Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №458/841/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.09.2026 м. Турка

Справа № 458/841/26

Провадження №2/458/529/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Сисан С.І.,

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через підсистему «Електронний суд» подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 у розмірі 22 556,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 601 грн – заборгованість за комісією та судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

19.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія/ ФК/ «Кредіплюс» (далі - кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі – відповідач) укладено Договір про споживчий кредит № 205153 (далі – кредитний договір), який укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 412b8af5.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у загальному розмірі 13 514 грн у такому порядку: 10 000,36 грн перераховано на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , а 3 513,64 грн -шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією.

Водночас відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22 556,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 601 грн – заборгованість за комісією.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03042026, згідно з яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 556,99 грн.

Покликаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 у розмірі 22 556,99 грн, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 18.08.2026 о 12:50 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь) та витребувано докази в порядку ст. 84 ЦПК України.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 15.09.2026 о 10:00 год та повторно витребувано докази.

19.08.2026 та 01.09.2026 на виконання ухвали Турківського районного суду Львівської області про витребування доказів надійшла витребувана судом з АТ КБ «ПриватБанк» інформація.

Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 18.08.2026 та 15.09.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання. Причин неявки не повідомив, відзиву не подав, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, свою позицію не виклав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.09.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», судом встановлено таке.

19.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 205153 на суму 13 514 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 412b8af5.

Згідно з п.2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п .2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит.

У відповідності до п. 2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13 514 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 10 000,36 грн – шляхом перераховання на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , а 3 513,64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією.

У п. 2.3 кредитного договору зазначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п. 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

У відповідності до п. 2.5 кредитного договору комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово у день укладення цього договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 19.10.2025 (дата надання кредиту) по 25.01.2026 (п. 2.6 кредитного договору).

Строк, на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані у графіку платежів (п. 2.6.1 кредитного договору).

У п. 2.7.1 кредитного договору зазначено, що денна процентна ставка складає: 11 962,63 грн /13 514 грн / 98 днів * 100 % = 0,9033 %/день.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 2.6 договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через вебсайт кредитодавця https://finx.com.ua (п. 5.1 кредитного договору).

У відповідності до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» № 2808/05-06 від 05.06.2026, відповідно до договору № 1412/22-1 від 14.12.2022, укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», успішно здійснено операцію, а саме: ОСОБА_1 19.10.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,36 грн, призначення платежу видача кредиту № 205153 від 19.10.2025.

Відповідно до відповідей АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0./7-260804/66493-БТ від 11.08.2026 та № 20.1.0.0.0./7-260820/119435-БТ, наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 19.10.2025 зараховано грошові кошти у сумі 10 000,36 грн. Крім того, на підтвердження зазначеного банком надано виписку про рух коштів за вказаною карткою.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс», сума заборгованості відповідача за період з 19.10.2025 по 25.01.2026 (останній день нарахування процентів) становила 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 601 грн – заборгованість за комісією, 2 100 грн – заборгованість з пенею.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 03042026.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру по формі, встановленій у відповідних додатках.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло реєстр боржників у кількості 903.

З копії платіжної інструкції № 1110 від 09.04.2026 вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило грошові кошти ТОВ «ФК «Кредіплюс» у сумі 2 114 086,79 грн відповідно до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 та реєстру прав вимоги № 1 від 03.04.2026.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 на загальну суму 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 601 грн – заборгованість за комісією, 2 100 грн – заборгованість за штрафом/пенею.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025, наданої позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2026 становить 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 601 грн – заборгованість за комісією, 2 100 грн – заборгованість за штрафними санкціями. Втім, вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями позивач не заявляє.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями ЦК України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами кредитного договору № 205153 від 19.10.2025 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 Верховний Суд виснував щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача.

Відповідач не заперечив факт укладення кредитного договору та факт отримання кредиту.

Отже, суд вважає, що факт укладення кредитного договору саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, не здійснив платежів для сплати суми заборгованості по кредиту та відсотках, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання, на підставі чого утворилась заборгованість.

Крім того, суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредиту у сумі 14474,00 грн та перерахування коштів у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, - 10 000,36 у день укладення договору на картку відповідача. Решта суми кредиту у сумі 3 513,64 грн за умовами кредитного договору була спрямована на погашення заборгованості відповідача за комісією.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок укладення договору факторингу, права вимоги за кредитним договором, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як згадувалось вище, відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено у відповідності до умов кредитного договору за період з 19.10.2025 по 25.01.2026, тобто в межах строку кредитування.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.

Судом встановлено, що в межах строку кредитування нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством (згідно п. 2.7.1 кредитного договору).

Будь-яких доказів, які б спростували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 8 441,99 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені умовами договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України).

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для кредитодавця.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, кредитодавець має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищезазначене, умови кредитного договору щодо сплати комісії за управління та обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 601 грн грн, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора.

Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, яке відповідач не виконав належним чином.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та спростовували б суму заборгованості перед позивачем чи позовні вимоги взагалі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 у розмірі 21 955,99 грн, з яких: 13 514 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 591,58 грн, з розрахунку 21 955,99 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 97,34 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 7 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

20.01.2026 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02.

25.05.2026 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено Додаткову угоду № 25771563220 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026.

Згідно п.п. 3.1., 3.3 договору про надання правничої допомоги отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої дороги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн позивач подав такі докази: копію договору № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026; копію додаткової угоди № 25771563220 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; копію Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 - Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2025; копію Акту прийому-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, згідно якого, загальна вартість послуг складає 7 000 грн, а саме: складання позовної заяви ТОВ«ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 – 5 000 грн (2 години); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 - 1 000 грн (2 година); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 500 грн (1 година), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 – 500 грн (1 година), всього разом 7 000 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010; копію довіреності від 12.02.2026.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розглядуваній цивільні справі у розмірі 7 000 грн, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатським бюро роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, а також те, що адвокатському бюро позивачем доручено надавати юридичну допомогу по захисту прав позивача, суд вважає їх істотно завищеними та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульв. Л. Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 205153 від 19.10.2025 у розмірі 21 955 (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 99 коп, з яких: 13 514 (тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 8 441 (вісім тисяч чотириста сорок одна) грн 99 коп. – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульв. Л. Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 2 591 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульв. Л. Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульв. Л. Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ