди ОСОБА_8 інспектору прикордоннної служби МПП "Краківець" залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1