Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №936/1159/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1159/26

Провадження № 2/936/402/2026

15.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Павлюка С.С.

при серетарі с/з Щербей А.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у селищі Воловець цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14.08.2026 представник ТОВ «Новий колектор» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103804460 від 17.12.2025, у розмірі 50 758,79 грн, сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та судових витрат у розмірі 216,18 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 17.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103804460, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 21 000,00 грн. Перед укладенням кредитного договору первісним кредитором проведено віддалену ідентифікацію відповідача з використанням системи BankID Національного банку України. Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 21 000,00 грн, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші зобов`язання у строки і на умовах, визначених договором та графіком платежів. Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 17.12.2025 перерахував кредитні кошти у сумі 21 000,00 грн на рахунок із використанням платіжної картки, реквізити якої були надані відповідачем. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 29.06.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 50 758,79 грн. 26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у Переліку (реєстрі) боржників. На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників, відповідно до якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103804460 від 17.12.2025. Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, долученою до матеріалів справи. 29.06.2026 року на номер мобільного телефону відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюка С.С. від 17.08.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадженя та вирішено здійснювати розгляд справи в у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, щолдо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з?явився, причини його неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 15.09.2026 прийнята відповідна ухвала.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які представник позивача посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Судом встановлено, що 17.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103804460, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 21 000,00 грн. , а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору і графіка платежів.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та реквізитів банківської картки, пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором №103804460 від 17.12.2025, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про ідентифікацію та моніторинг дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора й іншими матеріалами справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 21 000,00 грн, що підтверджується платіжним документом за № 113309940 про перерахування 17.12.2025 коштів на рахунок із використанням платіжної картки.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір №103804460 від 17.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ініціював отримання кредиту, зазначив необхідні персональні та платіжні дані, пройшов процедуру ідентифікації та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 21 000,00 грн підтверджується наданими позивачем доказами, які суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору чи отримання кредитних коштів, відповідачем суду не надано.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором №103804460 від 17.12.2025 відповідач також не надав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1.

Суд враховує, що 30.07.2026 введено в дію Закон України «Про факторинг» № 4466-IX від 03.06.2025.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону його положення застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення його в дію.

Оскільки договір факторингу № МТ-260626-1 укладено 26.06.2026, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент його укладення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

На виконання договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників №1.

Відповідно до витягу з Переліку (реєстру) боржників до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103804460 від 17.12.2025.

Факт здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

За змістом ст. 1082 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2026 на номер мобільного телефону відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме собою не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредитору вважається належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.06.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №103804460 від 17.12.2025 року становить 50 758,79 грн, з яких: 19 423,45 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 903,34 грн заборгованість за процентами; 12 432,00 грн заборгованість за комісією; 8 000,00 грн штраф.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 19 423,45 грн та процентами у розмірі 10 903,34 грн підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів, розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами.

Проценти нараховано у межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до передбачених договором процентних ставок.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідач суду не подав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 423,45 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 903,34 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 12 432,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, надає виписку щодо погашення заборгованості, інформацію про платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати їх сплати, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законом і договором.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

У постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, умова договору щодо сплати такої комісії є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 12 432,00 грн є комісією за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості.

Водночас кредитним договором не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу за зазначену плату та виходили б за межі дій, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно або у власних інтересах.

Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких окремих додаткових чи супутніх послуг, за які нараховано комісію, позивачем суду не подано.

Саме зазначення комісії у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів за відсутності визначення змісту послуги, за яку вона сплачується, не є достатньою підставою для покладення на споживача обов`язку зі сплати такої комісії.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача 12 432,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач зазначає, що оскільки кредитний договір укладено після 17.12.2025, кредитодавець має право нараховувати неустойку за порушення зобов`язань за договором.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки штрафу або пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема змінено пункт 6 та виключено пункт 6-1 цього розділу.

Разом із тим указаним Законом не було виключено чи змінено пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містить застережень щодо його застосування виключно до договорів, укладених до певної дати, та поширюється на правовідносини, що виникають із кредитних договорів і договорів позики під час дії воєнного або надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин.

Кредитний договір укладено 17.12.2025, а штраф у розмірі 8 000,00 грн нараховано за порушення зобов`язань під час дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати такого штрафу, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають частковому задоволенню у розмірі 30326,79 грн, з яких: 19423,45 грн заборгованість за тілом кредиту та 10 903,34 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні вимог про стягнення 12 432,00 грн комісії та 8 000,00 грн штрафу слід відмовити.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором №103804460 від 17.12.2025.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 30326,79 грн із заявлених 50758,79 грн, що становить 60 відсотків.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (на 60%), то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1597,44 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем надано докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та понесення у зв`язку із цим витрат у розмірі 216,18 грн.

Оскільки направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками є процесуальним обов`язком позивача в разі подання документів через підсистему «Електронний суд», зазначені витрати належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поштове відправлення пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 129,70 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610-612, 638, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за Кредитним договором №103804460 від 17.12.2025 у розмірі 30326 ( тридцять тисяч триста двадцять шість) грн 79 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судовий збір в розмірі судовий збір у розмірі 1597,44 (одну тисячу п?ятсот дев?яносто сім) гривень 44 копійок та витрати, понесені внаслідок направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 129 ( сто двадцять дев`ять) гривень 70 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Павлюк С.С.